11.11.10р.Справа № 25/215-10
За позовом Прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг
про стягнення 149 470,22 грн.
Суддя Чередко А.Є.
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: ОСОБА_2, посв. № НОМЕР_3 від 09.11.2000р., дог. № 30/09-10 від 30.09.2010р.
За участю: прок. Дидюк Н.О., посв. № НОМЕР_2 від 10.03.2009р.
Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Криворізької міської ради з позовом до відповідача про стягнення з останнього шкоди у розмірі 149470,22 грн., завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 0,4737 га під розміщення автостоянки для ведення комерційної діяльності за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку, що є порушенням ст.ст. 125, 126 ЗК України, тому згідно з Постановою КМ № 963 від 25.07.2007р. «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу»зобов'язаний відшкодувати позивачу заподіяні збитки внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Позивач підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсягу.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що він є власником нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, тому має право на її використання згідно з ст. 120 ЗК України, а факт самовільного зайняття землі відсутній. Також, відповідач зазначає, що прокурором не доведено заподіяння діями відповідача шкоди позивачу, що виключає стягнення з відповідача шкоди у розмірі 149470,22 грн.
Позивач не забезпечив явку представника до судового засідання. Враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений судом про час та місце судового засідання у справі, закінчення встановленого законом строку на вирішення спору у справі, достатність матеріалів для вирішення справи по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, господарський суд, -
Проведеною прокуратурою Жовтневого району міста Кривого Рогу перевіркою із залученням фахівців Управління Держкомзему у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, встановлено самовільне зайняття земельної ділянки 0,4737 га під розміщення автостоянки для ведення комерційної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 на землях житлової та громадської забудови фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.
На земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна загальною площею 22,61 м2, зареєстровані в Криворізькому БТІ за № 26544566 та які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 Земельна ділянка площею 0,4737 га ФОП ОСОБА_1 зайнята самовільно. Правоустановчі документи на земельну ділянку не оформлені.
Наведені обставини підтверджуються актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.06.2009р. та приписом № 3/39 від 19.06.2009р. щодо усунення відповідачем порушення земельного законодавства України, складеними Держкомінспекцією у Дніпропетровській області, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.06.2010р., складеним Управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вимог ст. 125 Земельного кодексу України щодо належного оформлення землекористування.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, ФОП ОСОБА_1 не має документів, що підтверджують право користування (оренди), або право власності спірною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться в межах м. Кривого Рогу.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 83 ЗК України (2001р.), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (ст. 80 ЗК України).
Отже позивач є органом, який реалізує право власності на землі комунальної власності, до яких відноситься і спірна земельна ділянка.
В силу п. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За ч. 5 ст. 126 ЗК України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Таким чином, право оренди земельної ділянки та відповідно право її використання виникає лише після прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, укладення договору оренди землі та його державної реєстрації.
При цьому, перехід права власності на нерухомість, яка знаходиться на земельній ділянці не є підставою для автоматичного набуття права оренди та користування землею, оскільки порядок оформлення землекористування встановлений ст.ст. 116, 123, 124, 125, 126 ЗК України не має виключень з загального правила.
До того-ж, ч. 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, згідно з ст. 120 ЗК України, перехід права власності на об'єкт нерухомості є підставою для переходу права користування земельною ділянкою за умов оформлення землекористування попереднім власником, що також підлягає оформленню у встановленому порядку.
З матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено, що спірна земельна ділянка перебувала в користуванні, оформленому у відповідності до вимог земельного законодавства, у попереднього власника нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, тому відповідні заперечення відповідача є безпідставними. Не надано відповідачем і доказів звернення до позивача з заявою про оформлення землекористування спірною земельною ділянкою або сплату коштів за користування нею.
Згідно з ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, оскільки у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, слід погодитись з прокурором та позивачем щодо самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.
Згідно з ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
За п. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом. Пунктом 2 ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом відшкодування заподіяних збитків (п.п. г, п. 3 ст. 152 ЗК України).
Відповідно до ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні зокрема внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ст. 157 ЗК України).
Такий порядок встановлено Постановою КМ № 963 від 25.07.2007р. «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу».
Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки ФОП ОСОБА_1, виконаний Управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 і складає 149470грн. 22 коп.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла шкоду.
Терміном “шкода” (збитки) позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок -це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище -наступне. Відповідальність за заподіяну протиправною поведінкою шкоду виникає при наявності вини особи, що заподіяла шкоду.
За зобов'язанням, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст. 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Таким чином, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпроти, на відповідача покладено тягар доказування того, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Як свідчать докази у справі, позивачу було заподіяно шкоду у розмірі 149470грн. 22 коп., розмір якої визначено у відповідності до чинного законодавства, внаслідок вчиненого відповідачем правопорушення, а саме самовільного використання земельної ділянки, що позбавило позивача можливості одержувати плату за користування спірною земельною ділянкою, в тому числі і від відповідача у вигляді орендної плати. Не доведено відповідачем і відсутності його вини у заподіянні шкоди позивачу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність правових підстав для застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді стягнення шкоди у розмірі 149470грн. 22 коп.
З огляду на вищенаведене, слід дійти висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача є безпідставними. Судові витрати за розгляд справи необхідно віднести на відповідача.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 29, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
Позов прокурора задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл.. Радянська, 1, р/р 33215815800020 одержувач - ВДК у м. Кривому Розі, код ЄДРПОУ - 24230992, банк УДКУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012) шкоду у розмірі 149 470,22грн., видати наказ.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1494,70грн. держмита в доход держбюджету (Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, УДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, п/р 31118095700005), видати наказ.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход держбюджету (Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, УДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, п/р 31217264700005), видати наказ.
Суддя А.Є. Чередко
12.11.2010р.