11 листопада 2024 року Справа № 915/211/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42129888, 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1);
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про: стягнення заборгованості в розмірі 18389,39 грн,
Суть спору:
29.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 29.02.2024 (вх. № 2399/24) (з додатками), в якій просить суд:
1. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» заборгованість по активній електроенергії у сумі 18389,39 грн (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять грн. 39 коп.) на р/р № НОМЕР_2 в МОУ АТ «Ощадбанк» України, МФО 326461, код 42129888, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».
2. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» судовий збір у сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) на р/р № НОМЕР_3 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», МФО 307123, код 42129888, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: договору про постачання електричної енергії від 24.04.2008 №43/544 із додатками; Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу; довідки щодо заборгованості станом на 01.02.2024; актів про прийняття- передавання товарної продукції (2 шт.); рахунків (2 шт.); претензії від 28.03.2023 № 62-28/17; застосування норм статей 525, 526, 530, 610, 625, 714 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 11.03.2024 (суддя Ткаченко О.В.) позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/211/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
01.03.2024 до суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 01.03.2024, в якому представник зазначив, що при підготовці позовної заяви позивачем в тексті позову було допущено описку, тому просив на 5 сторінці позовної заяви читати правильно 3й абзац: «У лютому 2022 р. відповідач спожив електричну енергію в обсягах 784 кВт*год на суму 4718,33 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 28.02.2022 та рахунком № 43/544/2/1 від 03.03.2022. Споживачем було частково проведено оплату по рахунку в сумі 0,06 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 01.02.2022, залишок боргу по рахунку становить 4718,27 грн».
Господарська справа № 915/211/24 перебувала у провадженні судді Ткаченка О.В.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 № 1766/0/15-24 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 73 від 18.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/211/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 головуючим у справі № 915/211/24 визначено суддю Алексєєва А.П.
У зв'язку з відпусткою судді Алексєєва А.П., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 94 від 19.07.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/211/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 головуючим у справі № 915/211/24 визначено суддю Смородінову О.Г.
Ухвалою суду від 29.07.2024 справу № 915/211/24 прийнято до провадження судді Смородінової О.Г.; поставлено повторно розпочати розгляд справи по суті. Запропоновано позивачу у строк до 15.08.2024 включно надати суду та направити відповідачу: письмові пояснення щодо наданих до позовної заяви копій договору про постачання електричної енергії № 43/544 від 24.04.2008 з додатковою угодою до нього; роздруківки з програмного комплексу щодо точок обліку (мети надання цих доказів, так і обставин, які вони підтверджують); належним чином засвідчені якісні копії договору про постачання електричної енергії № 43/544 від 24.04.2008, з додатковою угодою, заяв-приєднання, роздруківки з програмного комплексу щодо точок обліку.
14.08.2024 до суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 14.08.2024, в якому представник позивача зазначає, що копії договору про постачання електричної енергії № 43/544 від 24.04.2008 з додатками та заяви - приєднання від 22.10.2018 були передані позивачу від АТ «Миколаївобленерго», який є правонаступником ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», оригінали цих документів знаходяться в АТ «Миколаївобленерго». Вказує, що товариством повторно було зроблено запит до АТ «Миколаївобленерго» для надання копій договору про постачання електричної енергії № 43/544 від 24.04.2008 з додатками та заяви-приєднання від 22.10.2018, однак до теперішнього часу документи не отримано. Враховуючи, що позивач ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» не має змоги надати копії договору про постачання електричної енергії № 43/544 від 24.04.2008 з додатками та копію заяви-приєднання від 22.10.2018 належної якості, просить витребувати копії зазначених документів у АТ «Миколаївобленерго».
Щодо заявленого клопотання про витребування доказів, суд зауважує, що за приписами ч. 1,2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до положень ч.1-4 ст.80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Судом встановлено, що позивачем клопотання про витребування доказів подано з порушенням встановленого строку без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
З урахуванням наведеного, вказане клопотання залишається судом без задоволення.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, у встановлений процесуальним законом строк не скористався.
Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 11.03.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копія вказаної ухвали була направлена відповідачу на адресу його місце проживання, встановлену судом за даними із Єдиного державного демографічного реєстру, 05.08.2024 була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600279667341), та з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 у справі № 915/211/24 є 05.08.2024.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, для відповідача тривав до 20.08.2024 включно.
16.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява від 11.10.2024, з відповідними додатками, в якій відповідач позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 18389,39 грн відмовити в повному обсязі,.
Разом із тим, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Початок та закінчення процесуальних строків визначено статтею 116 ГПК України.
Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначено статтею 251 ГПК України.
У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як встановлено, заява від 11.10.2024 подана відповідачем з пропуском встановлених ст. 251, ч. 3 ст. 252 ГПК України процесуальних строків, та у зв'язку з відсутністю клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для її подання, суд, у відповідності до положень ст. 118 ГПК України, дійшов висновку про залишення заяви від 11.10.2024 без розгляду.
31.10.2024 до суду від позивача надійшла заява б/н від 31.10.2024 (вх. № 13357/24) про зменшення позовних вимог, за змістом якої товариство просить суд:
1. Прийняти дану заяву до розгляду;
2. Зменшити розмір позовних вимог та:
- Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» заборгованість по активній електроенергії у сумі 4 841,71 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок одна грн. 71 коп.) на р/р № НОМЕР_4 в МОУ АТ «Ощадбанк» України, МФО 326461, код 42129888, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».
- Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» судовий збір у сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) на р/р № НОМЕР_3 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», МФО 307123, код 42129888, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».
Разом із тим, суд зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд зазначає, що справу № 915/211/24 прийнято до провадження судді Смородінової О.Г. 29.07.2024, тому розгляд справи по суті розпочався з 29.08.2024.
З огляду на те, що заяву про зменшення розміру позовних вимог було подано вже під час розгляду справи по суті, вона не підлягає задоволенню.
Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Отже, суд вважає за можливе розглядати справу протягом розумного строку.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
З 01 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429) та виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Миколаївської області.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії.
Відповідно до п. 2 постанови № 312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно пункту 8 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (в редакції, що діяла на момент укладання Договору), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно із пунктом 1.2.8 Правил постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому не побутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
Відповідно до пункту 3.1.5. Правил електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладання. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах на сайті Регулятора.
22.12.2018 між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та Фізичною особою-підприємцем Панченко Л.Г. було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 43/544.
Керуючись ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного ринку), та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.04.2008 № 43/544 на сайті електропостачальника в мережі Інтернет за адресою: http:www.elektropostach.mk.ua, Фізична особа - підприємець Панченко Л.Г. приєдналася до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника шляхом підписання 22.12.2018 заяви-приєднання до договору.
За умовами наведеного договору:
- цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою - приєднання, яка є додатком 1 до цього договору ( п. 1.1 договору);
- за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору);
- ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію (п. 5.5 договору);
- інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до ати її застосування із зазначенням порядку її формування ( п. 5.6 договору);
- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8 договору);
- оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10 договору);
- споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (підпункт 1 п. 6.2 договору);
- цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві - приєднанні (п. 13.1 договору).
Згідно заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу початок постачання визначений з 01.12.2018.
Додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником уніве6рсальних послуг є Комерційна пропозиція № 2, предметом якої є: постачання електричної енергії як товарної продукції.
Пунктом 1 комерційної пропозиції визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається у встановленому законодавством порядком та затверджується постановою НКРЕКП. Інформація про діючий роздрібний тариф на електричну енергію розміщується на офіційному веб - сайті http:www.elektropostach.mk.ua не пізніше ніж за 20 днів до початку застосування тарифу.
Розрахунки споживача за спожиту електричну енергію та терміни оплати виставлених рахунків протягом розрахункового періоду здійснюються на умовах договору про постачання електричної енергії постачальника за регульованим тарифом АТ «Миколаївобленерго» ( п. 2 комерційної пропозиції).
Пунктом 3 комерційної пропозиції передбачено, що постачальник до 5 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: оk.energy.mk.ua (далі - Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов'язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі - ЕЦП) рахунок па оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, «Акт прийняття-передавання товарної продукції» та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень. Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до договору. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів. Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою Сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Використання Сервісу надає Споживачу можливість надавати/отримувати електронні документи, використовуючи ЕЦП для забезпечення виконання умов цього Договору.
Оплату за послуги з розподілу споживач сплачує ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» згідно платіжного документа за тарифами, які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики (п. 4 комерційної пропозиції).
Відповідно до пункту 7 комерційної пропозиції договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з дати оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання споживачем заяви-приєднання до договору і укладається на строк до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків діє до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
На вищенаведених умовах сторони домовились щодо предмета договору, порядку взаємодії у частині визначення обсягів споживання відповідача, а також порядку та строків здійснення розрахунків за надані послуги.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії за лютий 2022 року та листопад 2023 року.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- договір про постачання електричної енергії від 24.04.2008 №43/544 із додатками;
- публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг;
- заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу;
- довідки щодо заборгованості станом на 01.02.2024 та станом на 30.10.2024;
- акти про прийняття- передавання товарної продукції (2 шт.);
- рахунки (3 шт.);
- претензія від 28.03.2023 № 62-28/17;
- платіжна інструкція № @2PL897559 від 04.09.2024;
- лист Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» № 12.06-049/572 від 28.10.2024.
Відповідач, як уже було наведено вище, у встановленому процесуальним законом порядку доказів суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про електропостачання.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», як постачальником, було передано Фізичній особі - підприємцю Панченко Л.Г., як споживачу, а останнім спожито електричну енергію в таких обсягах:
- у лютому 2022 року позивач відпустив споживачу електричну енергію в кількості 784 кВт/год на суму 4718,33 грн, що підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції від 28.02.2022 та рахунком № 43/544/2/1 від 03.03.2022 на суму 4718,27 грн (з урахуванням оплати на суму 0,06 грн.);
- у листопаді 2023 року позивач відпустив споживачу електричну енергію в кількості 1623 кВт/год на суму 13671,12 грн, що підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції від 30.11.2023 та рахунком № 43/544/11/1 від 04.12.2023.
За даними позивача, станом на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію за укладеним між сторонами договором виконав лише частково на суму 0,06 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи платіжну інструкцію № 12957208SB, в якій містяться відомості щодо часткової оплати по рахунку № 43/544/2/1 від 03.03.2022 в розмірі 0,06 грн; та довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» станом на 01.02.2024 про стан заборгованості.
У зв'язку з тим, що споживач не здійснював оплату за надані йому послуги, з метою досудового врегулювання спору 29.03.2023 позивач направляв на поштову адресу відповідача претензію № 62-28/17 від 28.03.2023. Одночасно з вказаною претензією відповідачу було направлено: рахунок № 43/544/2/1 від 03.03.2022, акт про прийняття - передавання товарної продукції від 28.02.2022.
Також, з метою спонукання відповідача до виконання договірних зобов'язань позивач 21.02.2022 направляв на електронну адресу відповідача лист з проханням провести оплату за спожиту електроенергію за лютий 2022 року та листопад 2023 року та додав до нього рахунок за лютий 2022 року з відповідним актом виконаних робіт та рахунок за листопад 2023 року з відповідним актом.
Відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що не спростовані відповідачем, останній дійсно порушив договірні зобов'язання в частині повноти та своєчасності здійснення платежів за спожиту електричну енергію за розрахункові періоди - лютий 2022 року та листопад 2023 року, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12.07.2022 фізична особа-підприємець Панченко Л.Г. припинила підприємницьку діяльність (підстава: власне рішення, номер запису: 2005200060008000017).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів, є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, така позовна заява належить до господарської юрисдикції.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриману активну електроенергію закон покладає на споживача.
Як свідчать матеріали справи, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що останнім дійсно у спірний період лютий 2022 року та листопад 2023 року порушені норми та приписи чинного законодавства, в частині повноти та своєчасності проведення оплати за поставлену електричну енергію, в зв'язку із чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
За перевіркою суду, позивачем розрахунок позовних вимог на суму 18389,39 грн (4718,27 грн + 13671,12 грн) виконано правильно.
Разом із тим, судом за даними позивача встановлено, що 04.09.2024 відповідачем було проведено часткову оплату заборгованості в сумі 4720,00 грн.
Крім того, 28.10.2024 оператор системи розподілу АТ «Миколаївобленерго» надав інформацію щодо обсягів спожитої електричної енергії та зазначив, що у споживача ОСОБА_1 (о/р 43/544) проведено зняття показів приладу обліку, у зв'язку з чим обсяг розподіленої електричної енергії за листопад 2023 зменшено до 575 кВт*год., внаслідок чого позивачем було проведено відповідачу перерахунок спожитої електричної енергії за листопад 2023 у бік зменшення на суму 8827,68 грн.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем частково погашено заявлену позивачем за даним позовом до стягнення суму основного боргу за Договором, а також те, що позивачем здійснено частковий перерахунок спожитої електричної енергії у бік зменшення, між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору у вказаній частині вимог (4720,00 грн + 8827,68 грн = 13 547,68 грн).
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 13 547,68 грн заборгованості по активній електроенергії відсутній предмет спору.
Отже, беручи до уваги наведені норми та обставини, провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 13 547,68 грн заборгованості за по активній електроенергії підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Решта ж суми заборгованості по активній електроенергії в розмірі 4 841,71 грн (18 389,39 грн - 13 547,68 грн) підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір в сумі 637,79 грн, пропорційно до задоволених вимог (4 841,71 грн / 18 389,39 грн * 2422,40 грн), у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 46, 118, 73-79, 86, 129, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Закрити провадження у справі № 915/211/24 в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по активній електроенергії в сумі 13 547,68 грн за відсутністю предмета спору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888) заборгованість по активній електроенергії у сумі 4 841,71 грн, а також 637,79 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено та підписано судом 11.11.2024.
Суддя О.Г. Смородінова