Справа № 159/7485/24
Провадження № 1-кс/159/2328/24
про арешт майна
07 листопада 2024 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання дізнавача СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024035550000395 від 05.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, про арешт майна,
06.11.2024 до суду надійшло клопотання дізнавача Ковельського РУП ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_4 ,про арешт майна, яке визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні та добровільно видане ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що 04.11.2024 приблизно о 14.50 год ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , поблизу автостанції, на ґрунті особистих неприязних відносин нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2024 за №12024035550000395.
В ході допиту потерпілої ОСОБА_7 було встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наносила їй удари по тілу металевою трубою.
06.11.2024 ОСОБА_5 добровільно видала працівникам поліції частину металевої труби, яку 06.11.2024 визнано речовим доказом, тому з метою його збереження дізнавач просить накласти арешт та заборонити користуватись, відчужувати та розпоряджатись цим майном, що дозволить зберегти докази у незмінному стані до завершення досудового розслідування.
Дізнавач, прокурор та власник майна в судове засідання не з'явилися.
Фіксування кримінального провадження в суді за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України.
Вивчивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою зокрема забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
За матеріалами кримінального провадження вилучене майно має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, щоце майно є знаряддям кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, та існує можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні. Збереження речового доказу у незмінному стані під контролем органу досудового розслідування є необхідним до встановлення обставин, які підлягають доказуванню у даній категорії справ.
На виконання вимог ч.1 ст. 173 КПК України прокурором, дізнавачем доведено необхідність накладення арешту на вказане майно з метою проведення необхідних експертиз, а також наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 170 КПК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно підлягає задоволенню.
Запропонований дізнавачем режим обмежень відповідає вимогам ч.11 ст.170 КПК України та доведений матеріалами провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на добровільно видане 06.11.2024 майно - частину металевої труби, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заборонити користуватися, розпоряджатися та відчужувати майно, на яке накладено арешт.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
На підставі ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Повний текст ухвали складений 28.09.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1