Справа № 758/11960/24
28 жовтня 2024 року слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , власника майна - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024100070001052, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 13.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України,
До Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024100070001052, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 13.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.
В обгрунтування клопотання вказує на те, що досудовим розслідування встановлено, що відповідно до наказу ПВНЗ Київського медичного університету УАНМ №270-к від 02.03.2015 ОСОБА_6 призначено на посаду радника президента з міжнародних зв'язків.
Перебуваючи на посаді радника президента з міжнародних зв'язків Київського медичного університету, ОСОБА_6 , який є службовою особою, в силу наявного досвіду роботи достовірно знав та розумів, вимоги статей 3 та 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII, про те що посадовим та службовим особам, заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Так, 31 липня 2024 року, приблизно о 10 годин 00 хвилин,
у ОСОБА_6 , перебуваючи в кабінеті №321-В, на своєму робочому місті, в приміщенні Київського медичного університету, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , маючи зв?язки та дружні відносини з службовими особами Київського міжнародного університету, усвідомлюючи можливість вирішувати питання різного характеру з останніми, під час зустрічі з ОСОБА_7 , виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та невстановленої досудовим розслідуванням службової особи Київського міжнародного університету за надання документів, які надають підстави для законного перебування на території України, іноземців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти, через надання запрошення на навчання та в подальшому отримання студентської посвідки терміном на 4-5 років, що надасть змогу вказаним студентам безперешкодно перетинати кордон України, без фактичного відвідування навчального закладу та складання підсумкових іспитів.
В подальшому, з метою реалізації свого спільного злочинного умислу з невстановленою службовою особою Київського міжнародного університету, перебуваючи у вказаному кабінеті, в цей же день та час, ОСОБА_6 , висунув ОСОБА_7 вимогу про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США за вирішення питання щодо надання документів, які надають підстави для законного перебування на території України, іноземців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти, через надання запрошення на навчання та в подальшому отримання студентської посвідки терміном на 4-5 років, що надасть змогу вказаним студентам безперешкодно перетинати кордон України, без фактичного відвідування навчального закладу та складання підсумкових іспитів останніми.
Після цього, продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного умислу з невстановленою службовою особою Київського міжнародного університету, спрямованого на вимагання грошових коштів ОСОБА_6 , будучи службовою особою, діючи умисно, маючи на меті незаконне спільне збагачення, 26.08.2024 близько 18 години 2 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 провів зустріч з ОСОБА_7 , під час якої ОСОБА_6 отримав від останнього грошові кошти готівкою загальною сумою 41000 гривень в якості завдатку, що становлять неправомірну вигоду за надання документів, які надають підстави для законного перебування на території України, іноземців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти, через надання запрошення на навчання та в подальшому отримання студентської посвідки терміном на 4-5 років, що надасть змогу вказаним студентам безперешкодно перетинати кордон України, без фактичного відвідування навчального закладу та складання підсумкових іспитів останніми.
В подальшому, на реалізацію свого спільного злочинного умислу з невстановленою службовою особою Київського міжнародного університету до кінця, ОСОБА_6 23.09.2024 перебуваючи в кав'ярні за адресою: АДРЕСА_1 , зустрівся з ОСОБА_7 де, від останнього, одержав решту грошових коштів, в загальній сумі 33000 грн., що становлять неправомірну вигоду за надання запрошення на навчання та в подальшому отримання студентської посвідки терміном на 4-5 років, що надасть змогу вказаним студентам безперешкодно перетинати кордон України, без фактичного відвідування навчального закладу та складання підсумкових іспитів останніми.
Враховуючи викладене, ОСОБА_6 виконав всі необхідні дії, спрямовані на виконання спільного злочинного умислу та одержав неправомірну вигоду для себе та невстановленої службової особи Київського міжнародного університету в загальній сумі 74000 грн.
Крім того в ході досудового розслідування під час огляду мобільного телефону ОСОБА_7 виявлено переписку з абонентом « ОСОБА_10 » в якій останній абонент в ході переписки та домовленостей надсилає ОСОБА_11 два запрошення на навчання від імені приватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет» з підписом керівника навчального закладу ОСОБА_5 та печаткою даного навчального закладу на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Крім іншого в ході досудового розслідування встановлено, що особою, яка знаходиться в злочинній змові з ОСОБА_6 є ОСОБА_12 , який є службовою особою Київського міжнародного університету та знаходиться на посаді декана міжнародного факльтету, усвідомлюючи можливість вирішувати питання різного характеру допомагав ОСОБА_6 в наданні документів, які надають підстави для законного перебування на території України, іноземців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти.
Так, слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві на підставі Постанови про проведення обшуку у невідкладних випадках, 23.09.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 в ході якого виявлено та вилучено:
1. Посадова інструкція президента на 1 арк.;
2. ?Статут приватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет»;
3. Копія повідомлення на 1 арк.;
4. Роздруківка з бази університету на 6 арк.;
5. Дві печатки ПЗВО «Київський міжнародний університет», одна печатка ПВНЗ «Київський міжнародний університет»;
6. Грошові кошти в сумі: 79000 грн, 11600 доларів США, 1550 Євро.
7. Документи зі зразками підпису ОСОБА_5 на 43 арк.
Таким чином, уоргану досудового слідства є підстави вважати, що вказані речі та документи можуть бути предметом вчинення протиправного діяння та мають суттєве значення для даного провадження й нададуть можливість стороні обвинувачення довести факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , тому з метою забезпечення збереження речових доказів та з метою відшкодування шкоди завданої в наслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), прокурор просить накласти арешт на вищевказане вилучене майно.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав із підстав, наведених в ньому, та просив його задовольнити. При цьому вказав, що вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а законність проведення невідкладної слідчої дії обшуку майна підтверджено ухвалою слідчого судді від 26 вересня 2024 року, відповідно до якої легалізовано зазначену слідчу дію.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 та власник майна ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на незаконність поведення обшуку за відсутності ухвали слідчого судді про надання дозволу на його проведення. Представник вказав на те, що в ході обшуку вилучені значні грошові кошти, які фактично є власністю всієї сім'ї ОСОБА_5 , та які останній використовував для лікування важкохворої дружини. При цьому, законність походження вказаних коштів підтверджується довідкою з роботи останнього, також довідкою з банку.
Дослідивши клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження на його обґрунтування, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10, ч. 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим суддею встановлено, що Подільською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024100070001052 від 13.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.
23.09.2024 слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві на підставі Постанови про проведення обшуку у невідкладних випадках, 23.09.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 в ході якого виявлено та вилучено: посадову інструкцію президента на 1 арк.; статут приватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет»; копію повідомлення на 1 арк.; роздруківку з бази університету на 6 арк.; дві печатки ПЗВО «Київський міжнародний університет», одна печатка ПВНЗ «Київський міжнародний університет»; грошові кошти в сумі: 79000 грн, 11600 доларів США, 1550 Євро.; документи зі зразками підпису ОСОБА_5 на 43 арк.
Постановою слідчого від 24 вересня 2024 року вищевказані речі та документи визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, наведене вище свідчить про те, що вказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим слідчий суддя має достатні підстави вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Крім того, також є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, що є належною правовою підставою для арешту вказаного майна.
З огляду на положення ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно може призвести до зникнення, втрати, пошкодження чи передачі вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги те, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.09.2024 задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку у приватному вищому навчальному закладі «Київський міжнародний університет» за адресою м.Київ, вул. Львівська, 49, який фактично проведено 23.09.2024 з 17 год. 18 хв. по 19 год. 52 хв., що спростовує доводи представника власника майна про незаконність проведення обшуку без ухвали слідчого судді.
У відповідності до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Із урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором, у відповідності до ч.2 ст. 171 КПК України, доведено необхідність накладення арешту на вказане майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а тому незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна в частині заборони його відчуження та розпорядження ним може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, у зв'язку з чим накладення арешту на вказане майно є необхідною умовою досягнення дієвості кримінального провадження.
Слідчий суддя також враховує, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі наведеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку 23.09.2024 за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 172-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024100070001052, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 13.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку 23.09.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
посадову інструкцію президента на 1 аркуші;
статут приватного навчального закладу «Київський міжнародний університет»;
копію повідомлення на 1 аркуші;
роздруківки з бази університету на 6 аркушах;
дві печатки ПЗВО «Київський міжнародний університет»; однку печатку ПЗВО « ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
грошові кошти в сумі 79000 гривень, 11600 доларів США, 1550 Євро;
документи зі зразками підпису ОСОБА_5 на 43 аркушах.
Ухвала про арешт майна, у відповідності до вимог ст. 175 КПК України, виконується негайно слідчим, прокурором.
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати слідчому, прокурору, третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Роз'яснити, що згідно із частинами 1-2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_13