Справа № 145/1370/24
Провадження №3/145/629/2024
"04" листопада 2024 р. Тиврівський районний суд Вінницької області
Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Ратушняк І. О. , розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу серії ЕПР1 №102448 від 17.07.2024, водій ОСОБА_1 17.07.2024 о 00:20 год в с-щі Тиврів Вінницького району Вінницької області, по вул. Тиверська, 44, керував автомобілем "Lexus GS 300", д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 19 від 17.07.2024, від керування транспортним засобом водій відсторонений, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що в 23:40 год. 16.07.2024 він зайшов до знайомої, оскільки він є інвалід війни 3 групи так як йому стало зле, випив лікувальний засіб - гідозепам, який знімає емоційний стан, та оскільки не міг їхати попросив знайому ОСОБА_2 сісти за кермо та завезти його додому. Вона сіла за кермо і поїхала по АДРЕСА_1 , де побачили поліцейських, які зупиняли водіїв, вона зупинилась до поліцейських за 50 - 100 м. ОСОБА_3 сказала йому, що у неї немає посвідчення водія і вона вийшла з авто, він також вийшов. До них під'їхали працівники поліції, підійшли і сказали, що у них є підозра. що водій якому належить транспортний засіб перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Автомобіль його, тому йому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці він відмовився, потім працівники поліції відвезли його в лікарню, де лікар провів обстеження.
Свідок ОСОБА_2 дала показання, що до неї заїхав її знайомий ОСОБА_4 , сказав що йому зле і треба прийняти ліки. Після прийому ліків, так як йому ще було зле, а було вже пізно майже 24 година, а з 24 години починається комендантська година він попросив її сісти за кермо його автомобіля і завезти його додому. Вона сіла за кермо і поїхала по АДРЕСА_1 та побачила поліцейських. Приблизно за 200 м до них вона зупинила автомобіль, так як вона боялась, бо у неї відсутнє посвідчення на право керування та вийшла з автомобіля. Через деякий час до автомобіля підійшли працівники поліції, вона стояла біля дверей водія, а ОСОБА_4 спереду від неї, поліцейський сказав, що у них є інформація, що водій даного транспортного засобу перебуває у нетверезому стані. Потім працівники поліції розмовляли з ОСОБА_5 , а вона залишилася стояти коло автомобіля. Потім працівники поліції та ОСОБА_6 поїхали до лікарні. Поліцейські у неї нічого не питали, вона сама поліцейським нічого не говорила, оскільки у неї немає посвідчення на керування транспортними засобами і вона боялася, що її оштрафують.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП суб'єктом правопорушення може бути особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, або особа, яка передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само особа, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовилась.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п. 1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також' є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Статтею 7 КУпАП України встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вказано, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння бо під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України N 114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 р.).
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України, вважаю такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з їх не відповідністю нормам ст. 256 КУпАП, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту".
Як встановлено в судовому засіданні, долучений до матеріалів справи поліцейським ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області диск із відеофіксацією правопорушення не містить відеозаписів керування ОСОБА_1 автомобілем та його зупинки, тобто на відеозаписі з бодікамери поліцейського не зафіксовано рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а тому не доводить факту керування ним транспортним засобом. Із відеозапису вбачається, що поліцейський попросив підійти до нього ОСОБА_1 Потім пропонує йому пройти тест на місці, він відмовляється на місці. Коли поліцейський підходить до машини, на відео зафіксовано, що біля неї стоїть жінка з лівої сторони автомобіля біля дверей водія. Поліцейські не задавали питання ні їй ні іншій особі щодо керування транспортним засобом.
В лікарні на запитання лікаря щодо скарг ОСОБА_1 повідомив, що у нього головна біль та скарги на пам'ять.
Суд вважає, що відеозапис не підтверджує обставин викладених у протоколі, а саме що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, а зазаначені обставини спростовуються поазами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними і достатніми доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає недоведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За викладених обставин, вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 102448 від 17.07.2024 з долученими до нього довідками, не є належним доказом, на підставі якого відповідно до положень ст. 251 КУпАП можливо встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні, інших доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду не надано та в судовому засіданні не встановлено, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 7, 9, 23, 33-35, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 266, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ратушняк І. О.