Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8003/24
Провадження № 2/711/2816/24
06.11.2024 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування договору дарування частки нерухомого майна, зобов'язання вчинити певні дії, виселення, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить: скасувати договір дарування 1/4 частки квартири, що по АДРЕСА_1 його онуці ОСОБА_5 ; зобов'язати його родичів надати ключі від квартири та його кімнати; виселити подружжя Гриценкових з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Способи захисту для даних правовідносин передбачені Цивільним Кодексом України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що позовну заяву подано з порушенням вимог цивільно го процесуального законодавства.
Ухвалою суду від 18.10.2024 позовну заяву залишено без руху і надано термін для усунення недоліків позовної заяви. Зокрема, зазначалось про необхідність сплати судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., визначитись зі змістом позовних вимог, способом (способами) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або іншими способом (способами) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону, а також визначитися із колом учасників справи. Крім того, зверталась увага заявника на те, що позовна заява не відповідає вимогам, які визначені у статті 175-177 ЦПК України ні по формі, ні по змісту. До того ж, позивачем не надано належним чином оформлену копію його паспорту, як документу, що посвідчує його особу, а також, у порушення приписів ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви долучено в одному примірнику «компьютерний диск з відео та фотодокументами».
Вказана вище ухвала суду отримана особисто позивачем 22.10.2024, про що свідчить наявна у матеріалах справи відповідна розписка. Крім того, цю ухвалу оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, суд виконав обов'язок щодо повідомлення позивача про прийняте у цій справі судове рішення від 18.10.2024 щодо залишення позовної заяви без руху.
Так, враховуючи дату та час отримання вказаної ухвали - 22.10.2024, останнім днем строку, встановленим позивачу для усунення недоліків позовної заяви, є 28.10.2024.
На виконання вказаної вище ухвали суду, 25.10.2024 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків з додатками. Так, позивачем виправлено найменування суду, до якого подається позовна заява; зазначено адреси проживання сторін у справі; зазначено його РНОКПП; повідомлено суд про те, що йому не відомі РНОКПП, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідачів; зазначено про те, що ним вірно та остаточно визначено коло учасників справи, а також підтверджено про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; зазначено, що він не подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Крім того, надано два примірники позовної заяви без додатків, які долучалися ним до позовної заяви, яку він подав до суду 10.10.2024, а також надано один примірник консультативного висновку спеціаліста від 21.06.2024 та один примірник квитанції про сплату судового збору від 25.10.2024.
Також, позивачем зазначено, що він не має можливості подати, як ним зазначено: «…відеодоказ знущань з мене моїх родичів, всі докази було ними видалено і на даний час НР диск з мого комп'ютера знаходиться в поліції на відновленні відеодоказів по кримінальній справі за ст. 135 КК України».
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що положеннями ч. 1 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Як зазначено у частині 5 статті 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частинами 1, 2 ст. 100 ЦПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Враховуючи зазначені вище обставини, позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 18.10.2024, тобто, не додано до позовної заяви копії всіх документів (доказів), що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів.
Отже, такі обставини вказують на недотримання позивачем вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Визначаючи наявність підстав для відкриття провадження у справі та надаючи оцінку позиції сторони позивача, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 2 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення. Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань цивільного судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. За змістом ст. 185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов'язковості судових рішень є обов'язковою для позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
Відповідно до норм ст.ст. 175, 177 ЦПК України обов'язком позивача є зазначення в позовній заяві зокрема, учасників справи, визначення їхнього процесуального статусу, інформації про них, обставин щодо змісту позовних вимог (способу/способів) захисту прав або інтересів, який позивач просить суд визначити у рішенні); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини тощо. Крім того, є обов'язковим сплата судового збору або надання документів, які підтверджують звільнення позивача від сплати таких судових витрат.
Таким чином, позивач зобов'язаний, відповідно до вимог ч. 2 ст. 43, ч. 2 ст. 83, ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, виконати вимоги при зверненні до суду з відповідним позовом, але у порядку та визначені строки цього зроблено не було, а тому порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи лише у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Слід зазначити, що без приведення позивачем позовної заяви у відповідність до вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, неможливе відкриття провадження у справі та вирішення наявного між сторонами спору.
Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними у п. 1 ст. 6 Конвенції.
Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при зверненні до суду, подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Отже, залишаючи позовну заяву без руху, позивач інформувалася про обов'язок виправити недоліки вказаної позовної заяви.
Слід зазначити, що вказане рішення відповідає позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 (справа №705/5060/18).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Враховуючи недоліки позовної заяви та її невідповідність вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, про що зазначено в ухвалі суду від 18.10.2024, позивачем не усунуто у строк встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню. До того ж, відповідно до приписів ст. 127 ЦПК України, позивачем до суду не подано заяв про поновлення або продовження процесуального строку для вчинення процесуальних дій, зокрема, подання заяв, документів тощо. Крім того, повернення позовної заяви не позбавляє позивача у подальшому звернутися до суду із позовом до осіб, які, як вона вважає, порушують, не визнають або оспорюють її права та інтереси.
Стосовно сплаченого позивачем судового збору, то слід зауважити, що на підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач має право на повернення сплаченого ним судового збору, для чого він має звернутись до суду із відповідним клопотанням. У той же час, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, а отже саме позивачу належить право вибору чи ініціювати питання про повернення судового збору, чи повторно звернутись до суду з належною заявою для розгляду її вимог по суті.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 43, 83, 95, 175-177, 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування договору дарування частки нерухомого майна, зобов'язання вчинити певні дії, виселення, - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити особам, які звертаються до суду, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне судове рішення складено 06.11.2024.
Суддя: С. М. Позарецька