16.11.10р.Справа № 38/251-10
За позовом відкритого акціонерного товариства "Севастопольський Маяк", м. Севастополь
до приватного підприємства "Адажио", м. Дніпропетровськ
про визнання договору про дольову участь в будівництві будинку недійсним
Суддя Бондарєв Е.М.
Представники:
Від позивача: Козирев Д.К.- представник за довіреністю №500/004 від 06.0110р.
Від відповідача: не з'явився
Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський Маяк", м. Севастополь звернулось до господарського суду з позовом про визнання договору №16/97 від 16.10.97р. про дольову участь в будівництві будинку АДРЕСА_1, укладений між останнім та товариством з обмеженою відповідальністю "Прогмато".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із постанови про припинення кримінальної справи від 20.03.01р. витікає, що при розслідуванні кримінальної справи за фактом фіктивної підприємницької діяльності слідчим органом встановлено, що в січні 1996 року без наміру здійснення підприємницької діяльності громадянин ОСОБА_1 придбав ТОВ "Прогмато". Розслідуванням встановлено, що громадянин ОСОБА_1, який згідно документів є директором ТОВ "Прогмато", будь-якого відношення до цього підприємства не має, а всі юридичні документи оформлювались невстановленою особою по втраченому громадянином ОСОБА_1. паспорту. Враховую вказані обставини, позивач вважає, що договір від 16.10.97р. №16/97 не відповідає вимогам ст. 29 Цивільного кодексу УРСР, що згідно ст. 48 Кодексу тягне його недійсність.
Також, позивач зазначає, що відповідно до угоди №23-и від 05.07.00р. право вимоги, що випливає із договору від 16.10.97р. №16/97, відступлено приватному підприємству "Адажио".
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не надав.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, господарський суд, -
16.10.97р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Прогмато" в особі голови ОСОБА_1., який діяв на підставі Статуту, та відкритим акціонерним товариством "Севастопольський маяк" в особі голови Кальченко А.В., який дів на підставі Статуту, укладено Договір №16/97 про дольову участь в будівництві будинку АДРЕСА_1 (далі - Договір).
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань, взятих сторонами (п.4.2 Договору).
Згідно п.1.1 Договору предмет Договору - участь ТОВ "Прогмато", як дольового - забудовника в охороні будинку АДРЕСА_1
Відповідно до умов Договору ТОВ "Прогмато" зобов'язався після взаємозаліку здійснити кінцевий розрахунок за квартиру АДРЕСА_1 будівельників протягом року (п.2.1.3 Договору). В той же час ВАТ "Севастопольський маяк" зобов'язався передати ТОВ "Прогмато" в його власність АДРЕСА_1 загальною площею 54, 6 м.кв.
В розділі 3 Договору зазначено, що вартість виконаних робіт та вартість 1 м.кв., що передається у власність ТОВ "Прогмато" квартири - кошторисна. Вартість 1 часу охорони об'єкту - 2 грн. Охорона здійснюється з 17.10.97р. до моменту вселення в квартири законних власників.
05.07.00р. між ТОВ "Прогмато" та приватним підприємством "Адажио" укладена Угода про відступлення права вимоги (далі - Угода) згідно з пунктом 1.1 якої Первісний кредитор (ТОВ "Прогмато") передає, а Новий кредитор (ПП "Адажио") приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору на підставі Договору №16/97 від 16.10.97р., який укладено між Первісним кредитором та ВАТ "Севастопольський маяк".
Відповідно п.1.3 Угоди Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги від ВАТ "Севастопольський маяк" передачі у власність Нового кредитора квартири АДРЕСА_1
Причиною виникнення спору в даній справі є питання щодо існування правових підстав для визнання недійсним вказаного Договору. Позивач стверджує, що з боку ТОВ "Прогмато" договір підписано не уповноваженою особою.
Згідно пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Отже, до правовідносин за оспорюваним Договором №16/97 від 16.10.97р. слід застосовувати норми Цивільного кодексу України (2004р.), оскільки зазначені правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України (2004р.) та продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У п. 9. роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.99р. із змінами "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначається, що як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою ( органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.
Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно ст. 29 Цивільний кодекс Української РСР (1963р.) юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Згідно до ст. 92 Цивільного кодексу України (2004р.) юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до наданих позивачем документів, вбачається, що Договір від імені ТОВ "Прогмато" підписаний його директором ОСОБА_1., однак з постанови органу попереднього слідства від 20.03.01р. (арк.спр. 22) випливає, що ОСОБА_1 ніякого відношення до даного підприємства не має, а всі юридичні документи оформлювались від імені ОСОБА_1. за втраченим в 1996 року паспорту.
Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
У зв'язку з вищенаведеними нормами законодавства, оспорюваний Договір №16/97 від 16.10.97р. про дольову участь в будівництві будинку АДРЕСА_1 підлягає визнанню недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання цього правочину недійсним.
Отже, приймаючи до уваги, що спірний договір в момент його вчинення не відповідав ст. 29 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.), він підлягає визнанню недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсягу.
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 29, 48 Цивільного кодексу Української РСР ст.ст. 92, 203, 215, 236, 241 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір №16/97 від 16.10.97р. про дольову участь в будівництві будинку АДРЕСА_1, укладений між відкритим акціонерним товариством "Севастопольський Маяк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Прогмато".
Стягнути з приватного підприємства "Адажио" (49094, м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 5, код ЄДРПОУ 20746411) на користь відкритого акціонерного товариства "Севастопольський Маяк" (99053, м. Севастополь, Фіолентівське шосе, 1, код ЄДРПОУ 14308813) 85 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.М. Бондарєв
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
17 листопада 2010 року.