№ 2а-4704/10/2370
11.11.2010 р. м. Черкаси
11 год. 30 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.
при секретарі -Кулику О.П.,
за участю представника позивача -Євтушенка М.П.- за довіреністю,
представника відповідача -Пугач Л.М.- за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства «Канівавтотранс»до територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Черкаській області про скасування постанови від 20.09.2010 про застосування фінансових санкцій,
встановив
У жовтні 2010 року приватне підприємство «Канівавтотранс»звернулося з адміністративним позовом до територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Черкаській області про скасування постанови від 20.09.2010 про застосування фінансових санкцій.
У позовній заяві зазначено, що під час перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом виявлено, що приватне підприємство «Канівавтотранс»за допомогою водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки ІVAN д/н НОМЕР_1, надавало послуги з регулярних пасажирських перевезень по маршруту «Канів-Київ»при цьому у витягу із дозволу МОВ № 000647 відсутній автобус ІVAN д/н НОМЕР_1, який виконує рейс № 259/260 «Канів-Київ». За результатами перевірки начальником управління винесена постанова від 20.09.2010 про застосування фінансових санкцій. Позивач вважає постанову незаконною виходячи із наступного. В постанові зазначено, що перевізником проігноровано вимоги припису №030801 від 13.04.2009, що стало причиною порушення п. 30 постанови КМУ від 26.09.2007. Під час складання акту інспекція не звернула увагу, що водій при собі мав копію звернення до голови державної адміністрації автомобільного транспорту № 144 від 28.06.2010 в якому зазначено, що у зв'язку із оновленням рухомого складу, а саме придбання автобусу ІVAN А07 F1-63 д/н НОМЕР_1, позивач просив внести додатковий транспортний засіб в дозвіл на виконання рейсів № № 47/48, 159/160, 171/172, 175/156, 229/230, 231/232, 233/234, 257/258, 259/260, 283/284, 287/288, 423/424, 475/476 по маршруту «Канів-Київ». Позивач зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 4 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»від 06.09.2005 строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Пунктом 6 статті 4 1 вищезазначеного закону встановлено, що у разі якщо встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що постанову від 20.09.2010 винесено за невиконання припису щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт № 030801 від 13.04.2009, згідно з яким усунути порушення необхідно було у строк до 18.04.2009. Даний припис було винесено на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 24.03.2009 № 104866, яка проводилася державними інспекторами Головавтотрансінспекції в м. Києві. За результатами перевірки було виявлено, що ПП «Канівавтотранс»за допомогою водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки Богдан д/н НОМЕР_2 надавало послуги з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Канів-Київ», про що свідчив запис в дорожньому листі, при цьому транспортний засіб Богдан д/н НОМЕР_2 використовувався без зазначення в дозволі, чим було порушено ст. 30 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Приватне підприємство «Канівавтотранс»є юридичною особою, що зареєстроване у виконавчому комітеті Канівської міської ради Черкаської області 10.12.2004 № 1 023 102 0000 000048 відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія АОО № 158356, ідентифікаційний код 33282691. Основним видом діяльності приватного підприємства «Канівавтотранс»є діяльність автомобільного регулярного транспорту.
31 серпня 2010 року посадовими особами територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України у Черкаській області проведено перевірку щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки складено акт від 31.08.2010, в якому зазначено, що 31.08.2010 об 11 годині 15 хвилин посадовими особами територіального управління на підставі завдання на перевірку від 30.08.2010 № 034182 проведено перевірку транспортного засобу IVAN д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3. При цьому виявлено, що приватне підприємство «Канівавтотранс»за допомогою водія ОСОБА_3, надавало послуги з регулярних пасажирських перевезень по маршруту «Канів-Київ»і у витягу із дозволу МОВ № 000647 відсутній зазначений автобус IVAN д/н НОМЕР_1, який виконує рейс № 259/260 «Канів-Київ», чим порушено п. 30 постанови Кабінету Міністрів України № 1184.
За результатами перевірки начальником управління винесена постанова від 20.09.2010 № 107282 про застосування фінансових санкцій у розмірі 680 грн.
В постанові зазначено, що перевізником ПП «Канівавтотранс»допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 12 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме у витягу із дозволу МОВ № 000647 відсутній автобус IVAN д/н НОМЕР_1, який виконує рейс № 259, 260 «Канів-Київ», чим порушено п. 30 постанови Кабінету Міністрів України № 1184 від 26.09.2007 та є невиконанням припису № 030801 від 13.04.2009 ТУ ГАТІ в Черкаській області.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень урегульовані Законом України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - «Закон № 2344-III»).
Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі -Порядок), під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Стаття 60 Закону №2344-III передбачає застосування санкції до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У мотивувальній частині постанови, яка оскаржується позивачем, зазначено, що у витягу із дозволу МОВ № 000647 відсутній з автобус IVAN д/н НОМЕР_1, який виконує рейс № 259/260 «Канів-Київ», чим порушено п. 30 постанови Кабінету Міністрів України № 1184.
Натомість судом встановлено, що позивач листом від 28.06.20120 № 144 звертався до голови державної адміністрації автомобільного транспорту із документами про внесення додаткового транспортного засобу, а саме автобусу IVAN д/н НОМЕР_1 в дозвіл на виконання рейсів № № 47/48, 159/160, 171/172, 175/156, 229/230, 231/232, 233/234, 257/258, 259/260, 283/284, 287/288, 423/424, 475/476 по маршруту «Канів-Київ». Відповіді на лист як і дозвільних документів на день перевірки 31.08.2010 позивач не отримав. Доказом звернення позивача до голови державної адміністрації автомобільного транспорту є наявність вхідного номера №6581/0/20-10 від 01.07.2010, що сторонами не заперечувалося.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 4 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»від 06.09.2005 строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Пунктом 6 статті 4 1 вищезазначеного закону встановлено, що у разі якщо встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.
З аналізу вищенаведених норм закону суд вважає, що позивач має право здійснювати господарську діяльність за відсутності документів дозвільного характеру щодо автобусу IVAN д/н НОМЕР_1, оскільки відповіді на лист від 28.06.20120 № 144 як і відмови у отриманні дозвільних документів позивач не отримував.
У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що основною підставою для винесення постанови про застосування штрафу у розмірі 680 грн. стало невиконання припису № 030801 від 13.04.2009 ТУГАТІ в Черкаській області.
Судом встановлено, що відповідно до припису від 13.04.2009 № 030801, який винесено щодо позивача -ПП «Канівавтотранс»за результатами проведеної 24.03.2009 перевірки, в результаті якої виявлені слідуючі порушення: 24.03.2009 о 14.00 годині у м. Києві ПП «Канівавтотранс»за допомогою водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки Богдан д/н НОМЕР_2 надавало послуги з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Київ-Канів», про що свідчить запис у дорожньому листі, без зазначення транспортного засобу у дозволі, чим порушено ст. 30 Закону України «Про автомобільний транспорт». Даним приписом запропоновано вжити заходи щодо усунення виявлених порушень у строк до 18.04.2009.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 23.04.2009 № 34 ПП «Канівавтотранс»повідомило територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Черкаській області про виконання припису від 13.04.2009 та зазначило, що вказані у приписі порушення усунуті, з водіями проведено роз'яснювальну роботу та позаплановий інструктаж з безпеки руху та охорони праці, додатково посилено контроль з пасажирських перевезень керівництвом підприємства на лінії. Документів, які підтверджують виконання припису, підприємством не надано, що і не заперечується сторонами.
Судом встановлено, що з метою посилення контролю за дотриманням перевізниками усіх форм власності транспортного законодавства, виконання вимог безпеки дорожнього руху та перевірки усунення суб'єктами господарювання виявлених під час проведення попередніх перевірок порушень транспортного законодавства начальником територіального управління прийняте розпорядження № 5 від 25.01.2007 «Про організаційні заходи щодо підвищення ефективності проведення державного контролю». Зокрема, пунктом першим зобов'язано в разі вчинення суб'єктом господарювання порушення транспортного законодавства, за яке статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»не передбачено застосування фінансових санкцій начальник територіального управління за наявності підстав видає автомобільному перевізнику припис про усунення протягом 30 днів виявлених порушень.
Пунктом 7 даного розпорядження передбачено у випадках повторного вчинення суб'єктом господарювання порушення, за яке було винесено припис і від порушника надійшла відповідь про усунення порушень, але ним не надано доказів, які б підтверджували, що даний припис дійсно виконаний, а порушення усунено, начальником територіального управління застосовується фінансова санкція за невиконання припису, але не пізніше двох років з дня винесення припису про усунення порушень транспортного законодавства.
Суд критично оцінює дане розпорядження в частині строків (двох років) притягнення до відповідальності за порушення транспортного законодавства виходячи із наступного.
Правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності, відповідно до Конституції України встановлює Господарський кодекс України від 16.01.2003, № 436-IV ( далі - Кодекс). Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 216 Кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У розумінні статті 217 Кодексу господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Також, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 250 Кодексу встановлені строки застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Із аналізу нормативних актів щодо застосування до суб'єкта господарювання -приватного підприємства «Канівавтотранс», адміністративно-господарських санкцій, суд зазначає, що відповідачем в порушення норм Господарського кодексу України, неправомірно винесено постанову від 20.09.2010 про застосування фінансових санкцій за порушення, яке виявлено уповноваженими особами майже півтора року назад (акт від 24.03.2009).
Судом не береться до уваги розпорядження начальника територіального управління № 5 від 25.01.2007 «Про організаційні заходи щодо підвищення ефективності проведення державного контролю», оскільки воно не має сили нормативного акту, поширюється лише на працівників територіального управління Головавтотранспінспекції у Черкаській області, і положення пункту 7 не узгоджується із приписами нормативних актів, які регулюють правові відносини між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Суд наголошує, що Законом України «Про автомобільний транспорт» і Порядком передбачено здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При вирішенні даної справи суд керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином суд дійшов до висновку, що відповідач при винесенні рішення про застосування фінансових санкцій діяв з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
Керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Постанову територіального управління Головавотрансінспекції у Черкаській області № 107282 від 20.09.2010 про застосування до приватного підприємства «Канівавтотранс»(ідентифікаційний код 33282691) фінансової санкції в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень скасувати.
Стягнути із державного бюджету на користь позивача судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.П. Тимошенко
Повний текст постанови виготовлений 15 листопада 2010 року