ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.11.2024Справа №910/7954/24
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про відшкодування вартості втраченого вантажу у розмірі 11 729,42 грн,
У червні 2024 року Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування вартості втраченого вантажу у розмірі 11 729,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з додатковою відповідальністю ""Шахта "Білозерська" стверджує, що внаслідок незабезпеченого Акціонерним товариством "Українська залізниця" збереження вантажу під час перевезення за залізничною накладною №48564355 у вагоні №68122944 утворилась недостача вантажу, про що складено комерційний акт №493102/7 від 15.06.2023. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 11 729,42 грн, відшкодування якої Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 відкрито провадження у справі №910/7954/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 про відкриття провадження у справі №910/7954/24 була доставлена до електронного кабінету Акціонерного товариства "Українська залізниця" 02.07.2024 о 15 год. 50 хв., про що судом було отримано інформацію 02.07.2024 о 16 год. 02 хв.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала суду від 02.07.2024 вручена відповідачу 02.07.2024.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/7954/24 встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Акціонерне товариство "Українська залізниця" вправі було подати відзив на позов у строк 17.07.2024 включно.
08.07.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що через запровадження в державі воєнного стану та введення комендантської години перевізник та вантажоодержувач не працюють цілодобово. Тому вагон №68122944 не було подано на під'їзну колію одержувача в робочий час 13.06.2023, і він фактично всю ніч перебував на території станції, яка не охороняється в комендантську годину. А вже 14.06.2023 працівниками залізниці було виявлено ознаки розкрадання вантажу та викликано представника поліції. На думку відповідача, так як вантаж у вагоні №68122944 було викрадено невідомими особами під час дії комендантської години, відповідач не міг передбачити такі обставини та усунути їх, що є підставою для звільнення від відповідальності та відмови в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається із автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", примірник відзиву був доставлений до електронного кабінету Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" 10.07.2024 о 16 год., 55 хв., про що судом було отримано інформацію 10.07.2024 о 17 год. 10 хв.
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/7954/24 встановлено Товариству з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" строк на подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву.
Отже, Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" вправі було подати до суду відповідь на відзив у строк до 15.07.2024 включно.
Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" не скористалось своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом згідно приписів Господарського процесуального кодексу України строк, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Із наявної в матеріалах справи залізничної накладної №48564355 від 13.06.2023 вбачається, що Товариством з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" як вантажовідправником на станції відправлення Добропілля Донецької залізниці було передано, а Акціонерним товариством "Українська залізниця" прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам'яне марки г-газове в твердому стані, зокрема у вагоні №68122944 (маса вантажу 67 900 кг).
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі залізничної накладної №48564355 від 13.06.2023.
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
На станції Добропілля Донецької залізниці було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №68122944 з масою вантажу, яка була зазначена у накладній, що підтверджується наявним в матеріалах справи комерційним актом №493102/7 від 15.06.2023.
Так, у комерційному акті №493102/7 від 15.06.2023 вказано: по накладній значиться вантаж нетто 67 900 кг, тара 22 800 кг, розміщення вантажу на рівні бортів, поверхня вантажу маркована трьома паралельними повздовжніми борознами. При перевірці вантажу встановлено, що у вагоні №68122944 маса нетто 63 200 кг, тара з накладної 22 800 кг, недостача 4 700 кг. За напрямком руху поїзда на 1-м-2-м люками заглиблення: в довжину 3,5 м, в ширину 2,8 м, в глибину 0,3 м. В місцях заглиблення маркування відсутнє, течі вантажу не було.
Одержувачем вантажу згідно п. 4 залізничної накладної №48564355 від 13.06.2023 є Акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".
При цьому, у залізничній накладній №48564355 від 13.06.2023 міститься переуступний напис Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про передачу права на пред'явлення претензії та позову позивачу, які засвідчено підписами генерального директора та головного бухгалтера Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" і скріплено його печаткою.
У відповідності до ст. 2 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Комерційним акт №493102/7 від 15.06.2023 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства, тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Згідно з п. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано довідку про вартість вугільної продукції, яка складена ТДВ "Шахта "Білозерська", підписана генеральним директором та головним бухгалтером товариства (протоколи створення та перевірки електронного підпису наявні у матеріалах справи).
Згідно із довідкою ТДВ "Шахта "Білозерська" про вартість вугільної продукції фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-200), що перевозилось по залізничній накладній №48564355 від 13.06.2023 у вагоні №68122944 складає 2 917,04 грн з ПДВ.
За приписами ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
З урахуванням наведеного, суд приймає надану позивачем довідку як доказ понесених збитків, адже положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідки про вартість вугільної продукції, яка складена відправником вантажу та підтверджує вартість відправленого вантажу.
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
- 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;
- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
- 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
- 0,5% маси всіх інших вантажів.
За розрахунками позивача, загальна вартість недостачі вантажу у спірному вагоні з урахуванням норми недостачі вантажу 1%, становить 11 729,42 грн з ПДВ.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд встановив, що розрахунок здійснений арифметично правильно відповідно до вимог законодавства.
Відповідач у відзиві не заперечував, ні факту втрати переданого йому вантажу під час перевезення, ні здійсненого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу, а лише вказував на відсутність своєї вини.
Щодо посилань відповідача на те, що спірний вантаж було викрадено невідомими особами під час дії комендантської години на території станції, яка не охороняється в комендантську годину, то суд не вважає дані обставини такими, що звільняють Акціонерне товариство "Українська залізниця" від відповідальності, оскільки останнє є найбільшим стратегічним підприємством України, яке налічує близько 187 тисяч працівників та є основною логістичною мережею для вантажів і пасажирів як всередині країни (за інформацією самого відповідача, яка розміщення на його офіційному веб-сайті).
Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснює залізничні перевезення також і в комендантську годину (загальновідома обставина), що в свою чергу потребує наявність працівників на відповідних залізничних станціях.
Таким чином, суд не вбачає обґрунтованими доводи відповідача, що він не несе відповідальності за втрату вантажу з тих підстав, що ним не охороняється територія залізничної станції в комендантську годину, оскільки: а) залізнична станція є частиною залізничної інфраструктури, що має стратегічне значення, а відтак забезпечення охорони такого об'єкту є обов'язком Акціонерного товариства "Українська залізниця"; б) Акціонерне товариство "Українська залізниця" продовжує здійснювати свою діяльність під час дії комендантської години.
Тобто доводи Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо відсутності підстав для відповідальності за втрату вантажу зводяться до того, що розкрадання ввіренного відповідачу майна відбулось з тих підстав, що відповідач вирішив не забезпечувати охорону (частини) своєї залізничної інфраструктури в комендантську годину, що суперечить принципам добросовісності та розумності.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку, який стосується заявлених позивачем, вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 11 729,42 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" коштів у розмірі 11 729,42 грн.
В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У відповідності до наведених приписів закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8).
В той же час, Товариством з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" коштів у розмірі 11 729,42 грн сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3117234 від 12.09.2023 на суму 2 684,00 грн та №3484757 від 14.05.2024 на суму 344,00 грн.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 605,60 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/7954/24 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська".
Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, - 2 422,40 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (85013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17; ідентифікаційний код 36028628) вартість втраченого вантажу у розмірі 11 729 (одинадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 08.11.2024.
Суддя Р.В. Бойко