Справа № 199/9100/24
(1-кп/199/691/24)
11 листопада 2024 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в режимі дистанційного судового провадження клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 289,ч. 2 ст. 369-2 КК України,
за участі: прокурора - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_3
08.11.2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшло кримінальне провадження № 42024041110000322 від 22.06.2024 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.289, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, із застосуванням застави у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454200,00 гривень, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1), 3), 5) ч. 1 ст.177 КПК України.
В обґрунтування даного клопотання сторона обвинувачення зазначила, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочинів, серед яких один є тяжким, покарання за яке передбачає у вигляді позбавлення волі до 7 років, а тому існує ризик, що останній може переховуватися від суду, щоб уникнути відповідальності.
Також ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, які разом з обвинуваченим проходять військову службу в одній військовій частині.
Крім того, сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення або його продовжити, що підтверджується репутацією самого обвинуваченого, який є військовослужбовцем, має широкий доступ до будь-якого виду зброї, враховуючи аморальні якості його характеру, а саме будучи обізнаним, що відносно ОСОБА_3 здійснювалося досудове розслідування за ч. 1 ст. 263 КК України, вчинив інші кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
Прокурор убачає, що ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем при обранні іншого запобіжного заходу зможе самовільно залишити місце служби, а також територію України, що в свою чергу утворить самостійний склад злочину, передбачений ст.ст. 407, 408 КК України.
Захисник ОСОБА_5 просив вирішити вказане клопотання сторони обвинувачення на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти клопотання прокурора.
Вислухавши думки учасників судового засідання, дослідивши клопотання сторони обвинувачення, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Як слідує з ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні трьох умисних злочинів, а саме: ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 369-2 КК України, які відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів проти громадської безпеки, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
Дії, передбачені ч. 1 ст. 263 КК України караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Частиною 1 ст. 289 КК України передбачена кримінальна відповідальність у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
08.11.2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшло кримінальне провадження № 42024041110000322 від 22.06.2024 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.289, ст. 369-2 КК України.
Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2024 ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200,00 гривень, який було продовжено 09.10.2024 згідно ухвали вищевказаного суду.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірнутяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, ОСОБА_3 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання може переховуватися від суду, тобто існує і продовжує існувати ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, що у свою чергу може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 , володіючи відомостями щодо осіб потерпілого та свідків сторони обвинувачення, які не допитані судом, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів чи відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні трьох злочинів, які скоєно упродовж не тривало часу, а саме в період з квітня 2024 року по серпень 2024 року, є підтвердженим ризик, передбачений п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також суд звертає увагу й на те, що упродовж перебування ОСОБА_3 під вартою будь-яких лікарських протипоказань проти утримання останнього під вартою суду не надано, як і не надано іншого комплексу обставин, які би переважали ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Суд враховує, вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв'язки, репутацію обвинуваченого, враховуючи його майновий стан, вважає, що вказані відомості про особу ОСОБА_3 в сукупності із обсягом пред'явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать про те, що підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу не вбачається.
Суд констатує, що продовження строку утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, на переконання суду подальше продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно продовжити строк тримання під вартою, з утриманням його на гауптвахті, на 60 днів.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200,00 гривень та не суперечить вимогам ч. 4 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 110, 369, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням його на гауптвахті, на 60 днів, тобто до 09 січня 2025 року включно, із раніше визначеним розміром застави - у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454200,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будуть покладені обов'язки:
1) прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу обвинувачений, без дозволу командира військової частини або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом, зокрема обмежитись у спілкуванні з потерпілим та свідками по кримінальному провадженню;
5) не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини;
6) повернутися до виконання покладених військових обов'язків до постійного або тимчасового розташування військової частини, де наразі перебуває його частина.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяця з дня внесення застави.
Обвинувачений звільняється з-під варти (гауптвахти) після внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, внесені кошти будуть звернені в дохід держави.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено 11.11.2024 о 14:15 годині.
Суддя: ОСОБА_1
11.11.2024