Справа № 585/2062/24
Провадження № 2-а/591/65/24
11 листопада 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Брухна Валентина Сергійовича до інспектора Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Ревішвілі Давида Мєрабовича, Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Брухна В.С. звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з вказаним позовом та, остаточно уточнивши свої вимоги, обґрунтовує їх тим, що він 21 квітня 2024 року о 00 год. 07 хв., перебуваючи на вул. Центральній у с. Смілому, Роменського району Сумської області був зупинений працівниками поліції.
Після встановлення особи ОСОБА_1 , поліцейський СРПП Роменського РВП старший сержант Баленко Р.С. , за начебто, керування мотоциклом Мінськ, номерний знак НОМЕР_1 у стані сп'яніння, склав протокол про вчинення позивачем порушення ПДР, за яке передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Одразу після складення вищевказаного протоколу у електронному сервісі «ДІЯ» у ОСОБА_1 для добровільної сплати з'явився штраф 3400 грн. на підставі постанови ЕНА01960888 від 21 квітня 2024, якою притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, як особу, яка не має права керувати відповідним транспортним засобом.
Враховуючи викладене є підстави вважати, що 21 квітня 2024 року поліцейський СРПП Роменського РВП старший сержант Баленко Р.С. після оформлення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП самостійно, не забезпечивши участь особи яка, притягається до адміністративної відповідальності, порушивши її права, передбачені ст. 268 КУпАП, провів розгляд адміністративної справи, в результаті якого було винесено постанову ЕНА01960888 від 21 квітня 2024 року.
Вважає, що винесення постанови ЕНА01960888 від 21 квітня 2024 відносно ОСОБА_1 є безпідставним та незаконним з огляду на таке.
Винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, відповідач, будучи уповноваженим діяти від імені держави, при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності повинен був дотримуватися критеріїв незалежності та безсторонності, передбачених ст. 6 Конвенції з прав людини.
Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, необхідно зазначити нормативний акт, який передбачає відповідальність за скоєне порушення.
Звернувшись з адвокатським запитом до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, представник отримав відповідь, що справа за адміністративними матеріалами (за ч. 2 ст. 126 КУпАП) 21.04.2024 відносно ОСОБА_1 взагалі не розглядалась.
Позивач зауважує, що він не знав, а його ніяким чином не повідомляли про розгляд справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 чт. 126 КУпАП, а відтак позивачу не могло бути повідомлено та враховано право позивача ознайомитися з доказами вчинення ним адміністративного правопорушення, заявити клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень та надати час скористатися юридичною допомогою, тобто прав, які передбачені ст. 268 КУпАП.
З огляду на наведене, зазначає про те, що при складанні постанови було допущено істотні порушення процесуального права, а також порушено права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП.
Зазначає, позивач не перебував за кермом мопеду під час зупинки біля нього працівників поліції, а отже і не керував ним. З огляду на це, поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено суб'єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення.
Зазначає, що ОСОБА_1 надається професійна правова (правнича) допомога адвокатом Брухном В.С. відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 2404/1 від 24 квітня 2024, який підтверджує розмір витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла у ході судової справи.
Посилаючись на вказані обставини, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА01960888 від 21 квітня 2024, у відношенні позивача, а справу - закрити за відсутністю складу правопорушення; стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області судовий збір в розмірі 484,48 грн., а також 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 травня 2024 року адміністративна справа за вказаним позовом передана до Зарічного районного суду м. Суми для розгляду за підсудністю.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 червня 2024 року адміністративний позов залишено без руху.
03липня 2024 року представником позивача надано суду документи на виконання ухвали суду від 28 червня 2024 року.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24 липня 2024 року позов залишено без руху.
25 липня 2024 року та 01 серпня 2024 року представником позивача надано суду документи на виконання ухвали суду від 24 липня 2024 року.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 01 серпня 2024 року у справі за вказаним адміністративним позовом відкрите провадження, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відповідності до вимог ч. 7 ст. 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно довідки відповідального працівника Зарічного районного суду м. Суми документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття провадження (до ЄРДСР)» від 01 серпня2024 року по справі № 585/2062/24 було надіслано одержувачу Головному управлінню національної поліції в Сумській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 01 серпня 2024 року (а.с.88).
Вказані обставини дають підстави стверджувати, що копія ухвали про відкриття провадження, яка направлялась на адресу відповідача, вважається доставленою 01 серпня 2024 року.
Відзиви на позовну заяву від відповідачів лейтенанта поліції Ревішвілі Д.М. , Головного управління Національної поліції в Сумській областідо суду не надходили.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Під час судового розгляду встановлено, що 21 квітня 2024 року о 00 год. 31 хв. інспектором Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області Ревішвілі Д.М. винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА01960888, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
В постанові зазначено, що 21 квітня 2024 року о 00 год. 27в с. Сміле, вул. Соборна, 10, Роменського району, Сумської області водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Мінськ з номерним знаком НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с.65-зворот).
Згідно п.2.1. а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено під час вивчення матеріалів справи, відповідачем було прийнято рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП в сумі 3400,00 грн.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем в порушення ст.77 КАС України не доведено правомірність свого рішення. Сам факт правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджено.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача, оскільки доводи позовної заяви відповідачем не спростовано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не вжито заходів для забезпечення всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому позовні вимоги в частині скасування оскаржуваної постанови, підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача щодо закриття провадження у справі, слід зазначити наступне.
Так, ст. 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП..
Згідно зі статтею 288 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року справа №337/346/17.
Тому в частині вимог щодо закриття провадження у справі слід відмовити.
За змістом ч.1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Крім того, постановою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку ВСУ від 13.12.2016 у справі №21-1410а16, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшого оскарження позивачем та відповідачем судового рішення.
При зверненні до суду з зазначеним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 484 грн.48 коп.
За таких обставин необхідно стягнути з Головного управління національної поліції в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 484 грн.48 коп.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Статтею 139 КАС визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, якщо суд встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, він має право не розподіляти витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
24 квітня 2024 року між ОСОБА_1 , та адвокатом Брухно В.С. укладено договір № 2404/1 про надання правової допомоги (а.с.7-зворот-8).
Згідно розрахунку судових витрат за складання позову позивачем сплачено 3000,00 грн., за складання адвокатського запиту - 1000,00 грн.(а.с. 7).
Відповідно до квитанції №2404/1 від 30 березня 2024 року ОСОБА_1 сплатив на підставі договору про надання правової допомоги 2404/1 від 24 квітня 2024 року та акту приймання-передачі послуг від 30 квітня 2024 року - 4000 грн. 00 коп. (а.с.9 зворот).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує те, що справа за вказаним адміністративним позовом є справою незначної складності та розглядається за наявними у ній матеріалами.
Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, суд приходить до висновку, що розумно обґрунтовані заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 2000 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241-246, 257-262, 286, 295 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Брухно Валентина Сергійовича до інспектора Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Ревішвілі Давида Мєрабовича, Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА01960888 від 21 квітня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484 грн. 48 коп. та 2000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: інспектор Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Ревішвілі Давид Мєрабович, місцезнаходження: вул. Коржевська, 107, м. Ромни, Сумської області, 42004.
Відповідач: Головне управління Національної поліціїв Сумській області, місцезнаходження: 40000, м. Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 23, код ЄДРПОУ: 40108646.
Суддя А.П.Сидоренко