08 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 182/6681/21
провадження № 61-14108ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 30 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 24 вересня 2024 року у справі за позовом Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Державне спеціальне господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення,
У жовтні 2021 року Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області, в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Державне спеціальне господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 30 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, у позовних вимогах Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Державне спеціальне господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення відмовлено.
У жовтні 2024 року заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня
2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, у змісті якої просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги керівника Нікопольської окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Поданакасаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270 грн.
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судові рішення, які оскаржує заявник, свідчать про існування однієї вимоги майнового характеру.
Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру (щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення), заявник зобов'язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів.
Отже, заявнику необхідно самостійно встановити, обґрунтувати і, за потреби, доплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 30 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 24 вересня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець