Справа № 711/4424/24
Номер провадження 1-кп/711/425/24
06 листопада 2024 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024255330000629 від 02.05.2024, стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси району, Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, депутатом не являється, є учасником бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 08.11.2023 Чорнобаївським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу, розміром 17000 грн.,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
ОСОБА_7 , будучи особою раніше засудженою протягом року за ч. 1 ст. 309 КК України, маючи умисел на незаконне придбання без мети збуту психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP та особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено - 2С- C-NBOMe та 2С-В- NBOMe, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, 02.05.2024 близько 14 години 48 хвилин перебуваючи біля будинку № 29, що по вул. Героїв Дніпра, в м. Черкаси придбав за допомогою знахідки 2 поліетиленові пакетики з порошкоподібною речовиною синього кольору, 1 поліетиленовий пакетик з порошкоподібною речовиною білого кольору та 1 поліетиленовий пакетик з «маркою», які знаходились у пачці з під сигарет та з моменту придбання зберігав її при собі до 02.05.2024.
В подальшому, 02.05.2024 ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, біля будинку № 29 , був помічений та зупинений працівниками поліції, під час спілкування з якими повідомив, що має при собі заборонені речовини, після чого на місце події було викликано працівників слідчої оперативної групи Черкаського районного управління поліції ГУНИ в Черкаській області, по приїзду якої, останній був затриманий у порядку ст. 298-2 КПК України.
02.05.2024 у період часу з 16 год. 42 хв. до 17 год. 00 хв. у присутності понятих та захисника, ОСОБА_7 , добровільно без примусу, дістав та видав з лівої кишені штанів пачку з під сигарет, в середині якої знаходились 2 поліетиленові пакетики з порошкоподібною речовиною синього кольору, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-24/6883-НЗПРАП від 08.05.2024 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Загальна маса PVP в наданій на експертизу речовині становить 1,173г, 1 поліетиленовий пакетик з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-24/6877-НЗПРАП від 08.05.2024 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в наданій на експертизу речовині становить 0,078г та 1 поліетиленовий пакетик з «маркою», яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-24/6878-НЗПРАП від 09.05.2024 містять у своєму складі особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено - 2C-C-NBOMe та 2С-В- NBOMe. Маса 2С-В- NBOMe становить 0,00119 та маса 2C-C-NBOMe становить 0,00049г.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ст. 309 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинених ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він не пам'ятає деталі, дату та час вчинення злочину, знаходив пакетики з речовиною, розуміючи, що це психотропні речовини та залишав їх собі для власного вживання. Після чого його зупинили співробітники поліції, якім він добровільно віддавав заборонену речовину.
Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчиненого діяння, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, у суду не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ознаками злочину, передбаченого
ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ст. 309 КК України.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, даний про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності суду не надано, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, є учасником бойових дій, характеризується за місцем проживання посередньо, щиро розкаявся у вчиненому.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_7 , будучи особою раніше судимою, не зробив належних висновків та продовжив злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми, як уже було зазначено, є імперативними, тобто обов'язковими для застосування.
Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов'язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
За правилами ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
При цьому, положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень ст. ст. 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК України передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 серпня 2021 року (провадження № 51-2582км21)
Так, з матеріалів провадження видно, що ОСОБА_7 раніше судимий за вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.11.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
В межах кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке він вчинив у період відбуття основного покарання за попереднім вироком.
ОСОБА_7 на даний час штраф за вищезазначеним вироком суду не сплатив, до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, а тому до нього необхідно застосувати положення ст. 71 КК України, призначивши остаточне покарання за сукупністю вироків.
На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України, до призначеного покарання за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чорнобаївського районного суду
Черкаської області від 08.11.2023 у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень та призначити ОСОБА_7 за сукупністю вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців та штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, які з урахуванням до ч. 3 ст. 72 КК України, слід виконувати самостійно.
Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Підстав для застосування ст.75, ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Призначення ОСОБА_7 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 29.05.2024 щодо обвинуваченого ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який на час постановлення вироку закінчився. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про продовження обраного запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав передбачених ст.ст.177, 178 КПК України для продовження обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 слід обчислювати з дня набуття вироком законної сили, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком.
Цивільні позови у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні не заявлений.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_7 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України, до призначеного покарання за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.11.2023 за ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та призначити ОСОБА_7 за сукупністю вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Відповідно до ч. 3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень виконувати самостійно.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з набуття вироком законної сили.
Речові докази по кримінальному провадженню: 2 поліетиленові пакетики з кристалічною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР; фрагмент паперу, який містить у своєму складі особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено - 2С-С-NВОМе, маса становить 0,00119 г та 2С-В- NВОМе, маса становить 0.00049 г, які упаковані та передано на збереження до камери схову при Черкаському РУП ГУНП в Черкаській області - знищити.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в загальному розмірі 4 922 гривень 32 копійки за проведення судових експертиз: № СЕ-19\124-24\6878-НЗПРАП від 09.05.2024, яка згідно довідки складає 1514,56 грн.; № СЕ-19\124-24\6877-НЗПРАП від 08.05.2024, яка згідно довідки складає 1514,56 грн.; СЕ-19\124-24\6883-НЗЕІРАП від 08.05.2024, яка згідно довідки складає 1893,20 грн.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1