Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 3/733/1404/24
Єдиний унікальний №733/2088/24
Постанова
Іменем України
11 листопада 2024 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді- Вовченка А.В.,
при секретарі Мошенець Л.М.
за участю захисника - адвоката Селюха В.А.,
особи яка притягається до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2
розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 (м.Ічня) Прилуцького районного відділу поліції ГУНП у Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, паспорт громадянина України - НОМЕР_1 ,
ст.124, ч.5 ст.126, ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
12.09.2024 року об 01-20 год в м. Ічня по вул. Ковалівка, 6 Прилуцького району Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Дельта, мотоцикломДельта без номерного знаку, не маючи права керування таким видом транспорту,чим порушив пункт 2.1.а Правил дорожнього руху України.Дане правопорушення вчинив повторно протягом року, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.
12.09.2024 року об 01-20 год в м. Ічня по вул. Ковалівка, 6 Прилуцького району Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Дельта без номерного знаку, в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан сп'яніння проводився в КНП «Ічнянська міська лікарня» що фіксувалося на боді камеру поліцейського. Результат огляду позитивний. Таким чином, останній порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
12.09.2024 року об 01-20 год на а/д ОСОБА_3 , керуючи мотоциклом Дельта б/н не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням в результаті чого здійснив з'їзд з проїзної частини дороги та впав з мототранспорту, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження, а транспортний засіб отримав незначні механічні пошкодження, чим порушив п. 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що їхав вночі з 11 на 12 жовтня 2024 приблизно о 23-00 год. на велосипеді додому, із с. Щурівка, доїхав до с. Городня, де впав, в результаті чого зломав ключицю. Позвонив ОСОБА_2 , щоб той відвіз його додому. Залишив велосипед за автобусною зупинкою, ОСОБА_2 забрав в с. Городня ОСОБА_1 на мопеді Дельта, яким він керував. Вони майже доїхали до с. Ольшана, але у них закінчився бензин. Тоді ОСОБА_2 залишив ОСОБА_1 з мопедом без бензину, щоб той його охороняв. Зателефонув другу, щоб викликав швидку. Швидка забрала ОСОБА_1 в лікарню, де йому надавали допомогу.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що їхав вночі з 11 на 12 жовтня 2024 за кермом на помеді ОСОБА_4 , який належить його родичам. Він приїхав, забрати ОСОБА_1 , коли їхав додому. Доїхали майже до с. Ольшана, де закінчиввся бензив, де він залишив ОСОБА_1 охороняти мопед, а сам поїхав до родичів пішов за бензином. Коли повернувся, то ОСОБА_1 на місці не було. Поліцію не бачив. Заправив бензином мопед та поїхав додому. Зазначив, що ОСОБА_1 керувати помедом не міг, так як, в нього була зламана ключиця.
Адвокат Селюх А.В. зазначив, що на диску видно, що ОСОБА_1 перебуває в лікарні. Самого факту керування мопедом Дельта саме ОСОБА_1 не зафіксовано, як і інших обставин, зокрема вчинення ОСОБА_1 ДТП.
Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Суд вважає за доцільне об'єднати справи №733/2088/24провадження 3/733/1404/24; №733/2089/24, провадження 3/733/1405/24; №733/2090/24, провадження 3/733/1406/24та розглянути їх в одному провадженні, присвоївши об'єднаній справі №733/2088/24провадження 3/733/1404/24.
Суд, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.5 ст.126, ч.1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5, 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
При цьому, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи положення ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням викладених вище положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що, серед іншого, органом обвинувачення, якому у даному випадку виступає поліція, має бути доведено, по-перше, факт керування особою транспортним засобом, по-друге, факт знаходження такої особи, яка керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, відповідно до п. 1.10 ПДР України водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія.
Само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а.
З переглянутого в судовому засіданні відеоматеріалу, долученого до матеріалів справи, встановлено, що працівниками поліції не зафіксоівано факту керування ОСОБА_1 помедом Дельта без номерного знаку, що є обов'язковим, отже суд не може прийняти рішення про наявність складу правопорушення лише на підставі відповідного припущення.
За таких обставин, оскільки засобом відеофіксації не зафіксовано рух автомобіля, керування мопедом ОСОБА_1 , перебування його на сидінні водія та будь-яких інших дій, які б вказували , що саме він керував транспортним засобом і в момент зупинки автомобіля працівниками поліції мопед рухався та ним керував саме ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості перевірити дотримання працівниками поліції вимог законодавства при оформленні матеріалів у цій справі.
Щодо інших доказів на підтвердження винуватості особи, яка притягується до відповідальності працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 127598 від 12.09.2024 року, адмінпрактика з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягувався до відповідальності 17.05.2024 року за ст. 126 ч. 2 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн, письмові пояснення самого ОСОБА_1 від 12.09.2024 року, довідку САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, про те, що т/з Delta в Україні не зареєстрований, довідку САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 127605 від 12.09.2024 року, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану на алкогольне сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.09.2024 року, направлення на огляд водія т/з з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.09.2024 року, відеозаписом з місця події за участі ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 127603 від 12.09.2024 року, письмові пояснення ОСОБА_5 , схему місця ДТП за участі ОСОБА_1 , відеозапис зва участі ОСОБА_1 .
Водночас суд критично ставиться до наданих доказів, так як, жодний із приєднаних до справи доказів не спростовує наведені стороною твердження щодо фактичного керування особою, яка притягується до відповідальності, транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КупАП.
Варто зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та достатнім доказом вини особи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Разом з тим, поліцейськими не було доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.124, ч.5 ст.126, ч.1 ст. 130КупАП «поза всяким сумнівом».
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) Європейський суд з прав людини визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Наведене, в свою чергу означає, що особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо її вину не буде доведено на підставі беззаперечних доказів, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року). Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних
принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1). В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням наведеного, при розгляді даної справи слід виходити з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності та брати до уваги, що відсутність належних доказів, які повинні покладатися в основу доказування винуватості особи, має тлумачитися на її користь.
Згідно роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №18, судам при розгляді справ необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП.
Таким чином, самі по собі протоколи про адміністративні правопорушення від 12.09.2024 року складені стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст.124, ч.5 ст.126, ч.1 ст. 130 КупАП не можуть бути визнаний належними та достатніми доказами вчинення адміністративного правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою протокол не є самостійними беззаперечним доказом вини особи. Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, повинні бути перевірені та підтверджені за допомогою інших доказів, які б не викликали сумнівів у дотриманні процедури проведення огляду та доведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, обґрунтовувати висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, предбачених ст.124, ч.5 ст.126, ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі наявних протоколів про адміністративні правопорушення, не можна, оскільки протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, в той час як інші докази по справі, зокрема відеозапис за участі ОСОБА_1 не містить відомостей про керування транспортним засобом.
Як зазначалося вище, постанова судді, згідно із ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Суд вважає, що наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, є недостатніми для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.124, ч.5 ст.126, ч.1 ст. 130 КупАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень передбачених ст.124, ч.5 ст.126, ч.1 ст. 130 КупАП.
За таких обставин суд вважає, що справу слід закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення в діях ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1ст. 247, ст. 130 КУпАП України
Об'єднати справи №733/2088/24провадження 3/733/1404/24; №733/2089/24, провадження 3/733/1405/24; №733/2090/24, провадження 3/733/1406/24та розглянути їх в одному провадженні, присвоївши об'єднаній справі №733/2088/24 провадження 3/733/1404/24.
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124, ч.5 ст.126, ч.1 ст. 130 КупАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десятиднів з дня її винесення.
Суддя А. В. Вовченко