Номер провадження: 22-ц/813/6434/24
Справа № 521/26047/23
Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
31.10.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року,
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначило, що 22.04.2020 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору б/н та отримання кредитної картки.
На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. АТ «А-Банк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору.
Однак відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.04.2020 року станом на 31.10.2023 року в розмірі 58178 грн, яка складається з: 34281,76 грн - заборгованість за кредитом; 23896,92 грн - заборгованість по відсоткам.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 14 червня 2024 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22.04.2020 року станом на 31.10.2023 року у розмірі 58178,68 грн та судовий збір в розмірі 2684 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та його умовами, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що позивач не довів факту укладення правочину щодо надання кредиту відповідачу та наявності договірних відносин з ОСОБА_1 щодо розміру відсотків, штрафів, порядку користування кредитними коштами, і з боку сторони позивача АТ «Акцент-Банк» до суду не надано жодних належних та допустимих доказів цьому, то враховуючи вимоги ч. 1 ст. 81 ЦПК України, скаржник вважає, що позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, штрафів, порядку користування кредитними коштами.
Скаржник зазначає, що позивачем протизаконно стягується судовий збір з нього, оскільки він є інвалідом ІІ групи, та на те, що у позивача АТ «А-БАНК» безумовно мають бути всі необхідні особисті дані відповідача ОСОБА_1 , в тому числі дані про джерела доходів відповідача ОСОБА_1 , одним із яких і є довічна пенсія відповідача ОСОБА_1 у зв'язку із офіційно встановленою інвалідністю ІІ групи. А отже, позивач АТ «А-БАНК» був зобов'язаний надати інформацію про інвалідність ОСОБА_1 до суду разом із позовом, однак цього не зробив, свідомо приховавши цю інформацію від суду.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.08.2024 року позивачу роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги позивач отримав 05.08.2024 року та 17.07.2024 року відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Копію ухвали про відкриття провадження представник скаржника - адвокат Лашевич Д.В. отримав 05.08.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Позивач звернувся до Одеського апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, в обґрунтування зазначив, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківським послуг та тарифами складають кредитний договір № б/н від 22.04.2020 року) в банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку.
Крім того, з розрахунку заборгованості та банківської виписки вбачається, що боржник користувався кредитом, а тому ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Щодо процентів банк зазначає, що до матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту за програмою “Кредитна картка», в якому зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше. Договір підписано за допомогою електронного підпису, який є аналогом власноручного підпису.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договорому розмірі 58178,68 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 22.04.2020 року між сторонами укладено кредитний договір б/н. Відповідач отримав кредитну картку, якою користувався. Банком виконані всі умови кредитного договору. При цьому відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.10.2023 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 58178,68 грн.
Доказів сплати зазначеної суми або її частини відповідачем, відповідно вимог ст. 81 ЦПК України, до суду не надано.
Суд вважав, оскільки ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та його умовами, то позовні вимоги підлягають задоволенню.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 22.04.2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює банком (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Звертаючись до суду із позовом АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 58178,68 грн, яка складається з: 34281,76 грн заборгованість за тілом кредиту, 23896,92 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію анкети-заяви від 22.04.2020 року, яка підписана ОСОБА_1 ; розрахунок заборгованості за договором б/н від 22.04.2020 року, копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», копію Витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» «Універсальна GOLD» «Зелена», довідку за лімітами за період з 22.04.2020 року по 31.10.2023 року, довідку за картками, виписку по рахунку по картці за період з 22.04.2020 року по 31.10.2023 року, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Довідкою АТ «Акцент-Банк» підтверджується, що ОСОБА_1 відкрито рахунок та видана кредитна картка № НОМЕР_1 , терміном дії до грудня місяця 2024 року.
При цьому, Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://а-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент -Банк» розміщеного на сайті https://а-bank.com.ua/ terms в розділі «Умови та правила» ТАРИФИ користування кредитною карткою, не підписані ОСОБА_1 , матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування.
У анкеті-заяві від 22.04.2020 року, яка підписана ОСОБА_1 , відсутні умови щодо сплати відсотків за користування кредитом, а саме: їх розмір і порядок нарахування, тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення відсотків.
Колегія суддів вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://а-bank.com.ua/ terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві погодженої домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяги з Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відсутні підстави вважати, що АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20
В паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 22.04.2020 року, міститься зауваження про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що паспорт споживчого кредиту не може бути визнаний належним і достатнім доказом на підтвердження обставин погодження сторонами умов кредитування, саме щодо сплати відсотків за користування кредитом.
Проте судом першої інстанції не були враховані зазначені положення закону, обставини справи та висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 та суд дійшов помилкового висновку про укладення між сторонами по справі кредитного договору на зазначених в паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» умовах.
Позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про погодження сторонами умов договору про встановлення розміру відсотків за користування кредитом.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 23896,92 грн не підлягають задоволенню, оскільки Витяг з Умови та правилнадання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк»,Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розділтарифи, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору від 22.04.2020 року.
Звертаючись до суду із позовом банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом (тіло) станом на 31.10.2023 року в сумі 34281,76 грн.
Випискою про рух коштів по картці за період з 22.04.2020 року по 31.10.2023 року підтверджується, що відповідач користувався кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснював платежі, розраховувався в магазинах, а також поповнював картку.
Також апеляційний суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором б/н від 22.04.2020 року, станом на 31.10.2023 року відповідно до якого заборгованість за тілом кредиту складає 34281,76 грн відповідачем не спростовано, власного контррозрахунку не надано.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ «Акцент-Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Доводи щодо не надання позивачем належних та допустимих доказів, апеляційний суд відхиляє, оскільки належними доказами, які підтверджують наявність заборгованість за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Вказані висновки відповідають позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц.
Оскільки АТ «Акцент-Банк» довело відкриття ОСОБА_1 карткового рахунку, видачу кредитних карток, користування коштами, при цьому відповідачем вказані обставини не спростовані, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту підлягають задоволенню, оскільки фактичне використання відповідачем кредитних коштів і наявність заборгованості у відповідному розмірі, підтверджується належними доказами по справі, не спростовано відповідачем.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року слід змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.04.2020 року, стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з 58178,68 грн до 34281,76 грн, та виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Щодо судових витрат
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2684 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.10.2023 року (а.с. 33).
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення.
Відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплатити судового збору, покладення на нього обов'язку відшкодувати судовий збір колегія суддів вважає необґрунтованим.
Оскільки позовна заява підлягає задоволенню частково, то АТ «Акцент-Банк» підлягає компенсації судовий збір за подання позовної заяви у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1581,55 грн.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, то з АТ «Акцент-Банк» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1653,68 грн.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з АТ «Акцент-Банк» в дохід держави різницю між сумою судового збору, який підлягає поверненню позивачу за подання позовної заяви та сумою судового збору, який підлягає стягненню з позивача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 72,13 грн (1653,68 грн - 1581,55 грн).
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.04.2020 року, стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з 58178,68 грн до 34281,76 грн, та виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасувати.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, в дохід держави судовий збір в сумі 72,13 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
М.В. Назарова