Номер провадження: 33/813/2477/24
Номер справи місцевого суду: 523/2587/24
Головуючий у першій інстанції Далеко К.О.
Доповідач Лозко Ю. П.
04.11.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Батуріна Сергія Євгеновича
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2024 року
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 2024 року о 00:12 год ОСОБА_1 в м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва, 116А керував транспортним засобом RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога, та підтверджується Висновком № 000216 від 25 січня 2024, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2024 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що:
зупинку транспортного засобу під його керуванням було здійснено без будь-якої правової підстави, оскільки він рухався під час комендантської години на автомобілі, який з огляду на його зовнішні графічні написи (рекламу), давав можливість правоохоронцям передбачити, що водій цього транспортного засобу має перепустку (дозвіл) на рух під час комендантської години;
у той час, як поліцейські доставляли його до закладу охорони здоров'я, він повідомив, що вживав енергетичний напій, що свідчить про те, що правоохоронці були обізнані про особливість цього напою, тому вони впевнено везли його на медичний огляд, чому суд першої інстанції не надав оцінки;
матеріали справи не містять відомостей, про те що лікар ОСОБА_2 , яка проводила медичний огляд, пройшла тематичне удосконалення за відповідною програмою для проведення оглядів на предмет встановлення перебування особи у стані сп'яніння, що ставить під сумнів складений нею висновок;
складений лікарем за результатами огляду висновок не містить інформації про конкретний наркотик, який було виявлено, що також викликає сумнів у достовірності цього джерела доказу;
усупереч вимог Інструкції ним було здано аналіз біологічного середовища (сечі) лише в одну ємність (баночку), а не дві, як то передбачено законодавством;
висновок лікаря від 25 січня 2024 року містить посилання на дані, яких не існувало станом на 22 січня 2024 року о 01:15 год, тобто на час складання акту №000216;
матеріли справи не містять відомостей про те, що медичний заклад у якому було проведено огляд (КНП «ООМЦПЗ» ООР) внесено до переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння;
всупереч вимогам Інструкції, 25 січня 2024 року, тобто у день складення висновку, його не було повідомлено про результати медичного огляду, примірник висновку вручено не було, що з урахуванням також наведеного вище, свідчить про недопустимість висновку, як джерела доказу;
у матеріалах справи відсутнє направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, що свідчить про відсутність правових підстав для проведення огляду;
повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції містить ознаки фальсифікації, оскільки цей документ він не підписував, з'явитися о 13:00 год. у невідомий день та кабінет він не мав можливості. Цей документ свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено 25 січня 2024 року без його участі. Відеозаписи долучені до справи не містять відомостей про те, хто склав цей документ та про те, що саме він його підписав;
усупереч ст. 277-2 КУпАП правоохоронці не викликали його для складення протоколу про адміністративне правопорушення у порядку, визначеному законом, тому самого по собі лише дзвінка поліцейського, за умови, що розмова не відбулася, не достатньо для складення протоколу без його участі;
усупереч ч.2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення було складено через 3 доби (через 72 годи);
протокол про адміністративне правопорушення не містить інформації про ознаки наркотичного сп'яніння, які слугували підставами для направлення на огляд. Також відсутня інформація про технічний засіб, за допомогою якого здійснювалася відеофіксація, що з урахуванням наведеного вище свідчить про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення;
матеріали справи не містять інформації про те, що відомості про скоєння ним адміністративного правопорушення 22 січня 2024 року були зареєстровані у відповідних реєстраційний ресурсах поліції;
суд першої інстанції безпідставно відхилив, надані ним результати лабораторних досліджень №100071734247, проведені ТОВ «Смартлаб» 13 лютого 2024 року, згідно яких у його організмі не виявлено наркотичних речовин, що вважає свідчить про те, що він не вживав наркотики, оскільки ця установа уповноважена та має дозвільні документи на проведення відповідних лабораторних досліджень. А тому притягнення його до адміністративної відповідальності є помилковим та безпідставним;
усупереч ст.59 Конституції України, поліцейськими не було роз'яснено право на отримання правової допомоги;
cудом першої інстанції не враховані надані ним письмові докази, які містять інформацію, що характеризують його особу, зокрема те, що він самостійно утримує та виховує малолітнього сина, має мати, яка хворіє на цукровий діабет, тому потребує певної допомоги. Те, що він протягом усього життя працює водієм, тому позбавлення його права керування транспортними засобами постановить його родину у вкрай скрутне матеріальне становище та він не матиме можливості забезпечити належне існування свого сина, його навчання та розвиток. За місцем проживання він характеризується позитивно, відсутні будь-які нарікання зі сторони роботодавця та органів місцевого самоврядування. За місцем роботи, перед тим як сідати за кермо транспортного засобу він постійно проходив огляд, та черговим лікарем медичного пункту не було виявлено у нього будь-яких ознак наркотичного сп'яніння. Крім того, він проходив ВЛК, як військовозобов'язаний та ЛКК, як водій транспортного засобу, де також не було встановлено факту вживання ним наркотичних засобів.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Батурін С.Є. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Вислухавши ОСОБА_1 та його захисника Батуріна С.Є. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до положень ч.7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що апелянтом не оспорюється факт керування ним транспортним засобом за обставин, встановлених і викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Проходження ним медичного огляду у спеціалізованому медичному закладі, шляхом здачі біологічного середовища на предмет перевірки факту перебування його у стані наркотичного сп'яніння апелянтом також не заперечується. Не оспорюється апелянтом і те, що обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на положення ч.7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них,тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства"("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Згідно з п.2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (ч.4 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 266 КУпАП).
Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів, регламентовано Iнструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
Згідно із п.4 розділу I Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п.3 розділу I Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п.12 Розділу II).
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (п. 1 розділу III Інструкції).
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (п.3 розділу III Інструкції).
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (п.4 розділу III Інструкції).
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове (п.7 розділу III Інструкції).
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (п.8 розділу III Інструкції).
Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів (п. 10 розділу III Інструкції).
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (п. 12 розділу III Інструкції).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (п. 15 розділу III Інструкції).
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Висновок) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (п. 16 розділу III Інструкції).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку (п. 17 розділу III Інструкції).
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма» (п. 17 розділу III Інструкції).
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я (п. 18 розділу III Інструкції).
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я (п. 20 розділу III Інструкції).
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 22 розділу III Інструкції).
Крім цього, порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі - Порядок).
Огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п.3 Порядку).
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням (п.10 Порядку).
Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я (п.13 Порядку).
Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (п. 14 Порядку).
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд в основу свого рішення поклав відомості, зафіксовані у: протоколі про адміністративне правопорушення серії АДД №734401 від 25 січня 2024 року; відеозаписах з нагрудних відеокамер поліцейських №474721, 475323, 474541; висновку КПН «ООМЦПЗ» ООР від 25 січня 2024 року щодо результатів медичного огляду, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння; акті медичного огляду №000216; результатах токсикологічного дослідження №173 від 23 січня 2024 року; повідомленні про запрошення до підрозділу поліції, та навів мотиви з яких виходив, відхиляючи аргументи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №734401 від 25 січня 2024 року, правоохоронцями зафіксовано, що: «22 січня 2024 року о 00:12 год. в м. Одеса, Суворовському районі, вул. Чорноморського козацтва, 116 А, водій ОСОБА_1 керував «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком №000216 від 25 січня 2024 року, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги стосовно недопустимості протоколу про адміністративне правопорушення, як джерела доказу з підстав складення цього документу поза межами строку, визначеного ч.2 ст. 254 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.
За ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як убачається з матеріалів справи, огляд на стан наркотичного сп'яніння
ОСОБА_1 пройшов 22 січня 2024 року та цього ж дня у приміщенні закладу охорони здав біологічний матеріал, а саме сечу.
З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Висновок) убачається, що ОСОБА_1 особисто під підпис було роз'яснено про можливість ознайомитися з результатами медичного огляду 25 січня 2024 року.
З відеозапису, долученого поліцейськими до матеріалів справи, убачається, що у приміщенні закладу охорони здоров'я, лікарем, яка проводила огляд водія, було роз'яснено ОСОБА_1 , що він має можливість з'явитися 25 січня 2024 року до закладу охорони здоров'я з метою отримання результатів огляду.
Як убачається з результату токсикологічного дослідження №173, аналіз було почато 22 січня 2024 року та закінчено 23 січня 2024 року. При токсикологічному дослідженні біологічного матеріалу (сечі), ОСОБА_1 виявлено наркотичні речовини, а саме канабіноїди.
Висновок за результатами проведення огляду ОСОБА_3 , лікарем складено 25 січня 2024 року, цього ж дня підписано акт огляду.
З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що вказаний вище висновок було отримано поліцейськими лише 25 січня 2024 року у закладі охорони здоров'я, тобто саме цього дня правоохоронцям стали відомі результати огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, та відразу після отримання доказів на підтвердження факту перебування водія у стані наркотичного сп'яніння, поліцейськими невідкладно складено протокол про адміністративне правопорушення.
З огляду на наведене та обставина, що протокол про адміністративне правопорушення було складено 25 січня 2024 року не свідчить про порушення вимог
ст. 254 КУпАП, оскільки однією з передумов для складення уповноваженою службовою особою протоколу про адміністративне правопорушення є наявність достатніх фактичних відомостей, які будуть слугувати вагомим підтвердженням для висновку про наявність чи відсутність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності достатніх даних для прийняття рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій.
Відсутність у правоохоронців висновку до моменту його фактичного отримання (25 січня 2024 року) унеможливлювало складення протоколу про адміністративне правопорушення раніше зазначеної вище дати, зважаючи на відсутність у правоохоронців правових підстав для вчинення цих дій.
Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить інформації про ознаки наркотичного сп'яніння, які слугували підставами для направлення водія на медичний огляд, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.
У протоколі про адміністративне правопорушення серед іншого зазначається суть адміністративного правопорушення (ч.1 ст. 256 КУпАП).
Як убачається з протоколу, при складенні цього документа, правоохоронцями дотримано зазначені вище вимоги законодавства, у графі «суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин», поліцейськими викладено відповідні відомості, та зазначено про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується висновком №000216 від 25 січня 2024 року, чим порушив вимоги п.2.9 А ПДР, що відповідає засадам законності.
З урахуванням тієї обставини, що за наслідками проведеного медичного огляду, лікарем констатовано факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, та поліцейськими інкриміновано водієві порушення ним вимог п. 2.9 А ПДР, тому зазначення у протоколі ознак такого сп'яніння, які слугували підставами для проведення відповідного огляду, не вимагається.
Не може слугувати підставою для визнання недопустимим доказом протоколу і посилання апелянта на те, що у цьому документі відсутня інформація про технічний засіб за допомогою якого здійснювалася відеофіксація, оскільки з протоколу убачається, що до нього додаються відеозаписи з поліцейських відеореєстраторів №474721, 474523, 474571, тобто зазначено джерела фіксації та їх номера.
Щодо посилань апелянта на правовий висновок Верховного Суду, сформований за результатами розгляду справ за правилами КАСУ, апеляційний суд зауважує, що під час апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції керується положеннями КУпАП, з огляду на ст. 2 КУпАП.
Вказуючи на необхідність врахування правового висновку касаційного суду, апелянт не врахував, що у постанові від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17 предметом касаційного перегляду були саме постанови про адміністративне правопорушення, винесені правоохоронцями за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, у порядку регламентованому ст. 283 КУпАП.
Таким чином, предметом перегляду суду касаційної інстанції було процесуальне рішення, винесене у формі постанови, а не протоколу про адміністративне правопорушення, що має місце у даному випадку, під час перегляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в апеляційному порядку, визначеному нормами КУпАП.
Щодо аргументів апелянта про складення протоколу про адміністративне правопорушення без його участі, апеляційний суд зауважує про таке.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, цей документ складено правоохоронцями без участі ОСОБА_1 , про що поліцейським зроблено відповідні записи.
З матеріалів справи також убачається, що правоохоронцями під підпис повідомлено ОСОБА_1 (номер засобу мобільного зв'язку) про необхідність його явки о 13:00 год. за адресою: м. Одеса, вул. Воробйова, буд. 9. Це повідомлення ОСОБА_1 одержав 22 січня 2024 року, що засвідчено його підписом.
З відеозапису, долученого поліцейськими до справи, убачається, що після проходження огляду у закладі охорони здоров'я та здачі біологічного середовища, повертаючись на місце зупинки, правоохоронцями повідомлено ОСОБА_1 про необхідність явки 25 січня 2024 року орієнтовно о 13:00 год. до закладу охорони здоров'я за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки саме цього дня будуть відомі результати проведення лабораторного дослідження біологічного середовища на предмет наявності або відсутності наркотичних речовин. Також з відеозапису чітко убачається, що ОСОБА_1 повідомив поліцейським власний номер засобу зв'язку з метою комунікації з правоохоронцями, та йому було вручено для ознайомлення під підпис зазначений вище документ (повідомлення). При цьому ОСОБА_1 було роз'яснено, що у разі його неявки, протокол про адміністративне правопорушення буде складено без його участі. За допомогою засобів відеозапису, правоохоронцями зафіксовано, що 25 січня 2024 року о 13:01 год. поліцейський телефонував ОСОБА_1 , за вказаним ним номером телефону з метою запрошення його до участі у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, однак на телефонний дзвінок він не відповів, у зв'язку з чим протокол під відеозапис було складено без його участі.
Доказів поважності причин неприбуття до закладу охорони здоров'я, у зазначений день та час, апелянтом не надано.
З урахуванням наведеного вище, зважаючи на фактичні обставини цієї справи, характер поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд не вбачає порушень законодавства, допущених поліцейськими під час складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Посилання апелянта на ч.1 ст. 277-2 КУпАП, як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги, позбавлені правового обґрунтування, оскільки зазначена норма права, передбачає повідомлення особи про розгляд справи, а не складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Аргументи про те, що повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції містить ознаки фальсифікації, з підстав викладених в апеляційній скарзі є безпідставними, оскільки з відеозапису убачається, що цей документ було надано для підпису ОСОБА_1 , і він добровільно повідомив правоохоронцями власний номер засобу зв'язку, та був достеменно обізнаний про наслідки неявки за викликом поліцейських.
З підстав викладених вище, апеляційний суд критично оцінює твердження апелянта про те, що у день складення вказаного висновку, його не було повідомлено про результати медичного огляду та не вручено примірник цього документа, оскільки 25 січня 2024 року після 12:00 год, як про те було повідомлено під розпис ОСОБА_1 лікарем, що проводила огляд, у зазначену дату та час, ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я не з'явився.
Доводи апелянта про те, що усупереч вимог законодавства, він здав біологічне середовище (сечу) лише в одну ємність, спростовується відеозаписом, з якого убачається, що вперше ОСОБА_1 здав аналіз о 01:17:05 - час вказаний на відеозаписі, згодом цей аналіз здав вдруге у іншу ємність о 01:23:31 - час вказаний на відеозаписі.
Твердження апелянта про те, що ємності, в які він здавав аналізи, могли мати залишки наркотичних речовин від попередньої здачі аналізів, є припущеннями та не підкріплені жодними доказами, тим паче, після здачі аналізів, ОСОБА_1 не зазначав про те, що він має сумніви щодо стерильності цих ємностей.
З відеозапису також убачається, що правоохоронцями було складено відповідне направлення ОСОБА_1 на медичний огляд (00:43:30:-00:47:56) та вручено його працівниці медичного закладу (01:16:30) - час вказаний на відеозаписі, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у матеріалах справи цього направлення, апеляційний суд відхиляє.
Щодо недопустимості висновку лікаря, як джерела доказу, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд, зазначає про таке.
Вимоги щодо змісту висновку та його форма, визначені п.16 розділу III Інструкції та додатком 4 до цієї інструкції, з яких убачається відсутність імперативної вимоги щодо зазначення у цьому документі інформації про конкретний наркотик, виявлений за результатами медичного огляду, тому відсутні правові підстави для визнання цього джерела доказів недопустимим доказом.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що зазначений вище висновок лікаря містить посилання на дані, яких не існувало станом на 22 січня 2024 року о 01:15 год, тобто на час складання акту №000216, оскільки з цього акту убачається, що він містить інформацію про дату його заповнення - 22 січня 2024 року 01:15 год, час проведення лабораторних досліджень - 23 січня 2024 року, дату його підписання - 25 січня 2024 року (а.с.56-57). Крім цього, містить інформацію щодо результату лабораторних тесті - №173 - виявлені канабіноїди, заключний діагноз - наркотичне сп'яніння (а.с. 56-57).
Наведені вище відомості щодо дати проведення аналізу, підтверджуються також результатом токсикологічного дослідження №173, з якого убачається, що 23 січня 2024 року при токсикологічному дослідженні сечі, виявлено канабіноїди (а.с. 58).
Отже, на день складення висновку (25 січня 2024 року) в його основу лікарем, що проводила огляд, покладено відомості, одержані 23 січня 2024 року за результатами токсикологічного дослідження біологічного середовища, інформацію про які внесено до акту огляду, підписаного 25 січня 2024 року.
З урахуванням наведеного вище, обставин ставити під сумнів достовірність інформації, що міститься у зазначених вище документах, апеляційний суд не вбачає, тому не знаходить підстав для визнання цих доказів недопустимими.
Аргументи апелянта щодо відсутності у матеріалах справи відомостей про те, що лікар ОСОБА_2 , яка проводила медичний огляд, пройшла тематичне удосконалення за відповідною програмою для проведення оглядів на предмет встановлення перебування особи у стані сп'яніння та те, що медичний заклад у якому було проведено огляд (КНП «ООМЦПЗ» ООР) внесено до переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки апелянтом не надано доказів, які б свідчили про протилежне, наявність повноважень у лікаря, що проводила огляд та спеціалізацію закладу охорони здоров'я, апелянтом не спростовано.
Та обставина, що перед проходженням медичного огляду, ОСОБА_1 повідомив поліцейських про те, що він вживав енергетичний напій не має правового значення, оскільки у даному конкретному випадку, за результатами лабораторного дослідження у організмі ОСОБА_1 було виявлено канабіноїди, тобто наркотичну, а не алкогольну речовину.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду щодо відсутності правових підстав для врахування при розгляді справи, наданих стороною захисту результатів лабораторних досліджень, проведених 13 лютого 2024 року ТОВ «Смартлаб», оскільки ця установа не є спеціалізованим закладом охорони здоров'я, який затверджено відповідним актом суб'єкта владних повноважень та надано право проведення огляду на стан сп'яніння. Крім того, зазначені вище аналізи (тест для визначення 10 наркотиків в сечі) ОСОБА_1 здав 13 лютого 2024 року, тоді як події цієї справи стосуються 22 січня 2024 року, та такий огляд ОСОБА_1 проходив без участі правоохоронців, що не відповідає вимогам профільного законодавства.
Посилання апелянта на те, що йому не було роз'яснено ст. 59 Конституції України, не можуть слугувати правовою підставою для задоволення апеляційних вимог та закриття провадження у справі з підстав відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд враховує, що у межах розгляду цієї справи ОСОБА_1 реалізував право користуватися послугами захисника Батуріна С.Є., що підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги та витягом з договору про надання правничої допомоги (а.с. 44,45). ОСОБА_1 звертався до суду із письмовими поясненнями (запереченнями) у яких наводив аргументи щодо наявності підстав для закриття провадження у справі (а.с. 19-28). Також з метою забезпечення реалізації ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження, апеляційним судом проведено апеляційний перегляд оскаржуваного судового рішення, тим самим, забезпечено право відстоювати та захищати власні права та інтереси у суді апеляційної інстанції. А тому, сама по собі, зазначена апелянтом обставина, на переконання апеляційного суду, не завадила ОСОБА_1 реалізувати права, надані йому законом, у тому числі право на захист, як під час розгляду справи місцевим судом, так і на стадії її перегляду в апеляційному порядку.
Щодо доводів апелянта про безпідставність зупинки транспортного засобу під його керуванням, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію "визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2,3 ч. 1,ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 КУпАП поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановленихКонституцією України.
Апеляційний суд вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України "Про національну поліціюта Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з дотриманням вимог "Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану", порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено.
Таким чином, зупинивши транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 під час комендантської години у період дії правового режиму воєнного стану, з метою перевірки документів, правоохоронці діяли у межах правового поля.
Сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов'язку, на вимогу правоохоронців, надати документи, перелік яких визначено законом та у разі необхідності пройти огляд на стан сп'яніння.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що правомірність інших дій правоохоронців, окрім як дотримання процедури щодо складення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не стосується предмету розгляду цієї справи, і не свідчить про неправомірні дії правоохоронців щодо зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 з метою перевірки у нього документів.
Апеляційний суд відхиляє, як такі, що побудовані на суб'єктивному тлумаченні норм законодавства доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не була зареєстрована у відповідних реєстраційних ресурсах поліції інформація про інкриміноване правопорушення, з огляду на таке.
Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затверджений наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №100.
Цей Порядок регулює ведення в центральному органі управління поліцією, міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах, головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, територіальних (відокремлених) підрозділах поліції (далі - органи (підрозділи) поліції) єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (далі - заяви (повідомлення)) з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП).
Оскільки інкриміноване правопорушення було виявлено правоохоронцями самостійно, а не за заявою чи то повідомленням сторонніх осіб, підстави для реєстрації таких відомостей у відповідних реєстраційних ресурсах поліції, як про те зазначає апелянт, відсутні.
Приймаючи оскаржуване рішення, судом враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_1 .
Іншими доводами апеляційну скаргу апелянт не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко