Справа № 309/3919/24
07.11.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/721/24 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_5 про зменшення розміру застави, - відмовлено.
Клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Хустської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , - задоволено.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме: з 6 години 15 хвилин 9 жовтня 2024 року по 7 грудня 2024 року включно.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_5 зазначив, що він перебуває на обліку у лікарів терапевта та психіатра а медична частина не може забезпечити його в УВП № 9 необхідними життєдієвими препаратами. Просить суд, вирішити питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або зменшення застави на підставі клопотання, яке він подав до суду першої інстанції.
До початку судового засідання від прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_7 надійшли до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду від 07.10.2024 залишити без змін та одночасно повідомив, що обвинувальний акт у кримінальному проваджені № 12024071050000480 від 11.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, 29.10.2024 направлено для розгляду по суті в Хустський районний суд.
Від захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за її відсутності. Зазначила, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та звернула увагу на те, що у даному випадку слідчий суддя продовжив строк тримання під вартою понад строки досудового розслідування, що є порушенням норм кримінального процесуального законодавства, тому просила суд, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити і внести зміни в оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині строку тримання під вартою, вказавши останнім днем строку, продовжений строк досудового розслідування, а саме 10 листопада 2024 року.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового процесу, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , були належним чином досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку даного запобіжного заходу, та обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування підозрюваного під вартою.
При продовженні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою враховано, що ОСОБА_5 раніше не судимий, однак на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину - нанесення тяжких тілесних ушкоджень, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років, у зв'язку з чим, усвідомлюючи факт можливої суворості покарання за вироком суду, підозрюваний може переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відомостей про те, що встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України перестали існувати чи зменшилися в матеріалах судового провадження немає і на такі підозрюваний ОСОБА_5 не вказує.
Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Даний висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що надані органом досудового розслідування докази доводять обставини, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Погоджуючись з вказаним висновком, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182).
При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання матеріали (докази) підтверджують на даному етапі досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний має відношення до вчинення кримінального правопорушення.
Отже, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування ОСОБА_5 під вартою, та більш м'які запобіжні заходи, зокрема у вигляді домашнього арешту, як на це вказує підозрюваний, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, є найбільш прийнятним за наявних умов.
Посилання підозрюваного в апеляційній скарзі на те, що він перебуває на обліку у лікарів терапевта та психіатра а медична частина не може забезпечити його в УВП №9 необхідними життєдієвими препаратами, апеляційний суд звертає увагу на таке.
За ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2.5-2.8 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту за № 212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України № 239/5/104 від 10.02.2012, консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров'я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини.
Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування в обов'язковому порядку вносяться медичним персоналом СІЗО до відповідних форм первинної облікової документації.
Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. Усі висновки медичного обстеження, консультації та дані щодо проведеного лікування лікарем-фахівцем в обов'язковому порядку вносяться до відповідних форм первинної облікової документації. Відшкодування витрат, пов'язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів.
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я.
Таким чином, всупереч доводів підозрюваного, він має можливість отримати належне медичне обслуговування та пройти всі необхідні обстеження, у тому числі використовуючи з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я.
Разом з цим, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя, в повній мірі, не врахував вимоги ч. 3 ст. 197 КПК України - строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом, та необґрунтовано продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме по 07 грудня 2024 року включно.
За таких обставин апеляційний вважає обґрунтованими доводами захисника-адвоката ОСОБА_8 , що слідчий суддя продовжив строк тримання під вартою понад строки досудового розслідування, що є порушенням норм кримінального процесуального законодавства.
Визначаючи строк дії тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , колегія суддів враховує наступне.
Як встановлено апеляційним судом, постановою керівника Хустської окружної прокуратури ОСОБА_9 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 10 листопада 2024 року.
Також встановлено апеляційним судом, що обвинувальний акт у кримінальному проваджені № 12024071050000480 від 11.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, 29.10.2024 направлено для розгляду по суті в Хустський районний суд.
Враховуючи зазначене, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 , скасовує ухвалу слідчого судді та постановляє нову ухвалу, якою застосовує до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 10 листопада 2024 включно.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2024 року, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, а саме: з 6 години 15 хвилин 9 жовтня 2024 року по 7 грудня 2024 року включно, скасувати.
Постановити нову, якою клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Хустської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування, а саме до 10 листопада 2024 включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді