Справа № 464/3774/24
пр.№ 2/464/2035/24
05 листопада 2024 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
у складі судді Шашуріної Г.О.
секретаря судового засідання Гелеш Т.І.,
за участю учасників справи:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу № 464/3774/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Адвокат Васечко Ю.А., від імені та в інтересах позивача, звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить: стягнути з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 13 192,13 грн страхового відшкодування; стягнути із ОСОБА_2 44 094,65 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди, покликаючись на неповне страхове відшкодування, та відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування. Просить стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2024 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою судді від 29 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 30 липня 2024 року задоволено заяву позивача та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про стягнення страхового відшкодування.
Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 серпня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 44 094,65 грн матеріальної шкоди та 2 000 грн моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500,00 грн, витрати на проведення експертизи у сумі 3 425,24 грн та 829,73 грн судового збору.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2024 року скасовано заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 26 серпня 2024 року у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки розрахунок вартості ремонтних робіт ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідає дійсній їй вартості, яка і була відшкодована йому у повному обсязі. Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, звертає увагу суду на те, що після вчинення ДТП вона щиро визнала свою провину, вибачилась, надала всю необхідну інформацію для того, щоб позивач міг звернутися до страхової організації та отримати відповідну компенсацію. Позивач не звертався до неї щодо необхідності відшкодування шкоди поза сумою, яка була йому виплачена страховиком, тому він не міг отримати стрес внаслідок її відмови. Витрати на проведення експертизи заперечує у повному обсязі, мотивуючи, що такі покладаються на позивача, як ініціатора проведення експертизи. При розподілі судових витрат просить врахувати, той факт, що вона є одинокою матір'ю, яка виховує чотирьох дітей та її чоловік помер, внаслідок поранення під час бойових дій.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив такий задоволити.
Відповідач та її представник у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст.ст.12,81 ЦПК України).
За сформованою позицією Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року), обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ст.11 ЦК України).
За вимогами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як регламентовано ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У силу положень ст.ст.979, 990 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до пункту 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.ст.28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду свідчить, що 08 лютого 2024 року о 17.10 год по вул. Драгана, 4 у м. Львові між автомобілем марки «Шкода» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_4 та автомобілем марки «Мітсубісі» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. ОСОБА_5 свою провину у вчиненні ДТП визнала
Наведене повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без висловлених зауважень, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства: ст.124 КУАП, ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.2.11 Правил дорожнього руху України є належним доказом обставин скоєння ДТП та вини особи, що таку вчинила ОСОБА_2 .
На момент учинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача - водія автомобіля «Мітсубісі» забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-217466479 ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - страховика, до якого позивач звернувся із питанням виплати страхового відшкодування.
У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «Шкода» номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності позивачу.
Позивачу, автомобілю якого унаслідок ДТП, що визнано страховим випадком, завдано технічних пошкоджень, страховою компанією зважаючи на погодження розміру страхового відшкодування у відповідності до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмеження обсягу відповідальності страховика за договором страхування, оформленого полісом, виплачено таке у сумі 27 767,54 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ЗР043242 від 22 квітня 2024 року.
Особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України,ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За висновками, викладеними Верховним Судом у постановах № 522/15636/16-ц від 11 грудня 2019 року, № 227/2996/16-ц від 11 грудня 2019 року, № 668/7779/15-ц від 25 листопада 2019 року, винуватець дорожньо-транспортної пригоди повинен відшкодувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, тоді як страхова компанія покриває лише розмір матеріального збитку (у межах розміру страхового відшкодування).
Наведеним спростовується твердження відповідача щодо покладення усієї цивільної відповідальності за заподіяну шкоду саме на страхову компанію.
Висновком № 22542 судового експерта ОСОБА_6 (наявне свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією, строком дії до 27 квітня 2026 року), складеного 12 квітня 2024 року за результатами проведення автотоварозначої експертизи встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Шкода» номерний знак НОМЕР_1 становить 85 054,32 грн.
У ч.6 ст.106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно із ч.5 ст.106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Оцінивши згаданий висновок експерта, суд установив, що такий складений за зверненням сторони позивача, відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, у ньому зазначено про підготовку для подання до суду із вказанням обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Жодних тверджень, які б ставили під сумнів висновок експерта, відповідачем не висловлено.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Шкода» 85 054,32 грн, страховиком позивачу як потерпілій стороні виплачено 27 767,54 грн, а тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) складає 57 286,78 грн. Водночас позивачем, який розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд, заявлено про відшкодування меншого розміру - 44 094,65 грн, а тому зважаючи на принцип диспозитивності цивільного процесу до відшкодування підлягає саме такий розмір, протилежного відповідачем не доведено.
Розглядаючи вимоги про відшкодування 10 000 грн моральної шкоди, то такі підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19).
Європейський суд з прав людини, практика якого в силу положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Позивач обґрунтовує моральну шкоду самим фактом ДТП та її наслідками, що призвели до пошкодження транспортного засобу, порушення нормальних життєвих зв'язків, роздратованістю, постійними переживаннями, нервовим стресом.
Відповідач, заперечуючи проти відшкодування моральної шкоди, зазначає, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди визнала свою провину, вибачилась, надала усю необхідну інформацію для можливості звернення позивачем до страхової компанії та отримання відповідної компенсації.
Підсумовуючи наведені факти та обставини, суд дійшов переконання, що для компенсації характеру та глибини страждань позивача унаслідок пошкодження його майна, фактичних обставин заподіяння шкоди, адекватний розмір сатисфакції становитиме 1 000 грн. Даний висновок відповідатиме таким загальним засадам цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність, не суперечитиме засадам цивільного судочинства. Розмір 10 000 грн моральної шкоди за встановлених обставин є завищеним та жодним чином не доведений.
Також, позивачем заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 8 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та 5 000,00 грн витрати на оплату судової експертизи.
У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та проведенням експертизи.
За умовами ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У підтвердження понесення судових витрат представником позивача подано: договір про надання правничої допомоги від 24 квітня 2024 року, додаток до договору в якому встановлено, що розмір правничої допомоги становить 8 000,00 грн; платіжна інструкція про сплату вказаної суми.
У Постанові Верховного Суду у від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом вказаних вище послуг. Вказаний спір належить до категорій малозначних справ, щодо вирішення вказаного спору існує безліч судової практики, консультація клієнта, збір доказів, підготовка та подання позовної заяви (інших процесуальних заяв) для професійного досвідченого адвоката не складає дуже багато часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи. А також беручи до уваги той факт, що відповідач є одинокою матір'ю, яка виховує чотирьох дітей та її чоловік помер, внаслідок поранення під час бойових дій, а тому суд прийшов переконання, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору, у зв'язку з чим підлягає зменшенню.
Тому з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; 3 350,93 грн - витрати на проведення експертизи та 811,73 грн судового збору понесених позивачем, пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 44 094,65 грн матеріальної шкоди та 1 000 грн моральної шкоди.
У решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн, витрати на проведення експертизи у сумі 3 350,93 грн та 811,73 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_3
Повне рішення суду складено 08 листопада 2024 року.
Суддя Галина ШАШУРІНА