Справа № 522/19596/24
Провадження № 2-а/522/299/24
08 листопада 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеського університету внутрішніх справ, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», про захист прав споживачів,
До Приморського районного суду м. Одеси 07.11.2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського університету внутрішніх справ, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», про захист прав споживачів.
Матеріали справи суддя отримала 08.11.2024 року.
Дослідивши матеріали позову, суд приходить до висновку, що остання не може бути прийнята до її розгляду у порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа-це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Одеського університету внутрішніх справ, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», про захист прав споживачів, а саме просить визнати протиправність дій Одеського державного університету внутрішніх справ щодо ОСОБА_1 , визначеною у відмові перерахунку витрат комунальних послуг пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі освіти зі специфічними умовами навчання; зобов'язати Одеський державний університет внутрішніх справ перерахувати нараховану суму коштів з урахуванням не отриманих комунальних послуг, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі освіти зі специфічними умовами навчання ОСОБА_1 ; стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ моральну шкоду у розмірі 15 182,10 грн.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином, критеріями розмежування між справами адміністративного та цивільного судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
У даному випадку позивач пред'явив позов до юридичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень та спір стосується житлових правовідносин з приводу комунальних нарахувань.
Тому, з урахуванням наведеного суб'єктного складу сторін у справі, вказаний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Проте, в порушення вказаних положень закону ця позовна заяви подана до Приморського районного суду м. Одеси для її розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського університету внутрішніх справ, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», про захист прав споживачів, оскільки позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На виконання вимог ч. 6 ст. 170 КАС України роз'яснити позивачу, що розгляд даного позову повинен здійснюватися за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 19, 170, 241-243, 248, 294 КАС України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського університету внутрішніх справ, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», про захист прав споживачів.
Роз'яснити право позивача на звернення в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Копію ухвали разом із позовними матеріалами надіслати позивачу. Копію позовної заяви залишити в матеріалах справи.
Суддя Л.В. Домусчі