(ЗАОЧНЕ)
справа №712/8424/24
провадження №2/712/2695/24
08.11.2024 м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Шевченко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
До Соснівського районного суду м. Черкаси звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 . На даний час позивач навчається на денній формі навчання в Академії Державної пенітенціарної служби, період навчання триватиме до червня 2027 року. Посилаючись на те, що позивач потребує матеріальної допомоги відповідача та перебуває на утриманні батька - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду, в якому просить стягувати на її користь з матері - ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, щомісячно, починаючи з 09.07.2024 і до закінчення навчання, але не більше ніж до 23-х років.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 1 1.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі за даним позовом.
Відповідач відзив на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження до суду не надала.
У судове засідання позивач та її представник не прибули. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідач у судові засідання з розгляду справи не прибула, про причини такої неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та завчасно, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України.
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак, з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи (за зареєстрованою адресою місця проживання), незалежно від того чи отримала відповідач адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.
Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачки.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, за відсутності заперечень відповідача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що стверджується даними повторного свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 26.05.2020, виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.03.2019 по справі №712/14610/18 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Згідно з витягом №18.6-10/6-72 ОСОБА_1 зареєстрована разом зі своїм батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, на підтвердження місця реєстрації позивача надано довідку №652 про реєстрацію місця проживання особи.
Відповідно до довідки виданої Пенітенціарною академією України №296 від 05.12.2023, ОСОБА_1 з 18.08.2023 зарахована на навчання до Академії Державної пенітенціарної служби на денну форму навчання за державним замовленням. Термін закінчення навчання - червень 2027 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 198 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно з положеннями статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до положень статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Згідно з ст. 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Так Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є повнолітньою донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не працює, оскільки навчається на денній формі навчання, що позбавляє її можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, у зв'язку з чим є такою, що потребує матеріальної допомоги. Також на підтвердження припинення навчання у зв'язку із відрахуванням чи закінченням навчання докази у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягувати з відповідача на свою користь аліменти в розмірі частини всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати подачі позову та до досягнення 23 років.
При вирішенні даного спору, суд бере до уваги, що відповідно до заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.03.2019 по справі №712/14610/18 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, відповідач, окрім позивача, має ще трьох неповнолітніх дітей.
Відтак, враховуючи, що позивач продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, та беручи до уваги, що відповідач спроможна надавати таку матеріальну допомогу, оскільки доказів протилежного суду не названо та не надано, а також беручи до уваги, що відповідач окрім позивача має ще трьох неповнолітніх дітей, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, а відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, суд з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб дитини і не повинен призводити до обмеження матеріальних прав, інтересів та потреб відповідача, вважає, що аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, достатні для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відповідає реаліям сьогодення та забезпечує баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Частиною 1 ст.430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
З огляду на те, що позивач у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача належить стягнути судові витрати на користь держави відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 4, 5, 12,13, 76-84, 133, 141, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів, щомісячно, починаючи з 09.07.2024 і до закінчення навчання, тобто до 30.06.2027, але не більш ніж до досягнення донькою 23-річного віку.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська