Справа № 445/2148/24
провадження № 3/445/1202/24
28.10.2024року суддя Золочівського районного суду Львівської області Бакаїм М. В. , розглянувши матеріали, що надійшли відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , пенсіонерку,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
до Золочівського районного суду Львівської області із Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з підстав, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. ст.245, 252,280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинені особою за одне з вище перелічених порушень.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Тобто, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.173-2 КУпАП підлягає обов'язковому з'ясуванню характер вчиненого насильства та його наслідки у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони цього адміністративного правопорушення.
Відповідно дост. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.
В ході судового розгляду встановлено, що наведені відомості про суть правопорушення, що ставиться у вину ОСОБА_1 не відповідають вимогам закону у зв'язку з наступним.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення, тому його невідповідність вимогамст. 256 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі, внаслідок відсутності належного доказу винуватості особи.
Слід звернути увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №229115 не в повній мірі викладено суть адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в такому не розкрито об'єктивну сторону правопорушення, не вказано на кваліфікуючу ознаку вчиненого правопорушення, не зазначено у чому саме полягали дії ОСОБА_1 для їх кваліфікації за ч.1 ст.173-2 КУпАП та які саме дії ОСОБА_1 включали в себе таку форму домашнього насильства, як психологічне насильство, в розумінні ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII.
Слід зазначити, що згідност. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
У зв'язку з цим слід зазначити, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства російської федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 13.09.2024 матеріали вказаного протоколу направлялися на до оформлення до ЗОлочівського РВП ГУНП у Львівській області.
Однак, працівник поліції у рапорті вказав «прошу вважати формулювання фабули у протоколі серії ВАД № 229115 від 05.09.2024 як домашнє насильство психологічного характеру».
Таким чином, враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повторно повернути до Золочівського РВП ГУНП у Львівській області для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Керуючись ст. 256 КУпАП, -
матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 направити до Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області для дооформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя:М. В. Бакаїм