Дата документу 08.11.2024Справа № 554/3195/24
Провадження № 1-кп/554/1015/2024
08 листопада 2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024170420000001 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтави, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, інших осіб на утриманні не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 200 КК України,-
01 січня 2024 року, близько 10:00 год, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні хірургічного відділення комунального підприємства “2-га міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», що розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Монастирська, 7А, діючи умисно, таємно, керуючись корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон марки “Realme C53» вартістю 4555,20 грн, який належить ОСОБА_5 . Після цього обвинувачений з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 4555,20 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, тобто, злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
Цього ж дня, близько 15:25 год, ОСОБА_3 , умисно, з метою заволодіння грошовими коштами з банківської карти, що належить ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що посягає на чуже майно та не має права розпоряджатися ним, за допомогою викраденого раніше мобільного телефону “Realme C53», де був встановлений додаток “Приват 24», знаючи ПІН-код, отримав доступ до карти АТ КБ “Приватбанк» потерпілого ОСОБА_5 № НОМЕР_1 . Після цього, обвинувачений, діючи з прямим умислом, що спрямований на несанкціоноване втручання в роботу облікового запису потерпілого, в автоматизованій системі “Приват 24» АТ КБ “Приватбанк» з метою витоку інформації, яка в ній оброблюється, та згідно ч. 1 ст. 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність» є такою, що становить банківську таємницю, а також її несанкціонованої підробки, усвідомлюючи, що він не має права законного доступу до неї, з метою незаконного отримання відомостей щодо суми коштів, розміщених на картковому рахунку потерпілого, неправомірно використовуючи належне потерпілому на праві приватної власності кінцеве комп'ютерне обладнання - мобільний телефон “Realme C53», з використанням всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, неправомірно використовуючи логін потерпілого шляхом вводу паролю-доступу користувача, здійснив несанкціоноване втручання в роботу облікового запису потерпілого в зазначеній автоматизованій системі, що призвело до несанкціонованого витоку інформації, яка в ньому оброблювалась в частині розміру коштів, наявних на картковому рахунку потерпілого, а також призвело до несанкціонованої її підробки в частині внесення завідомо недостовірних відомостей нібито щодо правомірного зняття готівки в сумі 4002,00 грн через банкомат АТ КБ “Приватбанк», розташований за адресою: м.Полтава, вул.Монастирська, 12.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 361 КК України.
ОСОБА_3 , будучи ознайомленим з тим, що електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»), здійснивши несанкціоноване втручання в роботу облікового запису автоматизованої інформаційної системи “Приват 24» АТ КБ “Приватбанк», усвідомлюючи, що заволодіння коштами потерпілого, що зберігаються на його розрахунковому рахунку, можливе лише шляхом складання та використання платіжного доручення в електронному вигляді, для забезпечення несанкціонованого списання коштів потерпілого, використовуючи мобільний телефон потерпілого, за допомогою всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, умисно підробив електронний платіжний документ - платіжне доручення від 01.01.2024, у якому зазначив завідомо недостовірні відомості щодо наміру платника (потерпілого) здійснити з власного карткового рахунку зняття готівки через банкомат АТ КБ “Приватбанк», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Монастирська, 12.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив підробку документа на зняття готівки, його використання, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 200 КК України;
ОСОБА_3 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що жодних прав на кошти, які знаходяться на вищевказаному картковому рахунку, в нього немає, діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, здійснив транзакцію зі зняття коштів з карти для виплат ОСОБА_5 через банкомат АТ КБ “Приватбанк», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Монастирська, 12, на суму 4002,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
Надалі в період часу між 19:43 год 01 січня 2024 року до 10:12 год 02 січня 2024 року, ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, в умовах воєнного стану, за допомогою викраденого раніше мобільного телефону “Realme C53», де був встановлений додаток “Приват 24», знаючи ПІН-код, отримав доступ до карти АТ КБ “Приватбанк» потерпілого ОСОБА_5 № НОМЕР_1 , після чого, обвинувачений, діючи з прямим умислом, що спрямований на несанкціоноване втручання в роботу облікового запису потерпілого, діючи повторно, в автоматизованій системі “Приват 24» АТ КБ «Приват банк» з метою витоку інформації, яка в ній оброблюється, та згідно ч. 1 ст. 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність» є такою, що становить банківську таємницю, а також її несанкціонованої підробки, усвідомлюючи, що він не має права законного доступу до неї, з метою незаконного отримання відомостей щодо суми коштів, розміщених на картковому рахунку потерпілого, неправомірно використовуючи належне потерпілому на праві приватної власності кінцеве комп'ютерного обладнання - мобільний телефон “Realme C53», за допомогою всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, неправомірно використовуючи логін потерпілого, шляхом вводу паролю-доступу користувача, здійснив несанкціоноване втручання в роботу облікового запису потерпілого в зазначеній автоматизованій системі, що призвело до несанкціонованого витоку інформації, яка в ньому оброблювалась в частині розміру коштів, наявних на картковому рахунку потерпілого, а також призвело до несанкціонованої її підробки в частині внесення завідомо недостовірних відомостей нібито щодо правомірного перерахування потерпілим коштів на загальну суму 2801,00 грн, а саме: о 19:43 год 01 січня 2024 року в сумі 373,00 грн, о 19:46 год 01 січня 2024 року в сумі 200,00 грн, о 19:50 год 01 січня 2024 року в сумі 2211,00 грн, о 20:03 год 01 січня 2024 року в сумі 149,00 грн, о 07:55 год 02 січня 2024 року в сумі 8,00 грн, о 10:12 год 02 січня 2024 року в сумі 40,14 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем, вчинене повторно, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 361 КК України.
Крім того, у вказаний час ОСОБА_3 , будучи ознайомленим з тим, що здійснення безготівкових, розрахунків між фізичними особами можуть здійснюватися на підставі платіжного доручення, тобто розрахункового документу, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30. ч. 1 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»), а також будучи обізнаним про те, що електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг»), здійснивши несанкціоноване втручання в роботу облікового запису автоматизованої інформаційної системи “Приват 24» АТ КБ “Приватбанк», діючи повторно, усвідомлюючи, що заволодіння коштами потерпілого, що зберігаються та обліковуються у безготівковій формі на її розрахунковому рахунку можливо лише шляхом складання та використання платіжного доручення в електронному вигляді, для забезпечення несанкціонованого списання коштів потерпілого, використовуючи мобільний телефон потерпілого, з використанням всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, умисно підробив електронні платіжні документи - платіжні доручення від 01.01.2024 та 02.01.2024, у яких зазначив завідомо недостовірні відомості щодо наміру платника (потерпілого) з власного карткового рахунку здійснити у встановленому порядку перерахунки коштів на загальну суму 2801,00 грн, а саме: о 19:43 год 01 січня 2024 року в сумі 373,00 грн, о 19:46 год 01 січня 2024 року в сумі 200 грн, о 19:50 год 01 січня 2024 року в сумі 2211,00 грн, о 20:03 год 01 січня 2024 року в сумі 149,00 грн, о 07:55 год 02 січня 2024 року в сумі 8,00 грн, о 10:12 год 02 січня 2024 року в сумі 40,14 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив підробку документа на переказ, його використання, вчинене повторно, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 200 КК України.
Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він достовірно знаючи та усвідомлюючи, що жодних прав на кошти, які знаходяться на вищевказаній картці він не має, обвинувачений, діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану, здійснив ряд транзакцій на загальну суму 2801,00 грн, а саме: о 19:43 год 01 січня 2024 року в сумі 373,00 грн, о 19:46 год 01 січня 2024 року в сумі 200,00 грн, о 19:50 год 01 січня 2024 року в сумі 2211,00 грн, о 20:03 год 01 січня 2024 року в сумі 149,00 грн, о 07:55 год 02 січня 2024 року в сумі 8,00 грн, о 10:12 год 02 січня 2024 року в сумі 40,14 грн, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч.4 ст.185 КК України.
Під час судового розгляду від прокурора надійшло клопотання про виключення з обсягу обвинувачення епізодів щодо викрадення обвинуваченим грошових коштів шляхом здійснення транзакцій на загальну суму 2801,00 грн, а саме: о 19:43 год 01 січня 2024 року в сумі 373,00 грн, о 19:46 год 01 січня 2024 року в сумі 200,00 грн, о 19:50 год 01 січня 2024 року в сумі 2211,00 грн, о 20:03 год 01 січня 2024 року в сумі 149,00 грн, о 07:55 год 02 січня 2024 року в сумі 8,00 грн, о 10:12 год 02 січня 2024 року в сумі 40,14 грн, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає доводи прокурора про те, що вказані епізоди таємного викрадення чужого майна (крадіжки) необхідно виключити із обсягу обвинувачення слушними з огляду на таке.
Обставини вчинення ОСОБА_3 за цим епізодом діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, ніким із учасників провадження не заперечується.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України № 3886-IX “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким внесено зміни до ст. 51 КпАП України (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КпАП України (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КпАП України, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що обвинуваченим здійснено наступні транзакції (викрадено кошти) на загальну суму 2801,00 грн;: о 19:43 год 01 січня 2024 року в сумі 373,00 грн, о 19:46 год 01 січня 2024 року в сумі 200,00 грн, о 19:50 год 01 січня 2024 року в сумі 2211,00 грн, о 20:03 год 01 січня 2024 року в сумі 149,00 грн, о 07:55 год 02 січня 2024 року в сумі 8,00 грн, о 10:12 год 02 січня 2024 року в сумі 40,14 грн.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн, а розмір податкової соціальної пільги становить 1514,00 грн (50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня).
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому дій, за епізодом № 7 розмір вартості викраденого майна, за якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становить 3028,00 грн (1514 х 2).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Конституції України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Таким чином, суд вважає, що необхідно виключити із обсягу обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України у кримінальному провадженні № 12024170420000001 дії обвинуваченого ОСОБА_3 щодо викрадення грошових коштів шляхом здійснення транзакцій на загальну суму 2801,00 грн, а саме: о 19:43 год 01 січня 2024 року в сумі 373,00 грн, о 19:46 год 01 січня 2024 року в сумі 200,00 грн, о 19:50 год 01 січня 2024 року в сумі 2211,00 грн, о 20:03 год 01 січня 2024 року в сумі 149,00 грн, о 07:55 год 02 січня 2024 року в сумі 8,00 грн, о 10:12 год 02 січня 2024 року в сумі 40,14 грн.
При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів, необхідних для вирішення долі речових доказів, процесуальних витрат.
Обвинувачений погодився з думкою прокурора.
Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
Суд роз'яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.
Сторони кримінального провадження проти такого рішення суду не заперечували. Тому, суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів, необхідних для вирішення долі речових доказів, процесуальних витрат.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений підтвердив фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті. Вину визнав у повному обсязі та надав суду показання про те, що він разом із потерпілим ОСОБА_5 , з яким проходили лікування в КП “2-га МКЛ ПМР», святкували Новий рік та вживали алкогольні напої, після чого прийшли за місцем мешкання обвинуваченого та продовжили відпочинок. Близько 04:00 год вони на таксі повернулися до лікарні, обвинувачений хотів забрати свої речі, які там залишилися. Після обходу лікарів його виписали. Своєю чергою, ОСОБА_5 на той час перебував у стані сп'яніння і сидів у коридорі лікарні. Обвинувачений провів потерпілого до палати, при цьому телефон останнього залишився лежати на стільці. ОСОБА_3 взяв цей телефон. Після цього він пішов до банкомату і через “операцію без картки» за допомогою телефону зняв грошові кошти в сумі близько 4000,00 грн. Потім викликав таксі та поїхав додому. Надалі, приблизно через дві години, він знову пішов за покупками і зняв ще грошові кошти з вищевказаної банківської картки потерпілого. На ці кошти він придбав алкоголь, викупив свій телефон з ломбарду, частину коштів витратив на гральні автомати, при цьому пересувався на таксі. Загалом зняв з картки і витратив близько 8000,00 грн. Зрештою, суму близько 5000-7000 грн він добровільно відшкодував потерпілому шляхом внесення грошових коштів на картку через термінал. Щиро кається у вчиненому.
Потерпілий, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, в матеріалах міститься рапорт опитування в режимі телефонної конференції, в якому зазначено про те, що потерпілий на теперішній час перебуває на військовій службі.
Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, дослідивши письмові докази, необхідні для вирішення долі речових доказів, процесуальних витрат, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 200 КК України.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі ст.66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.
Таким чином, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії кримінальних проступків та нетяжких злочинів, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 200 КК України, та відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Разом із тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, вчинення кримінальних правопорушень вперше, висновок органу пробації, думку прокурора, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і тому до нього необхідно застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням та з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, а також п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, які є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта у справі, підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з довідкою експертної установи в розмірі 1514,56 грн.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Під час судового розгляду запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.70, 75, 76, ч.3 ст.349, ст.ст. 368-370, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим:
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 (п'ятдесят одна тисяча) грн;
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн;
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 5000 (п'яти тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85000,00 (вісімдесят п'ять тисяч) грн;
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 (п'ятдесят одна тисяча) грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 1514,56 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 56 копійок).
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Октябрський районний суд міста Полтави.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченій, в порядку, визначеному ст.376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1