Справа №635/250/23 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1803/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.408 КК України
Іменем України
04 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадженняза апеляційною скаргою прокурора на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.06.2024 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, неодружений, не маючого будь-яких осіб на утриманні, з неповною вищою освітою, перебуваючий на посаді номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджений за ч. 4 ст. 408 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 62 КК України замінено призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні на той самий строк - 2 (два) роки.
Затверджена угода про визнання винуватості від 07.06.2024 року у кримінальному провадженні № 42022221750000271 від 14.09.2022 року, укладену між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_8 , його захисником ОСОБА_10 .
Згідно вироку, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 7 від 15.03.2022 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації сержанта ОСОБА_8 призначено на посаду сержанта із матеріального забезпечення четвертої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . З 15.03.2022 ОСОБА_8 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 110 від 20.06.2022 сержанта ОСОБА_8 призначено на посаду номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, сержант ОСОБА_8 під час проходження військової служби за мобілізацією, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, 22.08.2022 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби.
Так, сержант ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості проходити військову службу в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 22.08.2022 вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, а саме: пункт постійної дислокації, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та до моменту його фактичного затримання 24.11.2022 року перебував поза межами території військової частини, де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби .
07.06.2024 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42022221750000271 від 14.09.2022 року та обвинуваченим ОСОБА_8 з іншого боку, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_10 , укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно укладеної угоди, ОСОБА_8 зобов'язався повністю та беззастережно визнати свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення під час судового провадження.
При цьому сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_8 , з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання у виді щирого каяття та активного сприяння у розкритті кримінального правопорушення, а також даних про особу обвинуваченого, буде призначене покарання за ч. 4 ст. 408 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 років позбавлення волі, та на підставі ч. 1 ст. 62 КК України замінено покарання у виді двох років позбавлення волі на тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на два роки.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок, яким затверджено угоду пізнання винуватості та визнано ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - скасувати і призначити новий роз суді першої інстанції в зв'язку з істотностю порушення вимог кримінального процесуального закону
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволенні апеляційних вимог прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотань учасників апеляційного провадження, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Так, частиною 4 ст. 469 КПК України передбачено, що між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні може бути укладено угоду про визнання винуватості.
Зокрема, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України така угода може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочинну буде підтверджена доказами;
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
За змістом статей 474, 475 КПК України суд зобов'язаний перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону і може відмовити в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
В іншому випадку, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Тобто, якщо хоча би один із елементів змісту угоди про визнання винуватості не відповідає вимогам КК та КПК України, суд зобов'язаний відмовити у затвердженні такої угоди.
За змістом ч. 7 ст. 474 КПК України угоду не може бути затверджено, насамперед, у випадку, якщо суд при її перевірці встановить невідповідність цієї угоди нормам матеріального та процесуального права.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції наведені вимоги закону не дотримані, про що слушно вказує у своїй апеляційній скарзі прокурор.
Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вимог закону, передбачених ч. 4 ст. 469 КПК України не дотримався з огляду на наступне.
Злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, відповідно до приписів ст. 12 КК України, є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п 'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Укладення ж угоди про визнання винуватості у разі вчинення особливо тяжкого злочину допускається лише у випадках, передбачених п. 2, 3 ч. 4 ст. 469 КПК України.
Відповідно до висунутого обвинувачення, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Отже, відповідно до положень ст. 216 КПК України, вчинений ОСОБА_8 злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, не віднесений до підслідності Національного антикорупційного бюро України ані за предметною, ані за суб'єктною складовою, як слушно на це звертає увагу прокурор у своїй апеляційній скарзі.
Крім того, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про те, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, який інкримінується ОСОБА_11 , не вчинений ним за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою, а отже жодних даних щодо викриття злочинних дій інших учасників групи чи інших злочинів, вчинених групою або організацією, ОСОБА_8 надати не міг та відповідно жодних даних не надавав.
З огляду на викладене, у кримінальному провадженні вказаної категорії злочину, вчиненого ОСОБА_8 , угода про визнання винуватості між останнім та прокурором не могла бути укладена, про що слушно зазначено прокурором в апеляційній скарзі.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення, оскаржуваний вирок слід скасувати та направити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 на новий розгляд в суд першої інстанції для проведення судового провадження в загальному порядку.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовільнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.06.2024 року стосовно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді