Справа № 599/1854/24Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.
Провадження № 33/817/707/24 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
07 листопада 2024 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення України і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Згідно постанови, 13 серпня 2024 року о 03 год. 03 хв. на вулиці Куклинці у м. Зборів Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «Jeep Commander», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проведення медичного обстеження у встановленому порядку водій відмовився і такими діями порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року, а провадження у справі закрити.
Також просять визнати неналежними та недопустимими доказами по справі про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, наявні в справі: акт огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного спяніння на місці зупинки; направлення на проведення медичного огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного спяніння в спеціалізований медичний заклад; свідоцтво про повірку приладу газоаналізатора марки Алкотест Драгер 6810; рапорт поліцейського СРПП ТРУП ГУНП в Тернопільській області; компакт диск із фрагментами відеозаписів із нагрудних камер поліцейських від 13 серпня 2024 року; протокол серії ЕПР1 №111428 про адміністративне правопорушення складений 13 серпня 2024 року. Крім того, просить допитати в якості свідка очевидців події правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що:
ОСОБА_1 не був водієм і не був суб'єктом відповідальності в інкримінованому йому правопорушенні;
як у фабулі протоколу так і в адміністративних матеріалах, не зазначено індивідуального ідентифікаційного номеру Алкотестера Драгер 6810;
працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд в Зборівській центральній районній лікарні;
кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не є вірною, оскільки останній повідомив працівників поліції про вживання алкоголю після того як транспортний засіб, яким він керував, був зупинений на вимогу поліцейського;
відеозапис із нагрудних камер працівників поліції не є безперервним, у ньому відсутні фрагменти відеозаписів, що є порушенням вимог ст.266 КУпАП та внутрішніх інструкцій поліцейських;
у протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції була вказана невірна адреса реєстрації ОСОБА_1 , та його прізвище;
працівники поліції не були уповноваженими суб'єктами на проведення огляду ОСОБА_1 , так як останній неодноразово повідомляв працівників поліції про те, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ;
у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні матеріали складені за ст.124 КУпАП;
працівниками поліції не було опитано очевидців події, та не зазначено їх у протоколі про адміністративне правопорушення;
відеозаписи наявні у матеріалах справи є неналежними та недопустимими доказами, так як вони не в оригіналі, а в копіях не завірених посадовими особами поліції електронними цифровими підписами;
в порушення вимог ст.268 КУпАП, ОСОБА_1 не було роз'яснено працівниками поліції його процесуальних прав;
працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки сп'яніння;
працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 порядок та процедуру огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння;
працівники поліції не складали на місці зупинки транспортного засобу як направлення на проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , так і акт огляду його на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, вказаних документів ОСОБА_1 надано не було;
в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння відсутня дата його складання;
в ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння;
ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому медичному закладі;
в матеріалах справи відсутні: підтверджуючі документи того, що газоаналізатор “Drager Alcotest 6810» перебуває на балансі відділу поліції; свідоцтво про державну реєстрацію приладу; витяг з державного реєстру лікарських засобів та медичних препаратів; декларація про відповідність пристрою; сертифікат про відповідність газоаналізатора; свідоцтво про проведення калібрування та повірки; рішення-дозвіл від органу виконавчою влади; свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки;
поліцейським не було зазначено ідентифікаційних заводських номерів і назв технічних приладів відеофіксаціїї якими проводились відеозаписи події правопорушення та огляд водія на стан сп'яніння;
рапорт працівника поліції є неналежним і недопустимим доказом;
суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги такі докази як: акт огляду на стан алкогольного сп'яніння; направлення на проведення медичного огляду, так як останні не зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення;
так як ОСОБА_1 не було відомо в який саме заклад його хочуть завезти поліцейські для проведення медичного огляду, спонукало його задуматись про сумнівність цього закладу і невідповідність його працівників та відсутність у ньому спеціалізованого сертифікованого обладнання;
працівники поліції не надали ОСОБА_1 як сертифікат відповідності, так і свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Крім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, до звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 із військової служби в ЗСУ.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та пояснив, що працівники поліції не здійснювали його зупинку, а виявили його на території автомийки і звинуватили у вчиненні наїзду на пішохода та наказали йому перегнати автомобіль на місце події, що він і зробив, на протязі години слідчо-оперативна група з'ясувала, що він не причетний до ДТП і патрульний за вказівкою слідчого почав вимагати у нього пройти огляд на стан сп'яніння, що він вважає незаконною вимогою, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Розглядаючи питання про зупинення провадження у справі, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
КУпАП не передбачено право чи обов'язку суду (судді) зупиняти провадження у справах про адміністративні правопорушення, які пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів під час розгляду справи в суді.
Разом з цим, враховуючи положення ч.1 ст.271, ст.270 КУпАП, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в суді має право представляти захисник або представник такої особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Нормами діючого КУпАП передбачено можливість зупинення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення лише пов'язаних з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
За таких обставин та оскільки у КУпАП міститься норма, яка регулює питання щодо зупинення провадження лише у окремій категорії справ, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку до застосування аналогія закону із ст.335 КПК України, яка регулює зупинення судового провадження у кримінальних справах, не підлягає, а тому підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст. 9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у тому, що він 13 серпня 2024 року о 03 год. 03 хв. на вулиці Куклинці у м. Зборів Тернопільського району Тернопільської області керував автомобілем «Jeep Commander», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння суд першої інстанції визнав: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №111428 від 13 серпня 2024 року; відеоматеріали з місця події, а також рапорт працівника поліції.
Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на те, що такий висновок не підтверджується даними зазначених в оскарженій постанові джерел доказів, а навпаки спростовується встановленими в ході апеляційного розгляду обставинами.
Відповідно до вимог ст.254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчинення адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчинені процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наведене дає підстави стверджувати, що підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також існування даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст.130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
У своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст.130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
Водночас, суд першої інстанції під час розгляду справи не звернув увагу на те, що з наявних у матеріалах справи доказів не можна дійти беззаперечного висновку, що 13 серпня 2024 року о 03 год. 03 хв. на вулиці Куклинці у м. Зборів Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «Jeep Commander», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Так, з відеозапису долученого до матеріалів справи встановлено,що автомобіль марки «Jeep Commander», д.н.з. НОМЕР_1 , близько 03 год. 13 серпня 2024 року був припаркований, а ОСОБА_1 перебував поблизу нього. При цьому з відеозапису нагрудних камер поліцейських і відеореєстратора патрульного автомобіля (файли 00000_00000020240813030849_0003AюV.MP4, 2_5319068459223504304.MP4, 2_5319068459223504304_x264.mp4) не вбачається, що на момент їх прибуття ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відеозаписів які би підтверджували такий факт до матеріалів судової справи не долучено. Натомість ці відеозаписи відображають, що на момент прибуття екіпажу поліції автомобіль стояв припаркований, водія у транспортному засобі не було. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про підозру в тому, що він вчинив наїзд на пішохода та вказав останньому поїхати на місце вчинення ДТП, де знаходився потерпілий.
Також, на відеозаписі зафіксовано, що на пропозицію щоби ОСОБА_1 поїхав на місце події в службовому автомобілі поліцейський заперечив, після чого ОСОБА_1 на власному автомобілі виконав вимогу працівників поліції проїхати на місце ДТП.
При цьому, поліцейський в ході спілкування з ОСОБА_1 не висловлює жодних зауважень з приводу наявності в останнього у той час будь-яких ознак сп'яніння.
Наведені обставини підтверджуються і рапортом від 13 серпня 2024 року (а.с.1), в якому вказано, що поліцейський СРПП ВП №2 (м. Зборів) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ст. сержант поліції Гемзюк І. разом із лейтенантом поліції ОСОБА_2 13 серпня 2024 року о 03:03 год, патрулюючи м.Зборів, Зборівської ТГ, Тернопільського району, Тернопільської області виявили факт порушення коменданської години, а саме на вулиці Гоголя знаходився автомобіль марки «Jeep Commander», д.н.з. НОМЕР_1 , біля якого знаходилась велика кількість людей. Після цього поліцейські отримали інформацію, що на вулиці Куклинці в м.Зборів водій вказаного автомобіля здійснив наїзд на пішохода. У подальшому працівники поліції службовим автомобілем, а ОСОБА_1 автомобілем «Jeep Commander», д.н.з. НОМЕР_1 , проїхали до вул.Куклинці, де знаходився потерпілий.
Аналізуючи дані відеозаписів та рапорт поліцейського апеляційний суд приходить до висновку, що вони підтверджують пояснення ОСОБА_1 про те, що він автомобілем марки «Jeep Commander», д.н.з. НОМЕР_1 не керував і працівники поліції не зупиняли цей транспортний засіб під його керуванням, а о 03 год. 03 хв. 13 серпня 2024 року на вулицю Куклинці він поїхав саме за вказівкою поліції, у зв'язку з тим, що працівники поліції безпідставно підозрювали його в наїзді на пішохода.
Однак, як видно з рапорту поліцейського та наявних у матеріалах справи відеозаписів, у подальшому було встановлено, що громадянин ОСОБА_3 , який перебував на вул.Куклинці, отримав тілесні ушкодження не в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а за інших обставин. Зокрема, даними відеозаписів нагрудної камери поліцейського підтверджується, що громадянин ОСОБА_3 категорично стверджував на місці події про те, що його не збили, а побили невідомі особи.
Відомостей про складання відносно ОСОБА_1 матеріалів про вчинення ним ДТП чи наїзду на пішохода матеріали цієї справи не містять.
Таким чином, у працівників поліції не було підстав вимагати у ОСОБА_1 проходження огляду на стан сп'яніння через причетність до дорожньо-транспортної пригоди.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
При цьому основні вимоги щодо справедливого розгляду справи, визначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від легких до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням цього Кодексу, серед інших, є запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Згідно з п. 1, 2, 3, 4, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Проте судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що працівники поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримались.
Як встановлено апеляційним судом, на долучених до матеріалах справи відеозаписах зафіксовано, що працівники поліції виявили ОСОБА_1 на вул.Гоголя в м.Зборів близько 03год. поряд з його автомобілем, який не рухався, дали йому вказівку перевезти цей автомобіль на вул. Куклинці, де о 04 год. 04хв. пред'явили вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, мотивуючи спочатку тим, що він причетний до вчинення ДТП, а потім тим, що він керував автомобілем близько 03 год. (файл відеозапису нагрудної камери поліції 00000_00000020240813040711_0007A.MP4).
При цьому, з наявних у цій справі відеозаписів видно, що ні при виявленні ОСОБА_1 на вул. Гоголя близько 03 год., ні при спілкуванні з ним на вул.Куклинці близько 04 год. працівники поліції не заявляли про виявлення у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп'яніння. Згідно відеозапису нагрудної камери поліції (файл 00000_00000020240813040711 _0007A.MP4 період відеозапису з 04:07:53 по 04:08:25) вимогу проходження огляду на стан сп'яніння поліцейський мотивував не наявністю ознак сп'яніння, а лише вказав: “є факт їзди і є вказано слідчим, що це є ДТП».
Однак, такі дії поліцейських не відповідають вимогам закону, оскільки підставою для проходження огляду на стан сп'яніння є саме виявлення у водія відповідних ознак сп'яніння. Тому, у випадку виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , який близько 03 год. знаходився поряд зі своїм автомобілем на вул. Гоголя, поліцейські повинні були вжити заходів щодо недопущення його до можливого керування транспортним засобом. Натомість вони, не оголошували про наявність будь-яких ознак сп'яніння, а спонукали ОСОБА_1 керувати транспортним засобом і перемістити його на сусідню вулицю, де як вони вважали відбулось ДТП. Після цього, встановивши його непричетність до ДТП, почали вимагати пройти огляд на стан сп'яніння саме у зв'язку з керуванням автомобілем, яке у зазначений в протоколі час, тобто 03 год. 03хв. 13 серпня 2024 року, відбулось за їх вказівкою.
Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що вони надали ОСОБА_1 вказівку здійснити рух транспортним засобом до місця перебування потерпілого, по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до керування транспортним засобом, зважаючи на відсутність доказів того, що до прибуття працівників поліції ОСОБА_1 керував транспортним засобом, однак, виконуючи вказівку працівника поліції, був змушений це зробити.
Враховуючи конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених активних дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було би вчинено.
За таких обставин та враховуючи відсутність даних про причетність ОСОБА_1 до вчинення ДТП, апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №111428 від 13 серпня 2024 року відносно ОСОБА_1 складений внаслідок провокації з боку працівників патрульної поліції.
Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, та неправильно застосував положення ч.1 ст.130 КУпАП та безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вказаною статтею.
Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3 частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Відповідно до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Дослідивши наявні у провадженні докази в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у чисельних рішення Суду («Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Беручи до уваги усі наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом підтверджували дані протоколу про адміністративне правопорушення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що постанова судді Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, і таких не було здобуто в ході судового і апеляційного розгляду.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то провадження у справі щодо нього підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2024 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя