Справа № 307/4822/24 Провадження № 2-а/307/35/24
Закарпатської області
08 листопада 2024 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,
вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позивач у позовній заяві просить відстрочити їй сплату судового збору у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.
Згідно ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналізуючи вищевказані правові норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
У відповідності із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини "Креуз проти Польщі" (CASEOFKREUZv.POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).
Також, зокрема, у п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини "Станков проти Болгарії" ("STANKOVv. BULGARIA") від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v.Poland" від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v.Poland" від 26 липня 2005 року.
Позивач звертаючись до суду із вимогою відстрочити їй сплату судового збору не посилається на жодну із таких підстав.
До матеріалів справи не долучено жодного доказу про неможливість позивачем сплатити судовий збір у відповідному розмірі, зокрема відсутність рахунків у банках та/чи нерухомого майна (довідки з банку, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, тощо).
Окрім цього, законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом, а отже, і органів державної влади.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У даному випадку необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено КАС України, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, позивач як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов'язок сплати судового збору.
Враховуючи, те що позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що майновий стан позивача не дозволяє сплатити їй судовий збір у відповідному розмірі, тому підстав для відстрочення сплати судового збору, суд не вбачає.
Згідно ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 3, 5 Закону України “Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вказана постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 543/775/17 в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковою для врахування судом.
Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 484 грн. 48 коп. (605,60 х 80%) та надати оригінал квитанції до матеріалів позову.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, вважаю, що до позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 169 КАС України та залишити її без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, а саме:
- подати документ, що підтверджує сплату судового збору в сумі 484 грн. 48 коп. (судовий збір підлягає для перерахування за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Зак. обл/Тячівська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37975895, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA528999980313151206000007373, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тячівський районний суд Закарпатської області (назва суду, де розглядається справа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Надати позивачу можливість протягом семи днів з дня отримання копії даної ухвали виправити недоліки заяви, а саме:
- подати документ, що підтверджує сплату судового збору в сумі 484 грн. 48 коп.
Роз'яснити позивачу, що у випадку, якщо він не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і йому повернута.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Ніточко