Справа №127/36063/24
Провадження №1-кс/127/15542/24
06 листопада 2024 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна,-
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, мотивуючи свої вимоги тим, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024020000000253 від 20.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1, 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , якій 01.10.2019 на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області № 9/19 видано свідоцтво № 000570 про право на зайняття адвокатською діяльністю, діючи умисно з корисливим мотивом, організувала одержання виконувачем обов'язків завідувача відділення травматології комунального некомерційного підприємства «Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування Могилів-Подільської міської ради» (далі - КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ») ОСОБА_5 , який обіймав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та згідно з ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення ним в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданого йому службового становища, а саме за видачу медичних документів, які надають можливість ухилитися від виконання обов'язків військової служби, за наступних обставин.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права й свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону військовий обов'язок включає серед іншого проходження військової служби.
Статтею 6 Закону передбачено, що одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Військовослужбовці, які проходять базову військову службу, звільняються зі служби, зокрема, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Пунктом 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ) передбачено, що у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні уведено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
До ОСОБА_4 09.04.2024 з метою отримання правових консультацій звернувся військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 . У ході розмови ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_6 про можливість його звільнення з військової служби шляхом отримання медичних документів, у яких зазначатимуться завідомо неправдиві відомості. При цьому ОСОБА_4 повідомила про те, що за таку послугу їй необхідно передати грошові кошти, суму яких повідомить при наступній зустрічі.
Згодом, 17.04.2024 адвокат ОСОБА_4 в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться її робоче місце, повідомила ОСОБА_6 про необхідність передачі їй грошових коштів в сумі 2800 доларів США для оформлення медичних документів, які міститимуть неправдиву інформацію про проходження стаціонарного лікування ОСОБА_6 та будуть підставою для висновку військово-лікарської комісії про його непридатність до військової служби за станом здоров'я.
На виконання цієї домовленості у вищезгаданому офісному приміщенні 18.04.2024 о 09 годині 07 хвилин ОСОБА_6 , діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_4 неправомірну вигоду в сумі 300 доларів США, а 26.04.2024 о 17 годині 30 хвилин - решту обумовленої суми коштів у розмірі 2500 доларів США.
Отримавши від ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 300 доларів США, ОСОБА_4 18.04.2024 телефоном повідомила ОСОБА_5 про необхідність оформлення фіктивної медичної документації про перебування військовослужбовця ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні в КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ» та в цей же день організувала передачу ОСОБА_7 грошових коштів за оформлення фіктивних медичних документів.
Отримавши грошові кошти, ОСОБА_5 18.04.2024 видав ОСОБА_6 офіційний документ - довідку № 203, яка містила завідомо неправдиві відомості про перебування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ» з 18.04.2024 з діагнозом «Дифузний остеохондроз хребта з вираженим стійким порушенням; виражений торако-люмбальний синдром. Вестибуло-атактичний синдром», яку підписав та затвердив печаткою, хоча останній лікування у зазначеному відділенні не проходив.
Надалі ОСОБА_5 в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 29.05.2024, видав ОСОБА_6 офіційний документ - виписку-епікриз № 3438 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 , в якій зазначив завідомо неправдиві відомості про його перебування на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Могилів-Подільської ОЛІЛ» з 18.04.2024 до 29.05.2024 з діагнозом «Остеохондроз хребта, неуточнений, множинні відділи хребта», яку підписав та затвердив власною печаткою лікуючого лікаря.
Відомості зазначені у довідці № 203 та виписці-епікриз № 3438 не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_6 не перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Могилів-Подільської ОЛІЛ».
Також, ОСОБА_4 , якій 01.10.2019 на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області № 9/19 видано свідоцтво № 000570 про право на зайняття адвокатською діяльністю, діючи умисно з корисливим мотивом, повторно організувала одержання виконувачем обов'язків завідувача відділення травматології КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ» ОСОБА_5 , який обіймав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та згідно з ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення ним в інтересах ОСОБА_8 дій з використанням наданого йому службового становища, а саме за видачу медичних документів, які надають можливість ухилитися від виконання обов'язків військової служби, за наступних обставин.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права й свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону військовий обов'язок включає серед іншого проходження військової служби.
Статтею 6 Закону передбачено, що одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Військовослужбовці, які проходять базову військову службу, звільняються зі служби, зокрема, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Пунктом 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ) передбачено, що у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні уведено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
До ОСОБА_4 03.10.2024 року з метою отримання правових консультацій звернувся військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 . У ході розмови ОСОБА_4 повідомила йому про можливість звільнення з військової служби за станом здоров'я або переведення до нижчої категорії придатності до військової служби за станом здоров'я шляхом отримання медичних документів, у яких зазначатимуться недостовірні відомості. При цьому ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_8 про те, що за таку послугу їй необхідно передати грошові кошти, суму яких повідомить при наступній зустрічі.
Згодом, 10.10.2024 ОСОБА_4 в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться її робоче місце, повідомила ОСОБА_8 про необхідність передачі їй грошових коштів в сумі від 500 до 800 доларів США для оформлення медичних документів, які стосуються стаціонарного лікування ОСОБА_8 в медичному закладі на території міста Могилів-Подільського.
Надалі 15.10.2024 о 14 годині 56 хвилин ОСОБА_8 , діючи під контролем правоохоронних органів, у вищезгаданому офісному приміщенні передав ОСОБА_4 частину обумовленої неправомірної вигоди в сумі 400 доларів США.
Після цього ОСОБА_4 домовилася з ОСОБА_5 про оформлення фіктивної медичної документації про перебування військовослужбовця ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні в КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ» та у невстановлений час та місці, але не пізніше 12 години 16.10.2024 передала йому частину неправомірної вигоди в розмірі 200 доларів США, за видачу зазначеної довідки.
Надалі ОСОБА_8 на виконання вказівки ОСОБА_5 близько 12 години 16.10.2024 прибув до його службового кабінету по АДРЕСА_2 , де ОСОБА_5 видав йому офіційний документ - Довідку № 742, яка містила завідомо неправдиві відомості про перебування ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ» з 16.10.2024 з діагнозом «Забій поперекового відділу хребта. Виражений люмбалгічний больовий синдром. Виражений цефалгічний синдром», яку підписав та затвердив печаткою, хоча останній лікування у зазначеному відділенні не проходив та вказаних захворювань не мав.
Надалі ОСОБА_8 на виконання раніше досягнутої домовленості близько 13 години 38 хвилин 16.10.2024 прибув до офісного приміщення по АДРЕСА_3 , де на виконання раніше досягнутої домовленості передав ОСОБА_4 решту неправомірної вигоди в розмірі 300 доларів США для подальшої її передачі ОСОБА_5 за видачу довідки № 742.
На підставі здобутих доказів 17.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
Пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно частини 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до статті 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Зокрема, за отриманими відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, підозрювана ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , має у власності:
? АДРЕСА_4 .
З метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, вказане майно, згідно положень пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України підлягають арешту.
Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання,на вищевказане майно необхідно накласти арешт, тому слідчий просив задовольнити клопотання.
В судове засідання слідчий не з'явився, однак останнім було подано заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав за обставин, викладених у ньому.
Частиною 2 ст. 172 КПК України, визначено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя, враховуючи вимоги ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності власника майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
З наданих слідчим матеріалів клопотання встановлено, що слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024020000000253 від 20.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1, 3 ст. 368 КК України.
17.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
Підставою накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_4 є забезпечення виконання, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, покарання у вигляді можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
У межах вказаного досудового розслідування відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, підозрювана ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , має у власності:
? АДРЕСА_4 .
Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, докази, які наявні в матеріалах клопотання в їх сукупності, а також те, що слідчим доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, враховуючи, що санкцією ч. 3 ст. 368 КК України вищевказане майно може бути предметом конфіскації, як виду покарання, слідчий суддя, з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення цілей та завдань кримінального провадження, з огляду на розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні №12024020000000253 від 20.03.2024 на майно, що перебуває у власності ОСОБА_4 , а саме:
- АДРЕСА_4 .
Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 .
На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п'яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Слідчий суддя