ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
12 листопада 2010 року < Час проголошення > № 2а-12183/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П. при секретарі судового засідання Крушеніцькому В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс»
про припинення юридичної особи, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи
за участю представників сторін:
від позивача: Приходько О. С. (діє на підставі довіреності від 12.07.2010 року №114)
від відповідача: не з'явився
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 12 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Люкс»(далі -ТОВ «Інтеріор Люкс», відповідач) про припинення юридичної особи, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведеного ВПМ ДПІ у Кіровському районі м. Донецька аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтеріор Люкс»було встановлено, що громадянин ОСОБА_2, який значиться засновником ТОВ «Інтеріор Люкс»фактично ніякого відношення до фінансово -господарської діяльності підприємства не має, а діяльність, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, від імені підприємства ведеться не встановленими особами. Посилаючись на те, що реєстраційні документи ТОВ «Інтеріор Люкс»містять неправдиві дані, правочин у формі створення установчих документів та державної реєстрації ТОВ «Інтеріор Люкс»є нікчемним, що тягне за собою визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та відповідно припинення юридичної особи.
12 листопада 2010 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідач у судові засідання 28.10.2010 року, 12.11.2010 року не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України. Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
ТОВ «Інтеріор Люкс»(ідентифікаційний код юридичної особи 36406910) зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 16.03.2009 року та згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 18.03.2009 року №28946/29-004 ТОВ «Інтеріор Люкс»взяте на облік платника податків 18.03.2009 року за №28946 у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Крім того, згідно Свідоцтва №100220794 про реєстрацію платника податку на додану вартість, ТОВ «Інтеріор Люкс»зареєстроване як платник податку на додану вартість з 06.04.2009 року.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.08.2010 року, місцезнаходження ТОВ «Інтеріор Люкс»: 03069, м. Київ, Солом'янський район, вул. Нечуй-Левицького, буд. 1-А, офіс 2.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.
Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Суд приходить до висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Однією із підстав для припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Частиною першою ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач -особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.
Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Виходячи з положень п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.
Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.
Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а, отже, підстав для задоволення позову немає.
Поряд з цим судом не заперечується право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у зв'язку з неподанням податкової звітності.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи Довідки б/н від 11.11.2010 року наданої ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, ТОВ «Інтеріор Люкс»подано звіт по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та відповідно до Довідки б/н від 11.11.2010 року, заборгованість перед бюджетом у ТОВ «Інтеріор Люкс»становить 90327,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Повний текст постанови складено та підписано 17 листопада 2010 року.