вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" листопада 2024 р. Справа№ 910/19347/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2024
у справі № 910/19347/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях»
про стягнення 23 267,78 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні,
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - позивач; Укртрансбезпека) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях» (надалі - відповідач; ТОВ «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях»; ТОВ «ТЕП «Чумацький Шлях») про стягнення 23 267,78 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Чапалою А.О. та Лущинським М.А. рейдової перевірки на 382 км а/д М-07 щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить відповідачу, було виявлено факт перевищення нормативних вагових параметрів зазначеного транспортного засобу, на підставі чого було здійснено розрахунок плати за проїзд автомобільними дорогами України у загальному розмірі 826,20 євро, що еквівалентно 23 267,79 грн за курсом НБУ станом на 13.08.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 910/19347/23 позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях» в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (у частині стягнення плати) у розмірі 23 267 (двадцять три тисячі двісті шістдесят сім) грн 79 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях» на користь Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Суд першої інстанції встановив, що транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення вантажу, належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях». Позивачем до суду було надано усі передбачені «Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженим постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), документи, сукупність яких підтверджує вчинення відповідачем перевищення вагових параметрів, а саме акт № 164700 від 13.08.2019 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт № 0021771 від 13.08.2019 про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів та довідку № 0002446 від 13.08.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Вказані документи були складені уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 13.08.2019, у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем. Встановлено, що відповідачем не оскаржувались вказані документи, дії або бездіяльність уповноважених осіб позивача при здійсненні габаритно - вагового контролю відповідно до п. 41 Порядку № 879 чи в судовому порядку. Тому, враховуючи, що відповідач не вніс плату у строк, визначений у пункті 31-1 Порядку № 879, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 23 267,79 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 910/19347/23 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, недослідженням в повній мірі всіх обставин справи, а саме:
- суд першої інстанції не належно перевірив на відповідність законодавству наданий розрахунок плати за проїзд;
- місцевим господарським судом не враховано відсутність необхідності отримання дозволу ТОВ «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях», оскільки автотранспортний засіб не віднесений до категорії автотранспортних засобів, які мають отримувати відповідний дозвіл, а вага вантажу відповідно до CMR не перевищувала допустимі норми;
- зона габаритно-вагового контролю не була позначена відповідними тимчасовими дорожніми знаками, а дорожнє покриття містило нерівності, що могло бути підставою викривлення результатів зважування, а докази того, що пересувний пункт розташовувався саме у визначеному Актом обстеження місці відсутній;
- довідка № 0002446 від 13.08.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт № 0021771 від 13.08.2019 про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів та розрахунок № 289 від 13.08.2019 не містить підпису водія або акту підтверджуючого факт відмови водія від підпису;
- довідка № 0002446, акт № 0021771 та розрахунок № 289 не містять відомостей про вимірювальний прилад, яким здійснювалося зважування;
- акт № 164700 від 13.08.2019 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підписаний двома уповноваженими особами управління, в той же час довідка № 0002446 та акт № 0021771 підписані одним уповноваженим представником управління.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/19347/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданової С.О. (головуючий суддя), Євсікова О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 910/19347/23, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19347/23; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
22.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/19347/23 від 26.07.2024 - без змін. Позивач звертає увагу на те, що під час проходження прикордонного контролю не виявлено перевищення вагових параметрів ТЗ і вказане перевізником не підтверджено документально, міжнародного сертифікату зважування водій під час перевірки не надавав, як і відповідач також не долучив такий документ до матеріалів даної справи. Зазначене свідчить про відсутність такого документа взагалі. Відтак, до доводів про відсутність перегрузу на етапі проходження прикордонного контролю слід ставитись критично, адже така обставина не є підтвердженою, перевізник не надав результатів зважування, які б спростовували встановлений факт посадовими особами Укртрансбезпеки. Крім того, не виключено й перевезення одночасно товарно-матеріальних цінностей, які могли бути завантажені по шляху прямування. Також позивач зазначив, що транспортний засіб марки Renault, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Krone, номерний знак НОМЕР_2 є великоваговим (так як осьова маса перевищувала встановлені параметри п. 22.5 ПДР) , а отже для руху такого ТЗ дорогами України ТОВ «ТЕП «Чумацький Шлях» мав обов'язок отримати дозвіл чи внести плату за проїзд. Проте, ні дозволу, ні документа про внесення плати за проїзд перевізник не отримував, що не заперечує останній в апеляційній скарзі. Отже, як зазначає позивач, доводи апелянта про те, що законодавством не передбачалось обов'язку щодо отримання ТОВ «ТЕП «Чумацький Шлях» дозволу не відповідають дійсності. Окремо позивачем вказується, що плата за проїзд ТОВ «ТЕП «Чумацький Шлях» нарахована відповідно до приписів Порядку № 879 у редакції чинній на момент перевірки. При цьому, доводи апелянта про невідповідність розрахунку приписам нормативно-правових актів у редакції, що чинна станом на сьогодні є необґрунтованими і безпідставними.
26.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 13.08.2024 надійшли матеріали справи № 910/19347/23.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 13.08.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Чапалою А.О. та Лущинським М.А. на підставі направлення на рейдову перевірку № 011765 на 382 км а/д М-07 проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час якої був зупинений транспортний засіб марки Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Працівниками управління проведений габаритно-ваговий контроль ТЗ з напівпричепом, у результаті якого було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження на здвоєну вісь склало 18,55 т. при допустимих 16 т.
За результатами перевірки, працівниками управління складено:
- довідку № 0002446 від 13.08.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю;
- акт № 0021771 від 13.08.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів;
- акт № 164700 від 13.08.2019 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксоване порушення статей 34, 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З встановленням факту порушення перевізником законодавства про автомобільний транспорт та складанням відповідних актів посадовими особами було ознайомлено водія ОСОБА_2 та попереджено про виявлені правопорушення, що підтверджується власним підписом водія в акті № 164700 від 13.08.2019 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, який складений у відповідності до пункту 21 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 від підписання акта № 0021771 від 13.08.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів відмовився, про що є відповідна відмітка.
На підставі зазначених документів, з урахуванням свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, відповідно до яких власником є відповідач, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено розрахунок плати № 280 від 13.08.2019 за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату у розмірі 826,20 євро. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (пункт 27 Порядку № 879). Станом на 13.08.2019 офіційний курс НБУ щодо євро становив 2816,2410. Таким чином, нарахована плата за курсом НБУ станом на 13.08.2019 еквівалентно становить 23 267,79 грн.
Визначена сума відповідачем сплачена не була. Оскарження штрафу, накладеного на відповідача в порядку передбаченому чинним законодавством України, не відбулось.
Наведене стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку в дохід Державного бюджету України 23 267,79 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог з посиланням на те, що такі є доведеними та обґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2%.
Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20 Порядку № 879).
Так, працівниками управління складено акт № 0021771 від 13.08.2019 про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів та довідку № 0002446 від 13.08.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
За результатами перевірки складено акт № 164700 від 13.08.2019 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксоване порушення статей 34, 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, перевезення вантажу без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху чинні на момент зважування.
З матеріалів справи встановлено, що до відповідача були застосовані адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу, які передбачені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 680,00 грн по постанові № 156504 від 30.09.2019 та 340,00 грн по постанові № 156505 від 30.09.2019. За твердженнями позивача, зазначені постанови відповідачем не оскаржувались.
Апелянт факт сплати сум застосованих штрафів не спростовує, дії та рішення уповноважених осіб Управління Укртрансбезпеки у Волинській області не оскаржувались, а тому підстав для неврахування обставин ТОВ «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях» перевезення вантажу без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, немає.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з твердженням позивача та висновком суду першої інстанції щодо необхідності отримання дозволу та внесення плати за проїзд ТОВ «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях» для перевезень у випадку перевищення дозволеною загальної маси транспортного засобу та/або у випадку перевищення дозволеної осьової маси.
З огляду на відсутність у водія ТЗ Renault д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Krone д.н.з. НОМЕР_3 дозволу на рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів, Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях» правомірно здійснено нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритним транспортним засобом.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 та від 12.02.2020 по справі № 917/210/19 звернула увагу на те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:
П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В - відстань перевезення, кілометрів (пункт 30 Порядку № 879).
Пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Пунктом 31 Порядку № 879 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.
Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
При цьому, згідно з п. 31-1 Порядку № 879 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Апеляційний господарський суд зазначає, що обставини виключення пункту 31-1 Порядку № 879 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 79 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо здійснення габаритно-вагового контролю та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» не звільняють відповідача від сплати штрафних санкцій за правопорушення, вчинені під час дії відповідного пункту.
Щодо застосування подвійного коефіцієнту, передбаченого п. 21 Порядку № 879, слід зазначити, що останній застосовується у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд).
Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України, а з врахуванням п. 31-1 Порядку № 879 така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.
Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.
Оскільки працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області було встановлено перевищення вагових параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, більш як на 2 відсотки, а також відсутність відповідного дозволу на проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, сукупність цих обставин зумовила нарахування плати за проїзд у подвійному розмірі.
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 18 січня 2001 року, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Зважаючи на викладені обставини, Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області відповідачу нарахована плата за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до формули: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К х 2 (п. 21 Порядку № 879 без дозволу).
Посилання апелянта на відомості про вагу вантажу відповідно до CMR, як доказу відсутності перевищення відповідачем допустимих норм, є неналежним в контексті спірних правовідносин у цій справі та не спростовують встановлених уповноваженим органом в актах обставин.
З цих мотивів критично оцінюються й решта доводів, які стосуються не позначення зони габаритно-вагового контролю відповідними дорожніми знаками, наявності нерівностей на дорожньому покритті.
Також, апелянт вказує на неналежне оформлення документів, а саме: довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0002446 від 13.08.2019, акта № 0021771 від 13.08.2019 про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів та розрахунку № 289 від 13.08.2019 не містить підпису водія або акта підтверджуючого факт відмови водія від підпису. А довідка № 0002446, акт № 0021771 та розрахунок № 289, що не містять відомостей про вимірювальний прилад, яким здійснювалося зважування; акт № 164700 від 13.08.2019 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підписаний двома уповноваженими особами управління, в той же час довідка № 0002446 та акт № 0021771 підписані одним уповноваженим представником управління.
З приводу наведених апелянтом доводів, колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 37, 41 Порядку № 879, учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством; дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Поряд з цим, з матеріалів справи не вбачається, що дії посадових осіб Управління Укртрансбезпеки відповідачем оскаржувалися з цих підстав. При цьому, слід відмітити, що заява про повірку приладів вимірювання габаритно-вагового контролю не подавалась, незгоди водія з даними зважування у складених за наслідками вагового контролю актах та довідці не висловлено, акти № 0021771 від 13.08.2019 та № 164700 від 13.08.2019 не оскаржені в установленому адміністративному або судовому порядку.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
За приписами статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Предметом позову в цій справі є стягнення плати, яка нарахована позивачем відповідачу за проїзд великовагового та великогабаритного транспортного засобу без відповідного дозволу, при цьому перевірка правомірності накладення на відповідача штрафних санкцій, за правопорушення передбачені абзацом 8 та 11 частини 1 статті 60 «Про автомобільний транспорт», не здійснюється.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, недослідженням в повній мірі всіх обставин справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом міста Києва належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 910/19347/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на апелянта (ТОВ «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях»).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях» - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 910/19347/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на ТОВ «Транспортно-експедиційне підприємство «Чумацький Шлях».
4. Матеріали справи № 910/19347/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак