Справа № 138/2672/24
Провадження 2/127/4859/24
08 листопада 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Антонюка В.В.,
за участі: секретаря Сунько Я.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА Вінниця" про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов'язання поновити електропостачання-,
ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до ТОВ "ЕНЕРА Вінниця" про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов'язання поновити електропостачання.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.09.2024 року цивільну справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області на підставі ч.2 ст. 27 ЦПК України за підсудністю.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану цивільну справу передано на розгляд судді Вінницького міського суду Вінницької області Антонюка В.В.
Ухвалою суду від 09.10.2024 року прийнято до розгляду вказану справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
В судовому засіданні судом поставлено на обговорення необхідність повернення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до ТОВ "ЕНЕРА Вінниця" про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов'язання поновити електропостачання до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, оскільки даний спір має розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.
Позивач ОСОБА_1 , заперечив проти направлення справи до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області посилаючись на те, що дана справа вже перебувала на розгляді даного суду.
Представник відповідача ОСОБА_2 , не заперечив проти направлення справи на розгляд до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
З'ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дана справа не належить до підсудності Вінницького міського суду Вінницької області з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з цим, приписами ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, зокрема, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).
Виключна підсудність це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
Положеннями статті 30 ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Слід зауважити, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 зроблено висновок, що: «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно».
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 зроблено висновок, що: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном».
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зроблено висновок, що: «словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових».
У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, зроблено висновок, що: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном. Надання послуг з утримання майна нерозривно пов'язане з об'єктом нерухомого майна, зокрема, вищезазначеним житловим приміщенням, користувачем чи власником якої є позивач».
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Матеріалами справи встановлено, що предметом позову є визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов'язання поновити електропостачання до житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане зобов'язання випливає з надання житлово-комунальних послуг, такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
Як вбачається з положень частин 1-2 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду у випадку, коли справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Частиною 3 ст. 31 ЦПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, з метою розгляду справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд дійшов до висновку, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ЕНЕРА Вінниця" про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов'язання поновити електропостачання не підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області, відсутні підстави для застосування правил альтернативної підсудності, при цьому за правилами виключної підсудності (за місцемзнаходження нерухомогомайна) справа підлягає передачі за належною територіальною підсудністю до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
Керуючись статтями 30-31, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА Вінниця" про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов'язання поновити електропостачання, передати за підсудністю до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області (вул.Сагайдачного, 1/30, м. Могилів-Подільський, 24000).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2024 року.
Суддя: