Справа № 523/17777/23
Провадження №2-а/523/18/24
"08" листопада 2024 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючий суддя - Далеко К.О.,
за участю секретаря - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської області Ковальчук В.О., Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Позиція позивача.
05.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси, до з адміністративним позовом до Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської області Ковальчук В.О., Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, яким просить:
- скасувати постанову інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ковальчука Павла Олександровича, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн., за ч.3 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що постановою Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ковальчука Павла Олександровича, його ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн., за ч.3 ст. 122 КУпАП. Позивач зазначає, що вказана постанова складена з підстав того, що він здійснив зупинку, стоянку безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території. Позивач вважає, що постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки наявні матеріали фотофіксації правопорушення не підтверджують факту вчинення адміністративного правопорушення. Матеріалами фотофіксації підтверджується, що автомобіль позивача знаходиться на достатній відстані від стіни будинку за адресою: АДРЕСА_1 (близько 2 метрів), не перебуває на місці виїзду з прилеглої території (виїзду з двору будинку) та не створює будь-яких перешкод у проїзді. При цьому, згідно фотографій зроблених позивачем, на місці оформлення матеріалів адміністративного правопорушення, вбачається, що автомобіль не знаходиться на місці виїзду з прилеглої території, не створює будь-яких перешкод для інших учасників дорожнього руху. Таким чином, обставини викладені у оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, склад адміністративного правопорушення відсутній.
18.12.2023 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення від представника позивача - адвоката Подорожнього А.С., відповідно до яких останній зазначив, що згідно змісту оскаржуваної постанови, позивачем було порушено вимоги п. 15.9 Правил дорожнього руху, а саме: зупинка забороняється ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Водночас, згідно п. 1.10 ПДР України зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора, тощо). Стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу. В свою чергу, вимоги щодо здійснення зупинки та стоянки врегульовані різними положеннями Правил дорожнього руху, а саме: п. 15.9 щодо зупинки та п.15.10 щодо стоянки. В оскаржуваній постанові міститься посилання саме на порушення правил зупинки та посилання сам на п. 15.9 Правил дорожнього руху. Втім, матеріали не містять доказів, що позивачем було здійснено саме зупинку, а не стоянку.
Позиція відповідача.
31.10.2023 року від відповідача Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ковальчука Павла Олександровича, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн., за ч.3 ст. 122 КУпАП надійшов відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву представник відповідача зазначив, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наданими інспектором матеріалами фото фіксації, з яких також вбачається що автомобіль позивача створює перешкоди іншим транспортним засобам. Територія, на якій водієм був зупинений транспортний засіб, не є проїзною частиною, а є прилеглою територією, а ПДР України не передбачено встановлення дорожних знаків або нанесення дорожньої розмітки, які означають в'їзд/виїзд на з прилеглих територій. Розмір витрат на правову допомогу, заявлений до стягнення, є неспівмірним ціні позову.
З урахуванням викладеного представник відповідача просить: залишити в силі рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення без задоволення.
18.12.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача ОСОБА_2 , відповідно до яких остання зазначила, що стоянка транспортних засобів забороняється у місцях, у яких забороняється їх зупинка. Крім того, стоянка забороняється і в інших місцях, у визначених у розділі 15 ПДР, а також у місцях, визначених дорожніми знаками 3.35, 3.36, 3.37, 3.38, тобто стоянка транспортного засобу неможлива без його зупинки. Фотографією надані позивачем є недопустимим доказом, оскільки на фото наданих відповідачем, зображений автомобіль позивача зі складеними лівим та правим дзеркалами, вікна на будинку АДРЕСА_1 відкриті, відсутні транспортні засоби перед транспортним засобом позивача, а на фото наданих позивачем, дзеркала на автомобілі вже розкриті, вікна на будинку Базарна, 75 зачинені, перед автомобілем розташовані мопед та автомобіль, тому неможливо встановити коли та в який час були зроблені фото позивачем.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу було розподілено відповідно до вимог ст.ст. 18, 31 КАС України.
Ухвалою суду від 09.10.2023 року адміністративний позов прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в судове засідання, відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву.
Судові засідання по справі були неодноразово відкладені, за клопотаннями сторін, у зв'язку із повітряною тривогою.
ІІІ. Позиції сторін.
В останнє судове засідання сторони не з'явились, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
На попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Представник відповідача, з'явившись на попередні судові засідання, позов не визнала, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов та письмових поясненнях.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, в дати не явки сторін до судового засідання.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 22.09.2023 року інспектором з паркування ОСОБА_3 було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення Серія ОДП № 2533206, відносно ОСОБА_1 , згідно якої 22.09.2023 року 12:54:51 в м. Одеса, на вул. Базарна, 75, водій транспортного засобу VOLVO XC40 номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку, стоянку безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території. Порушив п.15.9и) ПДР.
Вказане правопорушення кваліфіковано за частиною 3 статті 122 КУпАП та до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.
Виявлене правопорушення інспектором з паркування зафіксовано за допомогою технічного засобу - LenovoТВ-8505Ху спосіб фотозйомки, про що зазначено в оспорюваній постанові.
Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Аналіз норм статті 289 КУпАП і ч.2 статті 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом 10 днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
У даному випадку, позивач ОСОБА_1 оскаржив постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ОДП 2533206 від 22.09.2023 року у встановлений частиною 2 статті 286 КАС України строк, оскільки відправив поштою до суду позовну заяву 29.09.2023 року. Це підтверджується квитанцією Укрпошти, наданою представником позивача у судовому засіданні, та роздрукованим судом трекінгом із офіційного сайту Укрпошти №6501229794648.
У відповідності до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Звертаючи до суду з адміністративним позовом, позивач зазначив, що постанова про накладення адміністративного стягнення Серія ОДП № 2533206, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі: 680,00грн., є незаконною, та підлягає скасуванню, оскільки винесена безпідставно, матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Позивач вказує, що у спірному випадку здійснення ним стоянки транспортного засобу в прилеглій території не завдало перешкод іншим транспортним засобам та учасникам дорожнього руху, а відсутність фіксування допустимої відстані між транспортним засобом та виїздом з прилеглої території не доводить факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
ОСОБА_1 притягнули до адміністративної відповідальності та наклали адміністративне стягнення, згідно оспорюваної постанови, за здійснення зупинки, стоянки безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території. Зазначено про порушення позивачем ч.3 ст. 122 КУпАП та п. 15.9и Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч.3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, -
-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.15.9 и) ПДР України, зупинка забороняється:
и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Згідно з п.1.10 ПДР прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Судом були досліджені фотографії, надані суб'єктом владних повноважень, з яких вбачається факт стоянки транспортного засобу VOLVO XC40 номерний знак НОМЕР_1 біля виїзду з прилеглої території.
При цьому, зазначеними фотографіями не підтверджується стоянка транспортного засобу позивача безпосередньо в місці виїзду, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Суд вважає, що з вказаних фотографій неможливо встановити вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
При цьому, суд керується правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18 липня 2019 року (справа №216/5226/16-а (2-а/216/33/17)) постанові від 04 вересня 2019 у справі № 211/4619/16-а (2-а/211/45/17).
У цій справах, за подібних обставин справи, Верховний Суд вказав, що належним доказом порушення правил зупинки, стоянки, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.
Саме такі докази і підтверджували би факт зупинки, стоянки позивачем автомобіля у місці, ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Однак, такі докази суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не надано.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У даному випадку, матеріали адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП.
У ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до положень частини другої статті 70, частини першої та другої статті 71 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП є недоведеним.
Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.
Суд також звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, оскільки позивач заперечує скоєння правопорушення, доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено, суд приходить висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Відповідно до ст. ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову протиправною.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що за відсутності належних доказів з боку суб'єкта владних повноважень щодо доведеності правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч. 2 ст. 126 КУпАП, з урахуванням тверджень позивача та письмових доказів на спростування обставин викладених в оскаржуваній постанові, є підставою для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 121, 205, 229, 241-246, 250, 286, 292, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ковальчук П,О., Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП 2533206 від 22.09.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі: 680,00 гривень - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (ЗКПО 23987115, 65004, м. Одеса, Думська пл, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 08.11.2024 року.
Суддя: К.О. Далеко