вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"22" жовтня 2024 р. Справа№ 920/1176/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 22.10.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 (повний текст рішення складено та підписано 08.08.2024)
у справі №920/1176/21 (суддя Котельницька В.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
про стягнення 7 947 575,68 грн,
27.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 7 230 229,88 грн заборгованості за перевищення замовленої потужності за період з січня по березень 2021 року, 463 824,13 грн пені, 93 680,31 грн 3% річних, 159 841,36 грн інфляційних втрат та 119 213,64 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору транспортування природного газу №2002000114 від 04.02.2020 (далі по тексту - Договір) в частині сплати за перевищення замовленої потужності за спірний період. Крім того, позивач нарахував відповідачу 463 824,13 грн пені на підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору, 93 680,31 грн 3% річних, 159 841,36 інфляційних втрат згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).
Господарський суд Сумської області рішенням від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 7 230 229,88 грн заборгованості, 46 382,41 грн пені, 93 680,31 грн 3% річних, 159 841,36 грн інфляційних втрат та 119 213,64 грн судового збору; в іншій частині позову суд відмовив. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. Водночас суд першої інстанції за власної ініціативи зменшив розмір пені на 90%, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача.
Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 в частині задоволених позовних вимог та постановити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.08.2024 витребував з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1176/21; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21.
Матеріали справи №920/1176/21 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 26.08.2024.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.08.2024 апеляційну Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 залишив без руху.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 повернув без розгляду.
Також не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 в частині відмови у задоволених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 417 444,72 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та не відповідність таких висновків обставинам справи, врахувавши лише інтереси відповідача.
Як зазначає позивач, заявлений до стягнення розмір пені є співмірним із розміром основного боргу; строк виконання зобов'язань за Договором настав; питання щодо скрутного фінансового становища відповідача має розглядатись судом в сукупності із іншими доказами; відповідачем не подано до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій доказів.
Крім того, за твердженням позивача, відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин, а лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 має загальний характер та не є беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин за зобов'язаннями, які виникли за спірним Договором.
Отже, відповідачем не наведено суду обставин, які є підставою для зменшення розміру пені відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), та не доведено, що даний випадок є виключним.
Також позивач посилається на передачу йому на праві господарського відання державного майна - об'єктів газотранспортної системи, які з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України зазнали значних руйнувань та пошкоджень. З метою забезпечення функціонування газотранспортної системи позивач за власні кошти здійснює проведення ремонтів, пов'язаних з ліквідацією наслідків бойових дій, з метою недопущення припинення транспортування газу як для замовників, які здійснюють свою господарську діяльність на території України, так для країн Європейського Союзу. Згідно відомостей бухгалтерського обліку станом на 15.03.2024 заборгованість замовників за послуги за договорами транспортування природного газу з оплати по щодобових небалансів перед позивачем за період з 01.01.2020 по 28.02.2024 складає 38 545 043 700,58 грн. Згідно звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік збиток позивача складає 6 371 238 тис. грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 27.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.08.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21; розгляд апеляційної скарги призначив на 01.10.2024 о 12 год. 00 хв. Відповідач згідно відзиву на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Відповідач зазначає, що за відсутності значних збитків для іншого суб'єкта господарювання, з метою дотримання розумного балансу інтересів між учасниками справи, суд може зменшити розмір штрафних санкцій, враховуючи інтереси боржника.
Відповідач вважає, що стягнення з нього пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить його фінансове становище. З відповідача на користь позивача за оспорюваним рішенням стягнуто 3% річних та інфляційних витрат, тобто застосовано міру відповідальності за порушення договірних умов. Стягнення пені не може бути додатковим засобом безпідставного збагачення для позивача, а зменшення її розміру не несе негативного наслідку для позивача.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.10.2024 відклав розгляд справи №920/1176/21 на 22.10.2024.
Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2024 підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 в частині відмови у задоволених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 417 444,72 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У судовому засідання 22.10.2024 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджується матеріалами даної справи, 04.02.2020 між позивачем (далі - Оператор) та відповідачем (далі - Замовник) укладено Договір, за умовами пункту 2.1 якого Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (т.1 а.с. 32-38).
Згідно із пунктом 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на вебсайті Оператора. Підписанням цього Договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на вебсайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред'являти претензії до Оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю Замовника.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням Додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або Додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
За пунктом 2.4 Договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.
Відповідно до пункту 2.5 Договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Згідно із пунктом 2.7 Договору Додаток 1 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.
Додаток 2 є невід'ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.
Додаток 3 є невід'ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовником є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу.
Пунктом 2.8 Договору встановлено, що взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.
Відповідно до пункту 3.2 Договору оператор має право:
- своєчасно отримувати від Замовника плату за надані послуги;
- на безперешкодний та безкоштовний доступ на територію та земельну ділянку Замовника, де розташоване його газове обладнання та/або комерційний вузол обліку газу, для виконання своїх обов'язків, передбачених Кодексом та чинним законодавством;
- обмежувати або припиняти транспортування природного газу у випадках, передбачених цим договором та Кодексом;
- отримувати оперативну інформацію від Замовника на запит своєї диспетчерської служби: стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором;
- користуватися іншими правами, передбаченими цим Договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов'язків оператора газотранспортної системи.
Згідно із п. 4.1 договору Замовник зобов'язаний:
- своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг;
- надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому Договорі;
- дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом;
- негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора;
- вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування;
- не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі;
- повідомляти Оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього Договору;
- забезпечити можливість цілодобового зв'язку Оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому Договорі;
- здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом;
- реєструвати в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора споживачів, щодо яких він є діючим постачальником;
- здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим Договором;
- здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються Сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору (пункт 5.1 Договору).
На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (пункт 6.6 Договору).
Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точку виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з Додатком 1 до цього Договору (розподіл потужностей) та/або Додатком 2 до цього Договору (розподіл потужностей з обмеженням), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужностей на період однієї газової доби (пункт 6.1 Договору).
Пунктом 8.1 Договору визначено, що вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності Замовника згідно з Додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або Додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
У пункті 8.4 Договору визначено формулу, за якою розраховується вартість перевищення замовленої потужності за кожен день газового місяця.
Відповідно до пункту 13.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.
Згідно із пунктом 13.5 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до звітів про використання замовленої потужності відповідачем за січень, лютий, березень 2021 року (т.1 а.с. 62-67) позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:
- за січень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 7619,01924 тис.куб.м. всього на загальну суму 1 135 172,92 грн;
- за лютий 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 16217,09999 тис.куб.м. всього на загальну суму 2 416 218,16 грн;
- за березень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 24691,51901 тис.куб.м. всього на загальну суму 3 678 838,80 грн.
Зазначене підтверджується актами наданих послуг, а саме: від 31.01.2021 №01-2021-2002000114/1000121, від 28.02.2021 №02-2021-2002000114/1000121, від 31.03.2021 №03-2021-2002000114/1000121 (т. 1 а.с. 71-73).
Відповідно до пункту 8.4 Договору позивачем направлено в інформаційній платформі відповідачу:
- рахунок №01-2021-2002000114/1000221 від 31.01.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за січень 2021 року на загальну суму 1 135 172,92 грн (т.1 а.с. 68);
- рахунок №02-2021-2002000114/1000221 від 28.02.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за лютий 2021 року на загальну суму 2 416 218,16 грн (т.1 а.с. 69);
- рахунок №03-2021-2002000114/1000321 від 31.03.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за березень 2020 року на загальну суму 3 678 838,80 грн (т.1 а.с. 70);
- звіти про використання замовленої потужності АТ «ОГС «Сумигаз» за газові місяці січень-березень 2021 року (т. 1 а.с. 80-116).
Спір виник через порушення відповідачем умов Договору та Кодексу в частині оплати за перевищення замовленої потужності за період з січня по березень 2021 року на суму 7 230 229,88 грн.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1, 2 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Постановою НКРЕКП №2497 від 30.09.2015 затверджено типовий договір транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Правовідносини між замовником та оператором газотранспортної системи щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування газу, у тому числі послуг балансування системи, що є складовими послуги транспортування природного газу, однією із особливостей яких є те, що вони здійснюються виключно на підставі договору транспортування, регламентуються, окрім як загальними положеннями про зобов'язання/договір та їх виконання, також спеціальними нормами, що регулюють правовідносини, які виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, зокрема положеннями Кодексу газотранспортної системи (далі по тексту - Кодекс ГТС) та Типового договору, який, з урахуванням приписів частини 4 статті 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), визначає зміст та умови договору, укладеного між сторонами у цій справі.
Згідно із пунктом 5 розділу 1 глави 1 Кодексу ГТС розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу; розподілена (договірна) потужність - частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування; потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Згідно із пунктами 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 10, 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці - починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності.
Оператор газотранспортної системи розподіляє вільну потужність у точках входу/виходу на річний, квартальний, місячний, на добу наперед періоди окремо для кожного виду потужності: 1) гарантованої потужності; 2) переривчастої потужності; 3) потужності з обмеженнями з урахуванням положень пункту 1 глави 8 цього розділу.
При наданні доступу до гарантованої потужності оператор газотранспортної системи зобов'язаний надавати право користування визначеним обсягом потужності на гарантованій (постійній) основі.
При наданні переривчастої потужності оператор газотранспортної системи зобов'язаний надавати право користування визначеним обсягом потужності, якщо для цього є технічна можливість, але має право в будь-який час (із додержанням мінімального часу на повідомлення про переривання) перервати надання послуги, якщо транспортування технічно неможливе. Переривчаста потужність може розподілятися у випадку, коли принаймні 90 % обсягу технічної потужності точки входу/виходу вже розподілені на гарантованій основі, крім випадків, коли угодою про взаємодію між операторами передбачені інші умови надання права користування потужністю на переривчастій основі. Мінімальний час повідомлення про переривання для певної години газової доби становить 45 хвилин після початку циклу реномінації для цієї години газової доби.
Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі.
Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об'єднує.
Потужність фізичних точок виходу до газорозподільної системи не розподіляється.
Величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.
Доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування (пункту 1 глави 2 розділу IX Кодексу ГТС).
У випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу. При цьому відповідна потужність точок входу/виходу на міждержавному з'єднанні, яка не була номінована, може бути надана оператором газотранспортної системи іншим замовникам на період однієї газової доби (пункт 3 глави 2 розділу XІ Кодексу ГТС).
Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу XV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи з метою уникнення можливості виникнення перевантажень вчиняє дії по стягненню із замовника послуг транспортування додаткової оплати за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.
Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 вказаної правової норми).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 230 229,88 грн заборгованості за перевищення замовленої потужності за період з січня по березень 2021 року, 93 680,31 грн 3% річних, 159 841,36 грн інфляційних втрат та пені у розмірі 46 382,41 грн, зменшеному судом на 90 % від заявленої позивачем до стягнення суми.
Частиною 1 статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 оскаржується позивачем в частині зменшення судом першої інстанції розміру пені, а тому підлягає апеляційному перегляду в лише в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 253 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 13.5 Договору сторони погодили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником, починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару, визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару, визначеного актом приймання-передачі.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків (в тому числі у вигляді збитків).
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Верховний Суд виснував, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У суді першої інстанції відповідач клопотання про зменшення штрафних санкцій обґрунтовував наявністю дебіторської заборгованості кінцевих споживачів - населення, стягнення якої у 2022 - 2023 роках, у період воєнного стану в України, у примусовому порядку заборонено; наявністю кредиторської заборгованості, яка утворилась через затвердження Регулятором тарифів на розподіл природного газу для відповідача на економічно необґрунтованому рівні; спрямування всіх фінансових надходжень на погашення кредиторської заборгованості та виплату заробітної плати, сплату податків та зборів.
Крім того, попри воєнний стан в Україні, відповідач продовжує докладати зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства та продовжувати надавати послуги з розподілу природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об'єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об'єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону, аварійні бригади працюють на безперервній основі, технічний персонал на постійній основі забезпечує аварійне відновлення пошкоджених ділянок газопроводу та забезпечує стале функціонування газопостачання в зоні ліцензованої діяльності.
Постановою НКРЕКП №1774 від 29.09.2023 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «СУМИГАЗ» відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу», Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 03.03.2020 №548, та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.03.2022 № 350 «Про особливості ліцензування у сферах енергетики та комунальних послуг у період дії в Україні воєнного стану» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідачу зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19.06.2017 № 814, у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Зобов'язано відповідача до 31.12.2023 передати відповідно до договору (конфіденційна інформація) грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «СУМИГАЗ» на праві власності, для забезпечення виконання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних АТ «СУМИГАЗ» зобов'язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ «СУМИГАЗ» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходів державного контролю НКРЕКП діяльності АТ «СУМИГАЗ» у 2021 - 2023 роках, зокрема: кошти, що підлягають коригуванню за результатами заходів державного контролю; на баланс ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» вузли обліку природного газу, що є на балансі АТ «СУМИГАЗ», у тому числі тих, що були встановлені (замінені). Зобов'язано відповідача надати до НКРЕКП звітність за результатами провадження господарської діяльності з розподілу природного газу у 2023 році, у порядку та строки, визначені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.07.2016 № 1234, від 17.02.2021 № 254, від 10.11.2022 № 1416 та фінансову звітність.
Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначає, що ним фактично втрачено все майно, на підставі якого він міг здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток.
За висновком суду першої інстанції заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати у певній мірі компенсують знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів, зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів обох сторін у даній справі, та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, а тому суд першої інстанції за власною ініціативою зменшив розмір пені на 90 %.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21).
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача утворилась за період з січня по березень 2021 року, тобто майже за рік до введення в Україні воєнного стану; відповідачем більше трьох років до дати прийняття судом апеляційної інстанції постанови не виконано вказані зобов'язання повністю або частково перед позивачем.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Підстави, на які посилається відповідач є результатом введення воєнного стану в Україні та мають загальний характер.
Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи правочин, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з постачання товару та, відповідно, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний у правочині строк.
Згідно із частиною 5 статті 13 та частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порушення вищенаведених приписів процесуального Закону відповідач не надав суд доказів наявності/відсутності дебіторської заборгованості, доказів на підтвердження розміру збитку через наявність кредиторської заборгованості.
При цьому судом першої інстанції не було надано оцінки фінансовому стану позивача, згідно бухгалтерської довідки від 28.03.2024 дебіторська заборгованість замовників послуг транспортування з оплати щодобових негативних небалансів по договорам транспортування природного газу за період з 01.01.2020 по 28.02.2024 складає 38 545 043 700,58 грн. Згідно звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2022 рік розмір збитку позивача складає 6 371 238 тис. грн, тоді як відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження свого фінансового становища.
Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до стягнення позивачем заявлено 7 230 229,88 грн заборгованості, тоді як розмір пені складає 6,4 % від заявленої суми боргу, що не може свідчити про їх надмірний розмір і даний випадок не є винятковим.
Твердження відповідача про зупинення дії ліцензії на підставі постанови НКРЕКП №1774 від 29.09.2023 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «СУМИГАЗ» не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не є підставою для звільнення відповідача від своєчасного виконання зобов'язання перед позивача та відповідальності за порушення належного виконання такого зобов'язання.
Решта доводів відповідача про скрутне фінансове становище не заслуговують також на увагу, оскільки в порушення положень статей 13, 74, 76, 77 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування приписів частини 3 статті 551 ЦК України, без дослідження питання балансу інтересів обох сторін.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення пені на 90 %.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам учасників справи із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У пункті 2 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1176/21 в частині зменшення розміру пені та ухвалення в цій частині нового рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 463 824,13 грн пені.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до приписів статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.07.2024 у справі №920/1176/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 417 441,72 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03352432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42795490) 463 824,13 грн (чотириста шістдесят три тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 13 копійок) пені.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03352432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42795490) 7 413,95 грн (сім тисяч чотириста тринадцять гривень 95 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Сумської області.
5. Матеріали справи №920/1176/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано суддями 11.11.2024.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська