Справа №591/7626/24
Провадження № 4-с/591/20/24
08 листопада 2024 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді - Ніколаєнко О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Полякової А.О.,
скаржника ОСОБА_1 ,
державного виконавця Ляшенко Л.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу №591/7626/24 за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-
У липні 2024 року скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, мотивованою тим, що 09.07.2024 подав заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про зміну способу участі у вихованні неповнолітньої доньки. Повідомленням від 10.07.2024 державний виконавець повернула виконавчий документ без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що резолютивна частина виконавчого документа не відповідає вимогам п. 7 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»: зокрема, у ньому не передбачено заходи примусового виконання рішень, які зазначені у ст.. 10 Закону. Вважає , що державний виконавець неправомірно не застосував положення ст.. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та пункти 5-11 розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №12/5.
Просить: скасувати постанову державного виконавця Ляшенко Л.В. від 10.07.2024 про відмову у відкритті виконавчого провадження. Зобов'язати відповідальну особу Зарічного ВДВС у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти його виконавчий лист до виконання та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №591/5636/22 від 12.04.2024.
Ухвалою суду від 30.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено скаргу до судового розгляду.
04.09.2024 скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, мотивованою тим, що 31.07.2024 подав заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про зміну способу участі у вихованні неповнолітньої доньки. Повідомленням від 01.08.2024 державний виконавець повернула виконавчий документ без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що резолютивна частина виконавчого документа не відповідає вимогам п. 7 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»: зокрема, у ньому не передбачено заходи примусового виконання рішень, які зазначені у ст.. 10 Закону. Вважає , що державний виконавець неправомірно не застосував положення ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та пункти 5-11 розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №12/5.
Просить: скасувати постанову державного виконавця Ляшенко Л.В. від 01.08.2024 про відмову у відкритті виконавчого провадження. Зобов'язати відповідальну особу Зарічного ВДВС у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти його виконавчий лист до виконання та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №591/5636/22 від 12.04.2024.
Ухвалою від 06.09.2024 об'єднано дві скарги у одне провадження.
У відзиві на скаргу, подану 29.07.2024 державний виконавець проти скарги заперечувала, зазначивши, що резолютивна частина наданого скаржником виконавчого документа не передбачає стягнення з боржника грошових сум або майна та не зобов'язує боржника виконувати або утриматись від виконання певних дій. У зв'язку з цим виконавцем на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» було підготовлене повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття його до виконання. Вимоа про скасування постанови державного виконавця не може бути задоволена, оскільки постанова як процесуальний документ не виносилася. Вимога про зобов'язання відкрити виконавче провадження не підлягає задоволенню, оскільки суд не може вирішувати справи наперед та підміняти інший орган державної влади. Просить відмовити у задоволенні скарги.
У судовому засіданні скаржник заяву підтримав.
У судовому засіданні державний виконавець заперечувала проти скарги із зазначених у відзиві підстав.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що 10.10.2023 Зарічним районним судом м. Суми видано виконавчий лист у справі №591/5636/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу участі у вихованні та вільному спілкування з дитиною. Рішенням у цій справі змінено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06.12.2012 року у цивільній справі №2-68/2012. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі побачень з дитиною один раз на тиждень: з 11-00 год. до 13-00 год. кожної суботи без присутності матері дитини ОСОБА_2 (а.с. 4).
09.07.2024 стягувач подав до Зарічного ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа (а.с. 3)
Повідомленням від 10.07.2024 виконавчий лист повернуто стягувачу без прийняття його до виконання у зв'язку з тим, що резолютивна частина виконавчого документа не відповідає вимогам п. 7 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»: зокрема, у ньому не передбачено заходи примусового виконання рішень, які зазначені у ст.. 10 Закону (а.с. 5-6).
31.07.2024 стягувач подав до Зарічного ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа (а.с. 37)
Повідомленням від 01.08.2024 виконавчий лист повернуто стягувачу без прийняття його до виконання у зв'язку з тим, що резолютивна частина виконавчого документа не відповідає вимогам п. 7 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»: зокрема, у ньому не передбачено заходи примусового виконання рішень, які зазначені у ст.. 10 Закону (а.с. 40).
За положеннями статті 129-1 Конституції Українис удове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів у випадках передбачених законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пунком 1 частини першої статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження»).
За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням (ч. 6 ст. 26 Законом України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до підпункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Згідно із частиною другою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частини третя та п'ята статті 64-1Закону України «Про виконавче провадження»).
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (частина шоста статті 64-1Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок виконання рішень державним виконавцем про встановлення побачення з дитиною також передбачений розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Таким чином, стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та розділ IX Інструкції з організації примусового виконання рішень регламентує чітко порядок примусового виконання рішення суду про встановлення побачень стягувача із дитиною.
Тому, оскільки державний виконавець при винесенні повідомлень про повернення виконавчого листа без виконання не врахувала положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», зазначені повідомлення не можуть бути визнані судом такими, що винесені правомірно.
З метою захисту порушеного права стягувача суд вважає необхідним зобов'язати державного виконавця усунути порушення шляхом відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим документом.
Заявлені вимоги про скасування постанов державного виконавця від 10.07.2024 та від 01.08.2024 про відмову у відкритті виконавчого провадження не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено судовим розглядом, такі постанови не виносились. Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану не є постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження. У судовому засіданні, яке відбулось 27.08.2024 скаржнику було роз'яснено право на уточнення заявлених вимог відносно процесуального документа, який він оскаржує. Таким правом скаржник не скористався.
Керуючись ст. 447-448 ЦПК України,-
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати відповідальну посадову особу Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти до виконання виконання та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим у справі №591/5636/22 від 12.04.2024.
У іншій частині вимог відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту.
Повний текст ухвали виготовлено 11.11.2024.
Суддя О.О.Ніколаєнко