Справа № 522/12385/24
Провадження № 3/522/8450/24
04 листопада 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП України,
У липні 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП України.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.07.2024, справу передано на розгляд судді Іванову В. В.
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси Іванова В. В. від 19.09.2024 матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 повернуто до Управління патрульної поліції для дооформлення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено за ч. 2 ст. 130 КУпАП, проте в матеріалах справи відсутні докази притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відповідно до довідки, наявної в матеріалах справи, ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи повторно надійшли до суду 11.10.2024 та до них додано заяву інспектора 2 взводу 3 роти 2 батальйону полку УПП в Одеській області Ярецького С., в якій він просить розглядати справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Федчишеній Т. Ю.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 905010 від 14.07.2024, 14 липня 2024 року о 03 год. 20 хв. ОСОБА_1 у м. Одесі по вул. Генуезькій, 2/2 керував транспортним засобом «Yanaha ZR EVO» у стані алкогольного сп'яніння. Результат огляду - 1,44 проміле. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія із застосуванням спеціального приладу «Alcotest Drage ARLM - 0433, тест 1787».
Дії ОСОБА_1 працівником поліції були кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 проти обставин, викладених у протоколі не заперечував, пояснив, що напередодні він з друзями святкували день народження товариша та вирішили поїхати зустрічати світанок. Керуючи транспортним засобом він був зупинений за порушення комендантської години, поліцейським під час перевірки у нього документів було виявлено, що ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалося, йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, на що він погодився, також він погодився з результатами огляду - 1,44%. Про законодавчу заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння був обізнаний.
Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 14 липня 2024 року серії ААД № 905010, 14 липня 2024 року о 03 год. 20 хв. ОСОБА_1 у м. Одесі по вул. Генуезькій, 2/2 керував транспортним засобом «Yanaha ZR EVO» у стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія із застосуванням спеціального приладу «Alcotest Drage ARLM - 0433, тест 1787». Результат огляду - 1,44 проміле.
Обставини адміністративного правопорушення та огляд на стан алкогольного сп'яніння фіксувалися на технічні засоби відеозапису.
Частиною другою статті 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої Міністерством юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, а саме керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 14 липня 2024 року серії ААД № 905010;
- роздруківкою (чеком) спеціального технічного приладу - алкотестеру Drager 7510 з результатами тесту 1,44 проміле;
- актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
За змістомст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зібрані у справі докази є достатніми, сумніви у їх достовірності відсутні.
Як слідує з матеріалів справи, протокол відносно ОСОБА_1 складено працівником поліції за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту ст. 256 КУпАП слідує, що саме у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Частиною другою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, при кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП обов'язковому доведенню підлягає те, що особа, щодо якої порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення, протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з довідки старшого інспектора ВАП УПП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Саютіна І. про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 14.07.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП.
У заяві від 09.10.2024 інспектор взводу 2 роти 3 батальйону 2 полку УПП в Олеській області ДПП лейтенант поліції Ярецький С. зазначає, що ним у протоколі серії ААД № 905010 при кваліфікації дій ОСОБА_1 помилково вказано ч. 2 ст. 130 КУпАП, замість ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, суд наголошує, що указана заява не є належним документом, в якому зазначається нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, оскільки таким документом є протокол про адміністративне правопорушення (ст. 256 КУпАП).
При цьому, матеріали справи не містять доказів притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за дії, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, а тому відсутні підстави для кваліфікації дій останнього за ознаками повторності, а саме за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перекваліфіковуючи дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд виходить з аналогії закону з процесуальними нормами найбільш наближеної галузі права - ч. 3 ст. 337 КПК України, яка передбачає право суду з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, на час вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення досяг віку 16 років.
Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.
Частиною 2 ст. 13 КУпАП передбачено, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При цьому судом не встановлено підстав для застосування до ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу, ураховуючи умисний характер вчиненого ним правопорушення.
Також суд ураховує, що законодавцем посилено відповідальність за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП з метою підвищення безпеки дорожнього руху та зниження кількості дорожньо-транспортних пригод.
Крім того, вирішуючи питання про можливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначає таке.
Відповідно до довідки старшого інспектора ВАП УПП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Саютіна І., ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Водночас, суд ураховує правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
Так, об'єднана палата вважає, що «правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами. Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання».
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до пункту 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 130, 283, 289 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА