номер провадження справи 24/166/24
09.10.2024 Справа № 908/2072/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши матеріали справи № 908/2072/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка» (вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 20033533)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо» (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 42812,27 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка» до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо» про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 22402,49 грн. Також, Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Уніка» просить стягнути 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 30.07.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2072/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Заявлені позивачем вимоги мотивовані посиланням на приписи Закону України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 993 ЦК України та заявлені з наступних підстав: за умовами сертифікату добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 027052/4057/0000175 від 26.02.2024 позивачем було виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 25602,49 грн. Страхове відшкодування визначено та сплачено внаслідок настання 22.05.2024 страхового випадку ДТП за участю транспортних засобів «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та «Fiat 500E» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої за шкоду, завдану майну перед третіми особами, застрахована в ТДВ «СК «КРЕДО» за полісом Серія ЕР № 219707638. Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2024 у справі про адміністративні правопорушення № 336/5765/24, ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Fiat 500E» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач має право зворотної вимоги до відповідача у сумі 22402,49 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області суду від 01.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2072/24 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/166/24. Судове засідання призначено на 09.09.2024.
27.08.2024 через систему «Електронний суд» ТзДВ “Страхова компанія “Кредо», в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній визнає в повному обсязі позовну вимогу в частині стягнення на користь ПрАТ «СК «УНІКА» страхового відшкодування в розмірі 22402,49 грн. Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. Просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1000,00 грн., повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України та розглядати справу без участі свого представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 09.10.2024 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
У судовому засіданні 09.10.2024 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
26.02.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 027052/4057/0000175 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням..
Відповідно до п. 1.2.6. договору № 027052/4057/0000175 від 26.02.2024 строк його дії встановлено з 27.02.2024 по 26.02.2025.
22.05.2024 о 14 год. 25 хв. у м. Запоріжжя по вул. Іванова, 81 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та «Fiat 500E» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої за шкоду, завдану майну перед третіми особами, застрахована в ТДВ «СК «КРЕДО» за полісом Серія ЕР № 219707638.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2024 у справі про адміністративні правопорушення № 336/5765/24, ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєні адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн, на користь держави.
Страхувальник звернувся до страховика (позивача) з заявою про подію, з ознаками страхового випадку - ДТП, що сталося 22.05.2024.
Позивачем було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому описано характер пошкоджень.
Згідно рахунку-фактура ТОВ АФЦ Баварія від 27.06.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 склала 29746,62 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 19224421081 від 03.06.2024 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 25602,49 грн, шляхом перерахування на рахунок ТОВ «АФЦ Баварія».
Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією № 166642 від 04.06.2024.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Fiat 500E» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (відповідач), що підтверджується полісом обов'язкового страхування Серія ЕР № 219707638, який був діючим на 22.05.2024 (станом на час скоєння ДТП). Ліміт по майну встановлено у розмірі 160 000,00 грн, франшиза 3200,00 грн.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).
Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за сертифікатом добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 027052/4057/0000175 від 26.02.2024 та на підставі страхового акту здійснив страхову виплату у загальній сумі 25602,49 грн, що підтверджується матеріалами справи.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 18 Закону України «Про страхування» визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ «Страхова компанія «Кредо», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Fiat 500E» д.н.з. НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Дані обставини відповідач не заперечив.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України «Про страхування».
Згідно полісу Серія ЕР № 219707638 франшиза встановлена в розмірі 3200,00 грн.
Як зазначалося судом вище, 27.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив, згідно якого визнано позов ПАТ «СК «Уніка» до ТДВ «СК «Кредо» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку суброгації в сумі 22402,49 грн (25602,49-3200,00).
Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).
Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши відзив, в якому зазначено про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ТДВ «СК «Кредо». Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку суброгації у сумі 22402,49 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відзив, в якому зазначено про визнання позову, подано відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ст.ст. 123, 129, 130 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується 1211,20 грн судового збору. Судовий збір у сумі 1211,20 грн повертається позивачу з державного бюджету ухвалою суду.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 7000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З дотриманням пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати: судовий збір за подання позовної заяви 2422,40 грн; витрати на правову допомогу в суді першої інстанції 7 000,00 грн; правові витрати у разі потреби 14250,00 грн.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
На підтвердження стягнення суми 7 000,00 грн правових витрат позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного між Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (клієнт), предметом якого (пункт 1.1) є надання адвокатським бюро за дорученням клієнта правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; представництво та захист клієнта в судах всіх рівнів та інстанцій; складання документів правового характеру та процесуальних документів (позовних заяв).
Найменування Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» змінилося на АБ "ЛИСОВ2856 "ЕКВІТ" (код ЄДРПОУ та місцезнаходження не змінилися), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
За умовами п.п. 4.2, 4.3, 4.5 договору, вартість наданої юридичної допомоги бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від бюро. За результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін.
Додатковою угодою № 3 від 01.12.2023, дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2024.
Відповідно до додатку № 1 від 09.07.2024 до вказаного договору, клієнт доручив бюро надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржника: клієнта за господарським судочинством за справою щодо випадку 22.05.2024, страховий акт 19224421081, сума страхового відшкодування 25602,49 грн, страхувальник Романов Євген Олександрович. За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по справі.
Згідно з підписаним між сторонами за договором № 1/20ю від 31.12.2020 актом про надання послуг № 100 від 29.07.2024, Адвокатське бюро «Адвокатське бюро «Лисов2856 «Еквіт» надало, а Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» прийняло правову (правничу) допомогу у суді першої інстанції по страховій справі № 035779 (страховий акт № 19224421081), загальна вартість послуг за цим актом склала 7 000,00 грн.
Сума 7 000,00 грн по страховому акту № 19224421081, сплачена позивачем на користь АБ «Адвокатське бюро «Лисов2856 «Еквіт» згідно з платіжної інструкції № 5153 від 12.07.2024, копія якого наявна в матеріалах справи.
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АА № 1278640, виданого 02.02.2023 за договором № 1/20ю від 31.12.2020 АБ «Адвокатське бюро «Лисов2856 «Еквіт», на надання правничої (правової) допомоги ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (адвокат Білоконь І.В.), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019, виданого Білоконь І.В.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 ГПК України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Відповідач у відзиві зауважив, що послуги адвоката, які оцінена у 7 000,00 грн, є значно завищеними, оскільки підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи з огляду на малозначність та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також при виготовленні позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів, адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 1 000,00 грн.
Щодо доводів відповідача про неспівмірність зазначених витрат із складністю справи, суд враховує, що справа є малозначною, не складною за кількістю доказів, судова практика вирішення цих спорів є сталою, тому підготовка позовної заяви не потребувала вивчення значної кількості матеріалів, законодавчих актів та судової практики. Втім, суд враховує поведінку відповідача, який несвоєчасно сплатив страхове відшкодування, що змусило позивача звернутися до адвоката за отриманням правової допомоги з метою подачі позову до суду. Суд вважає обґрунтованим та співмірним з заявленою ціною позову (22402,49 грн.) та складністю виконаної роботи розмір витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20033533) - 22402 (двадцять дві тисячі чотириста дві) грн 49 коп. страхового відшкодування, 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.
Постановити ухвалу про повернення Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» з державного бюджету України 1211,20 грн судового збору у зв'язку із визнанням позову відповідачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.11.2024.
Суддя Т.А. Азізбекян