Справа № 569/21591/24
1-кс/569/8223/24
06 листопада 2024 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне клопотання слідчого Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна,
Слідчий Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 за погодженням із прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на вилучені в ході проведення 04.11.2024 огляду місця події та обшуку речі та предмети, що належить ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон з позначенням «R2022», ІМЕІ: НОМЕР_1 з а/н: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , три банківські картки «Приватбанк», мобільний телефон марки «Oukitel», мобільний телефон марки «Blackview», полімерні упакування в яких містились наркотичні засоби та психотропні речовини, грошові кошти в сумі 7400 гривень та 50 доларів США, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, автомобіль марки «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_4 , засоби для пакування та фасування наркотичних засобів (полімерні пакети, сліп пакети, паперові конверти, 2 електронні ваги, липкі стрічки, пристрої для склеювання), 6 картонних упаковок з під стартових пакетів операторів мобільного зв'язку, договір оренди квартири, встановити заборону власнику ОСОБА_5 та будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися зазначеним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
В обґрунтування клопотання вказав, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181010002537 від 04.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення від ст. о/у в ОВС УБН ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 про те, що 04.11.2024 поблизу буд. АДРЕСА_1 було затримано гр. ОСОБА_5 , 1983 р.н., який зберігав при собі з метою збуту наркотичні засоби та психотропні речовини.
В ході проведення 04.11.2024 огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 , 1983 р.н., було вилучено: мобільний телефон з позначенням «R2022», ІМЕІ: НОМЕР_1 з а/н: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , три банківські картки «Приватбанк», мобільний телефон марки «Oukitel», мобільний телефон марки «Blackview», полімерні упакування в яких містились наркотичні засоби та психотропні речовини, грошові кошти в сумі 7400 гривень та 50 доларів США, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, автомобіль марки «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_4 .
Крім того в ході проведення 04.11.2024 обшуку приміщення квартири, де проживає ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено: засоби для пакування та фасування наркотичних засобів (полімерні пакети, сліп пакети, паперові конверти, 2 електронні ваги, липкі стрічки, пристрої для склеювання), 6 картонних упаковок з під стартових пакетів операторів мобільного зв'язку, договір оренди квартири.
Згідно із ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Досудовим слідством встановлено, що вилучені речі відповідають критеріям, викладеним ст.98 КПК України, зокрема, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Окрім того, не накладення арешту на вказане майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, а також в подальшому значним чином ускладнить повернення майна до законного власника.
Слідчий Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 подав суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, просив задовольнити.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії не з'явились в судове засідання, слідчий суддя вважає за можливим розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити частково із наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно із ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Як убачається із п.7 ч. 2 ст.131 КПК України, що заходом забезпечення кримінального провадження для досягнення його дієвості є арешт майна.
Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи, що мобільний телефон з позначенням «R2022», ІМЕІ: НОМЕР_1 з а/н: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , три банківські картки «Приватбанк», мобільний телефон марки «Oukitel», мобільний телефон марки «Blackview», полімерні упакування в яких містились наркотичні засоби та психотропні речовини, грошові кошти в сумі 7400 гривень та 50 доларів США, засоби для пакування та фасування наркотичних засобів (полімерні пакети, сліп пакети, паперові конверти, 2 електронні ваги, липкі стрічки, пристрої для склеювання), 6 картонних упаковок з під стартових пакетів операторів мобільного зв'язку, договір оренди квартири, відповідають критеріям визначеним ст.98, 167 КПК України, а не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна, у зв'язку з чим можуть настати наслідки, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Разом із тим, слідчим не доведено необхідності такого арешту та значення для кримінального провадження щодо свідоцтва про реєстрацію ТЗ та автомобіля марки «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_4 власником якого згідно витягу АРМОР є ОСОБА_7 .
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Стаття 321 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказав, що у кожній справі, в якій ідеться про порушення права власності, суд перевіряє дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та збереженням фундаментальних прав особи. Насамперед, спираючись на те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Лонрот проти Швеції»).
Враховуючи вищевикладене слідчий суддя не вбачає підстав для накладення арешту на автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-173, 174, 175 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на мобільний телефон з позначенням «R2022», ІМЕІ: НОМЕР_1 з а/н: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , три банківські картки «Приватбанк», мобільний телефон марки «Oukitel», мобільний телефон марки «Blackview», полімерні упакування в яких містились наркотичні засоби та психотропні речовини, грошові кошти в сумі 7400 гривень та 50 доларів США, засоби для пакування та фасування наркотичних засобів (полімерні пакети, сліп пакети, паперові конверти, 2 електронні ваги, липкі стрічки, пристрої для склеювання), 6 картонних упаковок з під стартових пакетів операторів мобільного зв'язку, договір оренди квартири встановивши заборону розпоряджатися вказаним майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_8