Справа № 591/9606/24
Провадження № 2-а/591/126/24
11 листопада 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Якименко Ольги Ігорівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
26 вересня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Якименко О.І. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та позовні вимоги мотивує тим, що 16 вересня 2024 року винесено постанову про накладання адміністративного стягнення №09/24-86.
31 грудня 2023 року приблизно о 08-00 год. дорогою до лікарні у м. Суми до позивача підійшли співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 . На їх вимогу позивач пред'явив їм свій паспорт та військово-обліковий документ, аспірантський квиток. Співробітник ІНФОРМАЦІЯ_2 виписав йому повістку, відповідно до якої він зобов'язаний прибути 03 січня 2024 року о 09.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уточнення персональних даних.
Позивач повідомив співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є студентом денної форми навчання та має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та пред'явив підтверджуючі документи. Співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 все одно наполягали йому прибути для уточнення його даних 03 січня 2024 року о 09.00 год.
Під час вручення повістки позивачу фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 або поліцейським не здійснювалася.
ОСОБА_1 не було пред'явлено посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, видане головою (начальником) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, міської держадміністрації (військової адміністрації), яке засвідчене його особистим підписом та скріплене гербовою печаткою.
Також зазначає, що повістка на ім'я позивача не була завчасно заповнена, а складалася просто неба після зупинки представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку із незадовільним станом здоров'я ОСОБА_1 , 03 січня 2024 року у зазначений час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому 02 січня 2024 року рекомендованим листом з описом та повідомленням про вручення надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації разом із пакетом необхідних документів, засобами поштового зв'язку.
До заяви було долучено оригінал довідки про навчання від 01 січня 2024 року, витяг з наказу про навчання № 0130 та належним чином посвідчена копія військово-облікового документу.
Незважаючи на свою неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач від вказаного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не переховувався, а навпаки неодноразово звертався задля отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: 17 червня 2024 року подавав заяву на відстрочку, яку йому було надано 27 червня 2024 року, потім 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 повторно звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 задля продовження дії довідки про відстрочку, термін дії якої йому було подовжено 23 серпня 2024 року. Однак, представники ІНФОРМАЦІЯ_2 причинами його неявки не цікавились, а співробітники поліції не вживали жодних заходів з доставки його в порядку адміністративного затримання до ІНФОРМАЦІЯ_3 задля складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Також, ОСОБА_1 вчасно оновив військово-облікові дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) через застосунок «Резерв+», про що у даному застосунку міститься відповідна відмітка та отримав через даний додаток військово-обліковий документ встановленого зразку.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 було затримано співробітниками поліції під час спроби складання іспиту для відкриття категорії у водійському посвідченні у сервісному центрі МВС м. Києва та повідомлено, що він перебуває у розшуку за поданням ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після чого ОСОБА_1 11 вересня 2024 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вирішення цього питання, де на нього й було складено протокол № 09/24-86. При складанні протоколу ОСОБА_1 не відмовлявся від підпису та отримання копії протоколу.
16 вересня 2024 року об 11-00год. відбувся розгляд вказаних адміністративних матеріалів, однак відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови взагалі не враховано заперечення позивача та не досліджено докази, долучені ним до справи разом із запереченнями.
Зокрема, повістку, де дата явки 03 вересня 2024 року о 09 год.00 хв., копію витягу з наказу про зарахування до навчання до аспірантури від 01 травня 2023 року, копію додатку до наказу про зарахування, копію довідки про навчання від 01 січня 2024 року, копію чеків та накладних про направлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02 січня 2024 року рекомендованого поштового відправлення з пакетом документів про визнання права на відстрочку, копію внутрішнього опису та повідомлення про вручення листа; копію довідки № 376 від 23 травня 2024 року про навчання для оновлення облікових даних; Довідка про здобування освіти за даними ЄДЕБзПО; копію заяви про надання відстрочки від 17 червня 2024 року; копія довідки про надання права про відстрочку від 27 червня 2024 року; копію заяви про продовження відстрочки від 05 вересня 2024 року; довідку про продовження дії відстрочки від 23 серпня 2024 року; копію заяви про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; копія запиту адвоката; інформацію з Резерв+, судову практику.
Позивач зазначає що згідно протоколу вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення було вчинено 03 січня 2024 року і він повинен був бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП. Проте, в протоколі його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до оскаржуваної Постанови, нібито 16 вересня 2024 року об 11-00 год. у приміщенні Відповідача було встановлено факт порушення Позивачем абз. 1 ч. 1 та абз. 2 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абзацу 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме Позивач не прибув до Відповідача по повістці в особливий період під час мобілізації 03 січня 2024 року, для уточнення персональних даних без поважних причин.
Як вже вище вказано, оскаржуваною Постановою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
При цьому, станом на 03 січня 2024 року (на момент вчинення вказаного правопорушення) стаття 210-1 КУпАП не містила частини третьої, тому ОСОБА_2 не мав можливості вчинити правопорушення 03 січня 2024 року, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП оскільки КУпАП станом на 03 січня 2024 року не містив такої норми.
Зі змісту протоколу встановлено, що 31 грудня 2023 року військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено громадянина ОСОБА_1 , про те що 03 січня 2024 року, військовозобов'язаний зобов'язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення персональних даних, однак на 03 січня 2024 року ОСОБА_1 не прибув, чим порушив вимоги ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абз. 3, ч. 10, ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 притягають до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Виходячи з наведеного, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій ОСОБА_1 як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки останнього до ІНФОРМАЦІЯ_3 03 січня 2024 року за повісткою від 31 грудня 2023 року.
Відтак 03 січня 2024 року - є датою вчинення адміністративного правопорушення.
В даному випадку відсутні підстави для висновку, що вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер.
Тому посилання співробітників ТЦК в обґрунтування правомірності складання протоколу та постанови, і те, що правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у контексті ч. 3 ст. 22 Закону є триваючим, не ґрунтується на законі, оскільки передбачений Законом обов'язок ОСОБА_1 щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 був визначений конкретним строком/датою - 03 січня 2024 року.
Натомість норма ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка посилює відповідальність за невиконання приписів п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" набрала чинності лише 19 травня 2024 року.
На підставі наведеного, вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано, що порушення не є триваючим, та на момент інкримінованого правопорушення діяла редакція статті 210-1 КУпАП, яка не містила в собі частину третю, та містила менше стягнення. Не враховано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З січня 2024 року відповідачем спрямовано матеріали до співробітників поліції з метою приводу позивача до МТЦК, тобто виявлено правопорушення відповідачем в день неявки позивача 03 січня 2024 року.
Тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП неможливе.
Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП неможлива. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, враховуючи вищевикладене із урахуванням того, що на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення норми передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не існувало. Позивач не міг вчинити адміністративно-каране правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в частині неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці у (розпорядженню) в особливий період під час мобілізації.
Посилаючись на вказані обставини, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 09/24-86 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штраф у розмірі 17000,00 гривень, провадження по справі закрити у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 понесені позивачем судові витрати в розмірі 605 грн. 60 коп. за судовий збір та 5000,00 грн. за професійну правничу допомогу.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2024 року відкрите провадження у справі за вказаним адміністративним позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, постановою від 16 вересня 2024 №09/24-86 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 16 вересня 2024 року об 11 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 вимоги абзацу першого частини першої та абзацу другого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абзацу третього частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці (розпорядженню) в особливий період під час мобілізації 03 січня 2024 року для уточнення персональних даних, звірки даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення без поважних причин. ОСОБА_1 визнано винним та накладено штраф у розмірі 17000 грн. (а.с.13-14).
На підтвердження заперечень щодо оскаржуваної постанови позивачем надано копію витягу з наказу про зарахування до навчання до аспірантури від 01 травня 2023 року та копію додатку до наказу про зарахування (а.с. 19, 20).
З копії довідки від 01 січня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 , 1990 року народження зарахований до аспірантури Сумського державного університету у 2023 році і на цей час є аспірантом 1 року підготовки за очною (денною) формою навчання. Строк закінчення аспірантури - 30 квітня 2027 року (а.с. 21).
Стороною позивача надано суду копію чеків та накладних про направлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 02 січня 2024 року пакету документів про визнання права на відстрочку, рекомендованого поштового відправлення, копію внутрішнього опису та повідомлення про вручення листа (а.с. 22, 23, 24).
З копії довідки № 50417 від 10 червня 2024 року про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти вбачається, що ОСОБА_1 є здобувачем освіти з 01 травня 2023 року, дата завершення здобуття освіти - 30 квітня 2027 року, рівень освіти - доктор філософії, форма здобуття освіти - денна (а.с.25).
З копії заяви ОСОБА_1 вбачається, що від 17 червня 2024 року ним подано заяву на ім'я голови комісії про надання відстрочки від призову на військову службу піл час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 26).
27 червня 2024 року ОСОБА_1 видано довідку про те, що він отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як такому, що здобуває освіту, на строк до 11 серпня 2024 року (а.с. 27);
З копії заяви ОСОБА_1 вбачається, що 05 вересня 2024 року ним подано заяву на ім'я голови комісії про надання відстрочки від призову на військову службу піл час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 28).
23 серпня 2024 року ОСОБА_1 видано довідку про те, що він отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як такому, що здобуває освіту на строк 09 листопада 2024 року (на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України) від про продовження дії відстрочки (а.с.29).
З копії заяви ОСОБА_1 вбачається, що 16 серпня 2024 року ним подано заяву на ім'я голови комісії про надання відстрочки від призову на військову службу піл час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.30).
З копії витягу з реєстру «Резерв+», вбачається, що ОСОБА_1 оновлено персональні дані 19 червня 2024 року (а.с. 35).
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (частина перша) та за ч. 3 ст. 210 КУпАП відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є лише одним із можливих видів доказів наряду зокрема і з протоколом про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи положення ч. 4 ст. 159 КАС України суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2024 № 09/24-86 підлягає скасуванню як протиправна.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови.
Що стосується вимоги позивача щодо закриття провадження у справі, слід зазначити наступне.
Так, ст. 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП..
Згідно зі статтею 288 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року справа №337/346/17.
Тому в частині вимог щодо закриття провадження у справі слід відмовити.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., сплачений при зверненні до суду із даною позовною заявою.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Статтею 139 КАС визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, якщо суд встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, він має право не розподіляти витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
23 вересня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Якименко О.І. укладено договір про надання правової допомоги. Згідно п. 4.1 вказаного договору, гонорар адвоката складає 5000,00 грн. за складання адвокатом адміністративного позову, подачу документів до суду, складання клопотань по справі участь в судових засіданнях та супровід адвокатом розгляду даної справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції (а.с. 37).
Відповідно до платіжної інструкції № 735Т-СЗЕ8-6ВСК-В9ХЗ від 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 сплатив згідно договору від 23 вересня 2024 року адвокату Якименко О.І. 5000 грн. 00 коп. (а.с.38).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує те, що справа за вказаним адміністративним позовом є справою незначної складності та розглядається за наявними у ній матеріалами.
Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, суд приходить до висновку, що розумно обґрунтовані заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2000 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 2,9, 77, 241-246, 257-262, 286 КАС України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Якименко Ольги Ігорівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 16 вересня 2024 року № 09/24-86 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн.60 коп. та 2000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя А.П.Сидоренко