Номер провадження: 22-ц/813/5716/24
Справа № 501/2934/23
Головуючий у першій інстанції Смирнов В.В.
Доповідач Кострицький В. В.
05.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»
представник позивача - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Смирнова В.В., у приміщенні того ж суду,
по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
31.07.2023, до суду електронними засобами зв'язку через систему «Електронний суд» від представника позивача - ОСОБА_3 надійшла позовна заява Товариства з обмеженої відповідальності «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 0869-7433 від 10.12.2021 в розмірі 106050,0 грн., з яких 15000,0 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 91050,0грн. - прострочена заборгованість за відсотками, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2021 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_4 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 0869-7433. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 15000,0 грн.; строк кредитування - 21 днів. Зауважив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У зв'язку з цим станом на 02.07.2023 виникла вказана заборгованість.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 24 квітня 2024 року позов «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанси» заборгованість за кредитним договором від 10.12.2021 №0869-7433 у розмірі 21300 грн. з яких: 15000,0 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 6300 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанси» судовий збір у розмірі 303,58 грн..
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало належні і допустимі докази укладення із відповідачем кредитного договору № 0869-7433 від 10.12.2021 р. та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 15000,0 грн.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 0869-7433 від 10.12.2021 р. становить 106050,0,0 грн.. Дана сума складається з простроченої заборгованості за кредитом - 15000,0 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 91050.0 грн.
Суд погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості за тілом кредиту.
Станом на день розгляду справи заборгованість за договором кредиту відповідачем не погашена в повному обсязі, тому сума простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 15000,0 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за договором обмежене 21 днями і становить 6300,0 грн., про що зазначено в самому договорі та які підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24.04.2024 року, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 0869-7433 від 10.12.2021 року в розмірі 21 300 грн. скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 0869-7433 від 10.12.2021 р., в розмірі 106 050,00 (сто шість тисяч п'ятдесят) гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 15 000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 91 050,00 гривень.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що рішення в частині часткової відмови в стягненні заборгованості, зокрема щодо відмови у нарахуванні та стягненні процентів за користування кредитом в строк договору, а саме 300 днів є незаконним, таким що прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 2.8. Кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів (до 05.10.2022) з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - Строк кредитування). Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань Договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Тобто, згідно п. 2.8. Кредитного договору визначено законне право позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погодженому між сторонами, а саме в межах 300 календарних днів (до 05.10.2022), що було здійснено ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відображено в розрахунку заборгованості.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції помилково було зазначено в рішенні суду, що строк договору становить 21 день, а не 300 календарних днів (до 05.10.2022) згідно п. 2.8. Договору, що є прямою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Зазначає, що заявлений строк - період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в даному випадку - 21 день), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти Позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів до 05.10.2022 року).
В той же час, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.2.6. Кредитного договору - Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня видачі Кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, в наступних розмірах:
Стандартна процентна ставка 3% (три цілих, нуль десятих відсотка) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключення строку використання права користування Кредитом за Зниженою та/або Пільговою ставкою). Знижена процентна ставка 2% (дві цілих, нуль десятих відсотка) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п.3.4 -3.9. цього Договору)».
Тобто, між сторонами погоджено строк кредитування згідно п. 2.8. Договору, а саме 300 календарних днів (до 05.10.2022), протягом якого Позивач має право нараховувати проценти за користування кредитом, розмір яких визначено в п. 2.6 Договору, а відтак судом першої інстанції помилково (незаконно) було визначено, що строк договору є саме 21 днів, а не 300 календарних днів, як це визначено згідно умов Договору, що мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Щодо явки сторін.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового перегляду справи. Заяв та клопотань про відкладення суду не надавали. Що не заважає апеляційному перегляду у відповідності до вимог ст.372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » у зв'язку з одруженням (а.с.79).
10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_6 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», був укладений кредитний договір № 0869-7433, який разом із правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.13-20).
Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав відповідачеві кредит в сумі 15000,0 грн. на особисті потреби, строк кредитування - 21 календарних днів з дня надання кредиту, нараховані проценти за користування кредитом у заявлений період 6300, грн.. (а.с.13).
Видача кредитних коштів в сумі 15 000,0 грн. ОСОБА_2 згідно з кредитним договором № 0869-7433 від 10.12.2021 р. підтверджена довідкою про перерахування суми кредиту (а.с.21)
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач використав кредитні кошти, однак, умов договору не виконав і не погасив борг в повному обсязі.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Задовольнивши позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало належні і допустимі докази укладення із відповідачем кредитного договору № 0869-7433 від 10.12.2021 р. та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 15000,0 грн.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 0869-7433 від 10.12.2021 р. становить 106050,0,0 грн. Дана сума складається з простроченої заборгованості за кредитом - 15000,0 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 91050.0 грн.
Суд погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості за тілом кредиту.
Станом на день розгляду справи заборгованість за договором кредиту відповідачем не погашена в повному обсязі, тому сума простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 15000,0 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за договором обмежене 21 днями і становить 6300,0 грн., про що зазначено в самому договорі та які підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо зазначених висновків суду колегія суддів зауважує про таке.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції. Погоджується з висновками про необхідність стягнення тіла кредиту та відсотків. Разом з тим, не погоджується з розміром стягнутих відсотків, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2021 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту https://creditkasa, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було укладено кредитний договір. На підставі зазначеного договору відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі - 15 000,00 грн. на 300 днів, заявлений строк - 21 днів, знижена процентна ставка - 2,00% в день; стандартна процентна ставка - 3,00% в день. Орієнтовна вартість кредиту - 150 000,00 грн, що включає відсотки за користування кредитом у розмірі - 135 000,00 грн. Реальна процентна ставка на дату укладення договору становить - 572 462 %. (а. с. 13 - 14).
Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 2.8. Кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів (до 05.10.2022) з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - Строк кредитування). Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань Договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Тобто, згідно п. 2.8. Кредитного договору визначено законне право позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погодженому між сторонами, а саме в межах 300 календарних днів (до 05.10.2022), що було здійснено ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відображено в розрахунку заборгованості.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції помилково було зазначено в рішенні суду, що строк договору становить 21 день, а не 300 календарних днів (до 05.10.2022) згідно п. 2.8. Договору.
Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, внаслідок невиконання умов договору у позичальниці виникла заборгованість станом на 02.07.2023 року у розмірі - 106 050,00 грн., з яких: - 15 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; - 91 050,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а. с. 32 - 40).
Тобто із зазначеного розрахунку вбачається, що прострочена заборгованість за нарахованими відсотками перевищує тіло кредиту в 7 разів.
Відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, враховуючи викладене, а також з урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що умови кредитного договору про реальну процентну ставку в розмірі - 572 462 %., тобто у розмірі 3% за кожен день прострочення, що призвело до нарахування процентів у розмірі - 91 050,00 грн. і перевищує тіло кредиту в 7 разів, є несправедливим в сенсі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 902/417/18.
Таким чином, враховуючи, що зобов'язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідачка була обізнана про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача проценти у розмірі - 15 000,00 грн., виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Таким чином, необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі - 30 000,00 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 15 000,00 грн.; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 15 000,00 грн..
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо визначення розміру заборгованості, розподілу судових витрат зроблені при невідповідності його висновків обставинам справи, неправильному застосовувані норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи у вказаній частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у вказаній частині за вищевказаного обґрунтування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (10,3%), з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі - 331,7 грн. (3 220,80 грн. х 10,3%), за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції у розмірі - 607,7 грн. (2 147,20 грн. х 28,3%).Усього необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі - 939,4 грн.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» - задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24 квітня 2024 року - змінити, збільшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором від 10.12.2021 №0869-7433 з 21300 грн до 30 000 грн, з яких: 15000,0 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 15000 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, та суму судового збору з 303,58 грн до 607,7 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанси» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 331,7 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2024 року
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко