Справа № 947/35331/24
Провадження № 1-кс/947/15291/24
07.11.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_6 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12023160000000171 від 09.02.2024 року, -
До слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 , подане в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2023 року в рамках кримінального провадження № 12023163510000106 від 15.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог клопотання адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що вказана квартира належить ОСОБА_4 , нею заволоділи незаконним шляхом, 07.11.2023 року рішенням суду квартиру витребувано із незаконного заволодіння та наразі ОСОБА_4 не може зареєструвати своє право власності на квартиру у зв'язку із наявністю в реєстрі арешту на неї, накладеного слідчим суддею.
У судовому засіданні -
Адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на вкладені у клопотанні обставини.
Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що на даний час усі факти були перевірені органом досудового розслідування, відпала необхідність в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту квартири, а тому він не заперечує проти скасування арешту з неї. Також долучив до клопотання копії постанов.
Приймаючи до уваги думку учасників процесу, дослідивши клопотання про скасування арешту, долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2023 року в рамках кримінального провадження № 12023163510000106 від 15.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України було накладено арешт із забороною розпорядження та здійснення будь-яких реєстраційних дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2109161551101), яка відповідно до інформаційної довідки належить ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Арешт на вказану квартиру було накладено, у зв'язку із тим, що вона є предметом кримінального правопорушення, з метою перевірки обставин її незаконного відчуження.
Отже, арешт на вказану квартиру було накладено обґрунтовано, оскільки вона відповідала критеріям речових доказів в рамках кримінального провадження.
Постановою прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 від 21.06.2024 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12023160000000171 від 09.02.2023 року та № 12023163510000106 від 15.02.2023 року було об'єднано в одне провадження № 12023163510000106 від 15.02.2023 року. Проведення досудового розслідування доручено слідчим СУ ГУНП в Одеській області.
Як вбачається із доданих до клопотання матеріалів, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2023 року було витребувано з незаконного володіння ОСОБА_8 у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
На теперішній час вищенаведене рішення суду набрало законної сили.
Вказаним рішенням суду, зокрема, було встановлені наступні обставини.
Довіреність від імені ОСОБА_4 на вчинення ОСОБА_9 правочину щодо продажу належної довірителю квартири не видавалась. Отже, волевиявлення ОСОБА_4 на здійснення вказаного правочину було відсутнє, так як він не мав наміру видавати вказану довіреність, відчужувати належну йому квартиру.
Враховуючи, що відчуження квартири відбулося за відсутності волі продавця, внаслідок подання фіктивних документів, у покупця відсутні правові підстави для набуття права володіння спірною квартирою.
На даний час власником квартири продовжує бути ОСОБА_8 , що підтверджується договором купівлі-продажу та довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, з урахуванням положень ст. ст. 387, 388 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду про витребування в ОСОБА_8 спірної квартири буде підставою для державної реєстрації припинення права власності на спірну квартири останнього та підставою реєстрації права власності за ОСОБА_4 .
Таким чином, рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно за власником ,а також скасування попередньої реєстрації.
Проте, на даний час неможливо виконати рішення суду про витребування вищенаведеної квартири, шляхом внесення до Державного реєстру речових правна нерухоме майно права власності ОСОБА_4 на квартиру, оскільки є не скасоване обтяження у вигляді арешту згідно з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2023 року.
Отже, наразі потреби в існуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту квартири немає.
Слідчий суддя також звертає увагу на те, що прокурор зазначив про те, що необхідність в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала.
Крім того, з огляду на арешт, на даний час власник майна не має можливості зареєструвати за собою право власності на квартиру, адже наразі діють обмеження встановлені ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси в частині арешту майна.
За таких обставин, слідчий суддя не може прийти до переконання, що на теперішній час накладений арешт майна продовжує відповідати засадам розумності та співмірності, а відповідно, й що такий захід забезпечення обґрунтовано продовжує обмежувати право власності ОСОБА_4 .
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності ОСОБА_4 , слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_6 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12023160000000171 від 09.02.2024 року- задовольнити.
Скасувати арешт із забороною розпорядження та здійснення будь-яких реєстраційних дії, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2023 року в рамках кримінального провадження № 12023163510000106 від 15.02.2023 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2109161551101).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1