ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.11.2024Справа № 910/10797/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (04080, вул. Новокостянтинівська, буд. 20, м. Київ, код ЄДРПОУ 41946011)
до Фізичної особи-підприємця Жилінського Валентина Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 81 205,28 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Жилінського Валентина Олександровича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 81 205,28 грн.
В позовній заяві позивач зазначив, що у зв'язку із розглядом справи очікує понести судові витрати у розмірі 12 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором оренди нерухомого майна №341-19 від 01.02.2019 відповідач в обумовлений строк не здійснив у повному обсязі та у визначені договором строки оплату орендної плати, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10797/24. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через канцелярію суду 14.10.2024 від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому проти позову заперечено, зазначивши що договір є недійсним, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), долучені позивачем до позовної заяви Фізичною особою-підприємцем Жилінським В.О. за договором оренди нерухомого майна №341-19 від 01.02.2019 не підписувались.
Окрім того, відповідачем подано клопотання про розгляд справи про перехід із спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження.
Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин, характер доказів у справі та предмет доказування у справі, що свідчить про її незначну складність, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи відсутня необхідність у проведенні судового засідання в порядку загального позовного провадження.
Беручи до уваги вищенаведене, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Відповідачем також заявлено клопотання про витребування у Позивача інформації, дані про реєстрацію нерухомого майна, переданого в оренду за спірним договором в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, інформацію про земельну ділянку: кадастровий номер земельної ділянки, власник, місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця), цільове призначення, категорія земель, вид цільового призначення земельної ділянки).
Згідно ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
В той же час, відповідачем не було обґрунтовано, яким чином витребувані докази можуть підтвердити обставини, на які сторони посилаються в якості своїх пояснень та заперечень.
Разом з тим, суд зазначає, що не вбачає підстав для витребування вказаних відповідачем доказів, оскільки зазначені докази не є необхідними в контексті заявленої позовної вимоги, тоді як матеріали даної справи містять достатньо доказів для підтвердження або спростування позовних вимог позивача.
21.10.2024 в підсистемі «Електронний суд» позивачем сформовано письмову відповідь на відзив.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Приватним акціонерним товариством «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі - позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Жилінським Валентином Олександровичем (далі - відповідач, Орендар) 01.02.2019 укладено договір оренди нерухомого майна №341-19, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в тимчасове оплатне користування об'єкт нерухомості, код згідно з ДКПП 68.20 «Об'єкт», площа якого вказана в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Враховуючи, що загальна площа Об'єкта, який належить Орендодавцю становить 24,60 м2, а площа Об'єкта, яка орендується Орендарем становить 24,60 м2, це становить 100 % від загальної площі.
За умовами п. 1.2 договору Орендар, у свою чергу, бере на себе зобов'язання прийняти Об'єкт, своєчасно здійснювати оплату в порядку, передбаченому Договором і по закінченню терміну оренди повернути Об'єкт з оренди з урахуванням природного зносу.
Відповідно до п. 1.4 договору факт передачі Об'єкта в оренду і факт повернення з оренди оформляються відповідними Актами прийому - передачі Об'єкта в оренду/з оренди, які повинні бути підписані уповноваженими представниками обох Сторін із зазначенням коду ДКПП. Дата початку терміну оренди Об'єкта - дата передачі Об'єкта Орендарю, зафіксована в Акті прийому - передачі Об'єкта в оренду.
Факт отримання відповідачем в тимчасове платне користування нежитлового приміщення трансформаторної підстанції ТП-1028, загальною площею 24,6 кв.м. за адресою: вул. Галицька, 2/4Б (інвентарний № 1039000796) у м. Києві підтверджується наявним у справі актом приймання-передачі орендованого приміщення від 01.02.2019.
Цей Договір відповідно до п.11.1 укладено строком на 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців, і вступає в силу з 1.02.2019.
За доводами позивача, у період з лютого 2019 року по грудень 2021 року розмір орендної плати з урахуванням вартості земельного податку становить 109 615,07 грн., з яких відповідач оплатив частково у розмірі 28 409,79 грн., заборгованість згідно розрахунку позовної заяви становить 81 205,28 грн.
Враховуючи наведені обставини, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно розділу 4 договору за користування орендованим Об'єктом і Майном встановлюється орендна плата, що складається з:
- 4.1.1. базової вартості послуг оренди в розмірі 3042,47 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 507,08 грн., в тому числі по сплаті платежів за земельну ділянку, що розташована під Об'єктом пропорційно орендованій площі відповідно до п. 1.1., за один календарний місяць, що може бути змінена за узгодженням сторін.
- 4.1.2. витрат Орендодавця на утримання Об'єкту та сплату спожитих комунальних послуг (по забезпеченню Об'єкту електроенергією, опаленням, водопостачанням та каналізацією, вивозом відходів, в тому числі побутових, снігу, а також інших комунальних послуг) та враховується за місяць, що передує звітному. Ця частина орендної плати змінюється автоматично в залежності від суми понесених витрат та не підлягає додатковому погодженню сторонами. Після спливу строку дії цього Договору Сторони протягом 20 календарних днів складають коригувальний акт по фактичним витратам на утримання Об'єкту. Розрахунок витрат Орендодавця на утримання Об'єкту та оплату спожитих комунальних послуг, оплату платежів за земельну ділянку зазначається в додатку до Акту приймання-передачі наданих послуг.
Орендна плата є договірною. Індексація орендної плати проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін наростаючим підсумком, починаючи з базового місяця (перший місяць оренди), перевищить поріг індексації, який установлюється в розмірі 110,0 відсотків. Поріг індексації розраховується із застосуванням індексу споживчих цін за даними Державного комітету статистики України.
Орендна плата у разі перевищення порога індексації збільшується на 10 відсотків, і новий розмір орендної плати застосовується у місяці, наступному за місяцем такого перевищення. При цьому новий розмір орендної плати (збільшений на 10% від базового) стає базовим до наступного перевищення порогу індексації. Орендодавець до закінчення місяця, в якому відбулося перевищення порогу індексації орендної плати, передбачене цим пунктом Договору, направляє Орендарю письмове повідомлення про зміну величини орендної плати у зв'язку з таким перевищенням і розрахунок нової величини.
Новий розмір орендної плати встановлюється з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулося перевищення порогу індексації орендної плати, при цьому підписання Додаткової угоди не вимагається. Загальна вартість оренди за даним Договором орієнтовно становить 106486,45 гривень, у тому числі ПДВ - 17747,74 гривень (п.4.2). Орендна плата може змінюватися у зв'язку зі змінами в нормативних актах.
Згідно розрахунку вартості орендної плати за нежитлове приміщення площею 24,6 кв. м, адресою: вул. Галицька, 2/4Б, що є додатком №2 до договору оренди нерухомого майна №341-19 від 01.02.2019 орендна ставка за 1 кв.м за перший місяць оренди з ПДВ складає 80 грн., площа приміщення - 24,6 кв.м. Всього орендна плата за перший місяць оренди: 1968,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 328,00 грн. Сума земельного податку становить 895,39 грн. щомісячно, крім того ПДВ 20% - 179,08 грн., усього сума податку на землю - 1074,47 грн. Вартість орендної плати за перший місяць оренди з урахуванням земельного податку та ПДВ складає: 3042,47 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 507,08 грн. Вартість орендної плати щомісячно коригується з урахуванням індексу інфляції.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що приймання послуг оренди за цим Договором підтверджується підписанням уповноваженими представниками Сторін Акту прийому-передачі наданих послуг оренди за звітний місяць, в якому Орендодавцем надавалися послуги оренди.
За умовою п. 4.6 договору розрахунки між Сторонами за оренду Об'єкту проводяться на підставі пред'явленого Орендодавцем рахунку, шляхом перерахування Орендарем орендної плати на поточний рахунок Орендодавця протягом 5 (п'яти) робочих днів з 10 (десятого) календарного дня від дати отримання від Орендодавця рахунку на оплату. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторонами у справі були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №90821696 від 28.02.2019 на суму 1 968, 00 грн., №90843791від 31.03.2019 на суму 1 977,84 грн., №90880442 від 30.04.2019 на суму 1 995,64 грн., №90908207 від 31.05.2019 на суму 2 015,59 грн., №90934248 від 30.06.2019 на суму 2 035,75 грн., №90970707 від 31.07.2019 на суму 2 019,55 грн., №90991384 від 31.08.2019 на суму 2 007,44 грн., №91023585 від 30.09.2019 на суму 2 001,42 грн., №91062350 від 31.10.2019 на суму 2015,42 грн., №91091191 від 30.11.2019 на суму 2 029,54 грн., №91126786 від 31.12.2019 на суму 2 031,56 грн., №91179710 від 29.02.2020 на суму 2 031,55 грн., №91197835 від 31.03.2020 на суму 2 025,47 грн., №91217241 від 30.04.2020 на суму 2 025,47грн., №91238788 від 31.05.2020 на суму 2 058,00 грн., №91263877 від 30.06.2020 на суму 2 064,17 грн., №91286882 від 31.07.2020 на суму 2 068,30 грн., №91299507 від 31.08.2020 на суму 2 055,88 грн., №91335977 від 30.09.2020 на суму 2 051,76 грн., №91320511 від 31.10.2020 на суму 2 062,02 грн., №91397958 від 30.11.2020 на суму 2082,65 грн., №91420298 від 31.12.2020 на суму 2109,72 грн., №91454243 від 31.01.2021 на суму 2101,38 грн., №91484580 від 28.02.2021 на суму 2109,72 грн., №91508092 від 30.04.2021 на суму 2 118,05 грн., №91562987 від 31.05.2021 на суму 2097,23 грн., №91587418 від 30.06.2021 на суму 2 109,72 грн., №91596429 від 31.07.2021 на суму 2086,81 грн., №91617540 від 31.08.2021 на суму 2 084,74 грн., №91674267 від 30.09.2021 на суму 2078,48 грн., №91773407 від 31.12.2021 на суму 2 124,50 грн., на загальну суму 63 643,37 грн.
Окрім того, враховуючи, що за умовами договору оренди нерухомого майна №341-19 відповідач зобов'язався здійснювати сплату платежів за земельну ділянку, з матеріалів справи слідує, що сторонами у справі були підписані також наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №90814403 від 28.02.2019 на суму 1 074, 47 грн., №90840173 від 31.03.2019 на суму 1 074,47 грн., №90880213 від 30.04.2019 на суму 1 074,47 грн., №90904429 від 31.05.2019 на суму 1 074,47 грн., №90926539 від 30.06.2019 на суму 1 074,47 грн., №90964525 від 31.07.2019 на суму 1 074,47 грн., №90997138 від 31.08.2019 на суму 1 074,47 грн., №91028330 від 30.09.2019 на суму 1 074, 47 грн., №91061558 від 31.10.2019 на суму 1 074,47 грн., №91096499 від 30.11.2019 на суму 1 074,47 грн., №91122419 від 31.12.2019 на суму 1 074,47 грн., №91169579 від 29.02.2020 на суму 1 074,47 грн., №91187444 від 31.03.2020 на суму 1 074,47 грн., №91226207 від 30.04.2020 на суму 1 074, 47 грн., №291239059 від 31.05.2020 на суму 1 074, 47 грн., №91252680 від 30.06.2020 на суму 1 074, 47 грн., №91288358 від 31.07.2020 на суму 1 074,47 грн., №91300532 від 31.08.2020 на суму 1 074,47 грн., №91336865 від 30.09.2020 на суму 1 074,47 грн., №91318031 від 31.10.2020 на суму 1 074,47 грн., №291391959 від 30.11.2020 на суму 1 074,47 грн., №91420029 від 31.12.2020 на суму 1 074, 47 грн., №91448600 від 31.01.2021 на суму 1 074,47 грн., №91468390 від 28.02.2021 на суму 1 074,47 грн., №91506075 від 31.03.2021 на суму 1 074,47 грн., №91508093 від 30.04.2021 на суму 1 074,47 грн., №91556437 від 31.05.2021 на суму 1 074,47 грн., №91587478 від 30.06.2021 на суму 1 074,47 грн., №91610286 від 31.07.2021 на суму 1 074,47 грн., №91643114 від 31.08.2021 на суму 1 074,47 грн., №91675297 від 30.09.2021 на суму 1 074,47 грн., №91742821від 31.12.2021 на суму 1 074,47 грн., тобто на загальну суму 34 383,04 грн.
Крім того, визначаючи суму заборгованості з орендної плати позивачем до позовної заяви долучені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №91150311 від 31.01.2020 на суму 2027,51 грн., №91502284 від 31.03.2021 на суму 2 103,48 грн., №91714010 від 31.10.2021 на суму 2107,64 грн. №91735494 від 30.11.2021 на суму 2 126,62 грн., №91155916 від 31.01.2020 на суму 1 074, 47 грн., №91714228 від 31.10.2021 на суму 1 074,47 грн., №91730138 від 30.11.2021 на суму 1 074,47 грн., які орендодавцем та орендарем не підписані.
Проаналізувавши зміст наявних у справі документів, судом встановлено, доказів надіслання відповідачу рахунків, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №91150311 від 31.01.2020 на суму 2027,51 грн., №91502284 від 31.03.2021 на суму 2 103,48 грн., №91714010 від 31.10.2021 на суму 2107,64 грн. №91735494 від 30.11.2021 на суму 2 126,62 грн., №91155916 від 31.01.2020 на суму 1 074, 47 грн., №91714228 від 31.10.2021 на суму 1 074,47 грн., №91730138 від 30.11.2021 на суму 1 074,47 грн. матеріали справи не містять та суду не надано.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором.
Відповідач у письмовому відзиві звернув увагу, що означені акти ним не підписані.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність належним чином оформлених первинних документів, дані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №91150311 від 31.01.2020 на суму 2027,51 грн., №91502284 від 31.03.2021 на суму 2 103,48 грн., №91714010 від 31.10.2021 на суму 2107,64 грн. №91735494 від 30.11.2021 на суму 2 126,62 грн., №91155916 від 31.01.2020 на суму 1 074, 47 грн., №91714228 від 31.10.2021 на суму 1 074,47 грн., №91730138 від 30.11.2021 на суму 1 074,47 грн., тобто на загальну суму 11 588,66 грн. не можуть вважатись належними доказом отримання відповідачем спірних послуг.
Крім цього, посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків, як на доказ, що підтверджує факт наявності заборгованості у визначеному ним розмірі до уваги судом не приймається, оскільки сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 р. у справі № 916/2377/18, від 20.06.2018 р. у справі № 902/680/15, від 29.03.2018 р. у справі №925/1165/16, від 11.08.2020 р. у справі № 910/4919/19.
Виходячи з наведеного, фактичний розмір вартості орендної плати та земельного податку підтверджений матеріалами справи на загальну суму 98 026,41 грн., з яких за твердженням позивача оплачено відповідачем у розмірі 28 409,79 грн., отже, заборгованість становить 69 616,62 грн. (98 026,41 грн. - 28 409,79 грн.).
Заперечуючи проти позову, у письмовому відзиві відповідач зазначив, що об'єкт нерухомого майна переданого в оренду за спірним договором оренди не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Договір оренди не містить дані, інформацію про земельну ділянку, відсутні: кадастровий номер земельної ділянки, власник, місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця), цільове призначення, категорія земель, вид цільового призначення земельної ділянки).
З приводу наведеного твердження, суд зазначає наступне:
Право власності позивача на об'єкт нерухомості, що переданий в оренду, підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер: 160961594, згідно якого за ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» зареєстровано об'єкт нерухомого майна: будівля трансформаторної підстанції № 1028 (літера «Б-1»), площею 24,6 кв.м за адресою: вулиця Червонопільська, буд. 2 (примикає до вул. Галицької) на праві приватної власності, частка: 1, технічним паспортом на будівлю трансформаторної підстанції № 1028, виготовлений 14.01.2019 на замовлення позивача.
Окрім того, з Державного земельного кадастру щодо сформованої земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:148:0047, на якій розміщена будівля трансформаторної підстанції № 1028 вбачається, що дана земельна ділянка має цільове призначення: 14.02 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії; Категорія земель: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; Вид використання: експлуатація та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії.
Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача, наведені у письмовому відзиві не знайшли свого підтвердження.
Стосовно доводів відповідача, що він не підписував акти наданих послуг, з підстав чого останнім було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як свідчать матеріали справи, відповідач частково здійснював розрахунки між Сторонами за оренду Об'єкту, тобто виконував свої зобов'язання за договором.
Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Суд, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що для вирішення спору про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №341-19 від 01.02.2019 у суду відсутня потреба у проведенні судової експертизи.
Судом враховуються приписи статті 204 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів визнання договору оренди нерухомого майна №341-19 від 01.02.2019 недійсним у судовому порядку.
А тому твердження відповідача про недійсність договору оренди нерухомого майна №341-19 від 01.02.2019, судом відхилено.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Враховуючи що строк виконання зобов'язання з оплати настав, доказів сплати вартості орендної плати за договором оренди нерухомого майна №341-19 на суму 69 616,62 грн. матеріали справи не містять та суду не надано, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 69 616,62 грн.
Оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження вартості розміру заборгованості на суму 11 588,66 грн., у позивача відсутнє право вимагати від відповідача стягнення означеної суми в межах даного спору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 11 588,66 грн. задоволенню не підлягають.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жилінського Валентина Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (04080, вул. Новокостянтинівська, буд. 20, м. Київ, код ЄДРПОУ 41946011) 69 616 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 62 коп. - заборгованості та 2 595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2024.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА