Справа № 522/19053/24
Провадження 1-кс/522/6046/24
(повний текст)
31 жовтня 2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників підозрюваного ОСОБА_4 - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на незаконне затримання,
До Приморського районного суду м.Одеси надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на незаконне затримання, подана в порядку ст.206 КПК України.
Скарга обґрунтована наступним.
28.10.2024 ОСОБА_4 , 30.01.1991 року фактично було затримано за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, протокол затримання ОСОБА_4 був складений в порядку п.2 ч.1 ст. 208, п.6 ч.1 ст. 615 КПК України.
На думку сторони захисту, вказаний протокол про затримання ОСОБА_4 є необґрунтованим та незаконним, оскільки складений з порушенням вимог КПК України та у зв'язку з відсутністю підстав для затримання ОСОБА_4 .
Протокол затримаиня ОСОБА_4 від 28.10.2024 складений на підставі п. 2ч. 1 ст. 208, п. 6ч. І ст. 615 КПК України, тобто через період часу більший за 5 місяців з дати вчинення інкримінованих підзахисному дій. Також слідчим не зазначено, які саме обставини в поведінці підзахисного ОСОБА_4 викликали в слідчого «обтрунтовані підстави вважати, що є можливість втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності»
При цьому слідчим не враховано, що після проведення 18.10.2024 обшуку за місцем мешкання підзахисного він не залишав межі населеного пункту, за першою вимогою слідчого з'явився 23.10.2024 до приміщення ТУ ДБР, розташованого в місті Миколаєві (з дислокацією в м. Одесі) для допиту.
До підзахисного ОСОБА_4 до 28.10.2024 жодних запобіжних заходів не застосовувалось, повідомлень про підозру не пред'являлось.
З наявної інформації підзахисний ОСОБА_4 перебуває в ІТТ ГУНП в Одеській області, рахується за старшим слідчим в ОВС Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в місті Миколаєві (з дислокацією в м. Одесі).
У зв'язку з наведеним захисник просить визнати затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконним та негайно звільнити його з-під варти.
Позиція учасників.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаної скарги, пояснивши, що підозрюваного затримано обґрунтовано, 30.10.2024 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», слідчим суддею при обранні запобіжного заходу було надано оцінку законності його затримання. Сторона обвинуваяення мала підстави вважати що після повідомлення про підозру підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування так як мав документи для перетину державного кордону на руках, а саме документи про інвалідність ІІ групи.
Адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали скаргу, просили її задовольнити з наведених в ній підстав.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу адвоката, подану в порядку ст. 206 КПК України, заслухавши учасників провадження, приходить до наступних висновків.
Мотиви слідчого судді.
Положеннями ч.3 ст.26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Положення ст. 206 КПК України встановлюють загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини.
За приписами ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи для тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
У своїй скарзі захисник вказав на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, а тому просив слідчого суддю визнати утримання ОСОБА_4 незаконним та звільнити його з-під варти.
Під час судового розгляду встановлено, що Другим СВ (з дислокакцією у м. Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024164110000101 від 07.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 426-1, ч.3 ст. 368 КК України.
В рамках даного кримінального провадження 28.10.2024 старшим слідчим в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_7 , погодженого прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Піведнного регіону ОСОБА_8 , складено та вручене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_9 від 30.10.2024 року було розглянуто та задоволено клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 10 001 484 (десять мільйонів одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривень. Підозрюваний станом на теперішній час рахується за ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Проте, в своїй скарзі сторона захисту не повідомила слідчого суддю про зазначені відомості, які мають суттєве значення для розгляду по суті скарги на незаконне затримання ОСОБА_4 .
Положення ст.615 КПК України, які внесені до Кримінального процесуального кодексу України згідно Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» №2201-IX від 14.04.2022, якраз у зв'язку із війною рф проти України, не можуть на даний час бути узгоджені та приведені у відповідність з положеннями Основного Закону. Однак вони прийняті законодавцем саме з метою удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану, враховуючи його особливості та умови, які відмінні від умов мирного життя.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, період дії якого продовжено до 21.11.2022.
Слід зауважити, що законодавцем саме з метою забезпечення належної процедури під час воєнного стану, було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» №2201-IX від 14.04.2022, у зв'язку із війною рф проти України, враховуючи особливості воєнного стану.
Водночас слідчий суддя, згідно ст.3 КПК України здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Слід також відзначити, що будь-яке позбавлення волі має узгоджуватися з метою захисту особи від свавілля (« ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і А. проти Данії [ВП]» (S., V. and A. v. Denmark [GC]), § 74; «Вітольд Літва проти Польщі» (Witold Litwa v. Poland), § 78). 39. Поняття «свавілля» у частині 1 статті 5 має більш широке значення, аніж просто недотримання національного законодавства, так що позбавлення волі може бути законним з точки зору національного права, але все ж свавільним в розумінні Конвенції, порушуючи тим самим її положення («Крянге проти Румунії» (Creangг v. Romania), § 84; «А. та інші проти Сполученого Королівства [ВП]» (A. and Others v. the United Kingdom [GC]), § 164).
З пояснень прокурора в судовому засіданні було надано відомості, які свідчать що підозрюваний ОСОБА_4 оформив собі документи ІІ групи інвалідності, та в органу досудового розслідування були відомості, які свідчили про наявність в ОСОБА_4 наміру здійснити перетин державного кордону з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У даному випадку, будь-якого свавільного чи протиправного позбавлення волі ОСОБА_4 не відбулось.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Отже, доведення обґрунтованості скарг і доводів за ними законом покладено саме на сторону, яка звернулась до суду.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
За наведених обставин скарга захисника в інтересах ОСОБА_4 щодо визнання незаконним затримання та незаконного подальшого утримання ОСОБА_4 під вартою задоволенню не підлягає, оскільки підозрюваний утримується під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на законних підставах, після застосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 30.10.2024 року.
З наданих в судовому засіданні пояснень прокурора також було встановлено, що слідчим суддею ОСОБА_9 була надана оцінка щодо підстав законності затримання ОСОБА_4 під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, сторона захисту була присутня в судовому засіданні, де була можливість надати усі необхідні пояснення з цього приводу.
Під час вирішення питання про можливість оскарження ухвали поданої в прядку ст. 206 КПК України, слідчий суддя звертається до висновків Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 27.05.2019 (справа № 766/22242/17, провадження №51-7276 кмо 18), де у висновку щодо застосування норми права, вказано наступне: оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст.206 КПК України, у переліку, передбаченому ст.309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Аналогічних висновків дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 11.04.2019 (справа 757/35596/18-к).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 9, 197, 199, 202, 206, 369-376, 615 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнення його з-під варти, - відмовити з підстав, зазначених в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 01.11.2024 року о 16:20 годині в залі суду №131.
Слідчий суддя ОСОБА_12