Справа № 523/20416/23
Провадження №2-а/523/14/24
"08" листопада 2024 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючий суддя - Далеко К.О.,
за участю секретаря - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Позиція позивача.
15.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси, до Департаменту патрульної поліції Національної поліції з адміністративним позовом до про скасування постанови про адміністративне правопорушення, яким просить:
- скасувати постанову інспектора роти №4 першого батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта Трохіна Віталія Васильовича серія ЕАТ № 8097279 від 07.11.202 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 грн. за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що постановою інспектора роти №4 першого батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта Трохіна Віталія Васильовича серія ЕАТ № 8097279 від 07.11.202 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 грн. за ч.1 ст. 121-3 КУпАП. Позивач зазначає, що вказана постанова складена з підстав того, що він керував транспортним засобом, у якого був неосвітлений задній номерний знак. Позивач зазначає, що постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки перед тим як сісти за кермо він перевірив справність транспортного засобу, переконався у справності. Те, що не працювало посвідчування заднього номера, йому не було відомо, оскільки світло перестало працювати в момент руху, про що він не міг здогадатися. Така подія не є адміністративним правопорушенням, а є приводом усунути наведені недоліки.
Позиція відповідача.
11.01.2024 року від відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення строку. Згідно поданого відзиву представник відповідача зазначив, що працівником поліції правомірно було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відносно позивача, оскільки вчинення адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписами з відео реєстратора інспектора. Пунктом 2.9 в Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості).
З урахуванням викладеного представник відповідача просить: залишити в силі рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення без задоволення.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу було розподілено відповідно до вимог ст.ст. 18, 31 КАС України.
Ухвалою суду від 17.11.2023 року адміністративний позов прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в судове засідання, відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 13.12.2023р. замінено первісного відповідача - інспектора роти №4 першого батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта Трохіна Віталія Васильовича на відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції.
Судові засідання по справі неодноразово були відкладені з причин відсутності світла в суді, повітряної тривоги, відсутності доказів повідомлення сторін по справі.
ІІІ. Позиції сторін.
З'явившись до судового засідання, ОСОБА_1 зазначив, що він перед виїздом перевірив справність автомобіля, номерний знак був освітлений. Крім того, йому не надали можливість виправити виявлену несправність на місці. Як тільки працівник поліції поїхав, то позивач закрив багажник автомобіля, та загорілося освітлення номерного знаку, в підтвердження чого він надав фотографію.
В останнє судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, звернувся на адресу суду з клопотання про слухання справи за його відсутності, в якому зазначив, що просить позов задовольнити в повному обсязі з підстав, що в ньому викладені.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у місті Одеса Департаменту патрульної поліції до суду також не з'явився, відповідач про час та місце слухання справи повідомлений, про причини не явки суду не повідомив, з будь-якими заявам на адресу суду не звертався, скористався своїм правом на подачу відзиву на позов.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, в дати не явки сторін до судового засідання.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 15.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора роти №4 першого батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта Трохіна Віталія Васильовича серія ЕАТ № 8097279 від 07.11.2023 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 грн., за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Аналіз норм статті 289 КУпАП і ч.2 статті 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом 10 днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
У даному випадку, позивач ОСОБА_1 оскаржив постанову серія ЕАТ № 8097279 від 07.11.2023 року у встановлений частиною 2 статті 286 КАС України строк.
У відповідності до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Звертаючи до суду з адміністративним позовом, позивач зазначив, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАТ № 8097279 від 07.11.2023 року, про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі: 1 190, 00грн. є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки винесена без врахування дійсних обставин та не надання йому можливості виправити виявлений недолік.
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 2.9 (в) ПДР України водієві забороняється:
в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
не належить цьому засобу;
не відповідає вимогам стандартів;
закріплений не в установленому для цього місці;
закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;
Відповідно до ч.1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно положень статті 222 вказаного Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: серед інших про порушення правил користування засобами транспорту (частини перша статті 121-3 КУпАП).
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
З оскаржуваної постанови серії про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі: 1190,0 грн. вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 (в) ПДР, за керування транспортним засобом з неосвітленим заднім державним номерним знаком.
Оглянутим у судовому засіданні відеозаписом з боді камери працівників поліції 001450 підтверджується, що ОСОБА_1 зупинили 07.11.2023 року о 17:57:00 з підстав того, що він не пропустив машину, яка виїжджала з прибудинкової території, та створив незручності, а не з підстав того, що номерний знак автомобіля HYUNDAI ACCENT BH4526EE неосвітлений. Про це працівник поліції прямо повідомляє ОСОБА_1 , що підтверджується наданими судом відеозаписами.
Як вбачається з вказаних відеозаписів, під час зупинки транспортного засобу позивача останній надав поліцейському пояснення в яких зазначив, що він не знав, що підсвітка номеру не працює і вказав, що вона могла вийти з ладу після початку руху, оскільки він перед виїздом перевіряв технічну справність автомобіля, лампа горіла. Просив надати час для виправлення, на що йому повідомили, що він зможе виправити коли приїде додому.
Також, наданим позивачем до позову фото підтверджується, що в цей же день, на часі 18:22, тобто через 9 хвилин після того як працівники поліції завершили відеозапис події, позивач ОСОБА_1 усунув виявлений недолік.
Суд зазначає, що виходячи зі змісту приписів ст. 9 КУпАП, юридичною підставою для відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина.
Разом з цим, відсутність хоча б одного з наведених елементів, в свою чергу виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Враховуючи визначення адміністративного правопорушення (проступку) наведеного у частині 1 статті 9 КУпАП, суд також акцентує увагу на приписи статей 10, 11 цього ж Кодексу, якими закріплено, що:
- адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків;
- адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Суб'єктивна сторона правопорушення за статтею 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Між тим, з досліджених матеріалів даної справи та встановлених спірних обставин справи вбачається, що жодні докази, які б свідчили про умисне чи також з необережності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 121-3 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, відсутність суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, свідчить про відсутність складу такого правопорушення.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до положень частини другої статті 70, частини першої та другої статті 71 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Така правова позиція також висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.
Суд також звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Відповідно до ст. ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову протиправною.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8097279 від 07.11.2023, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 121, 205, 229, 241-246, 250, 286, 292, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8097279 від 07.11.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі: 1190 гривень - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 08.11.2024 року.
Суддя: К.О. Далеко