Провадження № 11-кп/803/3350/24 Справа № 183/8790/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження кримінального провадження №12024046350000213 за апеляційною скаргою прокурора Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2024 року, ухвалений стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянки України, без освіти, не працюючої, одруженої, маючої на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
Крім того, судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
Цим вироком дії обвинуваченої ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).
За встановлених судом обставин та детально викладених у вироку суду, 31 липня 2024 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 знаходився поблизу міської лікарні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де побачила раніше не знайому їй ОСОБА_10 , на якій знаходились золоті сережки. В цей момент у ОСОБА_7 виник прямий умисел, спрямований на заволодіння вказаними сережками, які належать ОСОБА_10 шляхом обману.
Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_7 , 31 липня 2024 року, приблизно о 10 годині 05 хвилин перебуваючи у вищезазначеному місці, діючи умисно, із корисливих мотивів, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, шляхом обману, попросила у ОСОБА_10 сережки, які належать останній, під приводом зняття порчі та пообіцяла повернути їх через декілька хвилин.
Однак, ОСОБА_7 заздалегідь розуміла, що повертати сережки не буде, тим самим ввела в оману ОСОБА_10 , яка, нічого не підозрюючи про протиправні наміри останньої, надала їй свої сережки.
Після цього, ОСОБА_7 взяла у руки вказані сережки та доводячи свій умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману до кінця, скористалася тим, що ОСОБА_10 в цей час відволіклась, остання тримаючи сережки, які належать ОСОБА_10 у руках, покинула місце вчинення кримінального правопорушення, чим спричинила потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 6 635 гривень 52 копійок.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції змінити в частині покладення на обвинувачену обов'язків, визначених ч. 2 ст. 59-1 КК України та вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України зобов'язати ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що всупереч вимог ст. 59-1 КК України, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду, не поклав на неї обов'язків, визначених ч. 2 ст. 59-1 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити й вирок суду змінити в частині призначення покарання.
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Потерпіла, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, до зали суду не з'явилась, заяв про відкладення або про поважність причин неприбуття до суду не надходило, що не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду у ї відсутність, відповідно до ч. 4 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (надалі КПК).
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, детально викладених у вироку суду та правова кваліфікація ї дій, в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає їх такими, що знайшли своє повне підтвердження під час апеляційного перегляду справи з огляду на таке.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
З оскаржуваного вироку видно, що суд призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 190 КК, врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, є особою раніше не судимою, на обліку у лікарів не перебуває, має на утриманні малолітніх дітей, офіційно не працює, а також наявність обставини, що пом“якшує покарання - щире каяття та відсутність тих, що обтяжують покарання, й дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання без ізоляції її від суспільства, а саме у виді пробаційного нагляду строком на один рік, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої.
В той же час, в резолютивній частині вироку суду першої інстанції відсутнє рішення про покладення на обвинувачену ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України, вимога щодо застосування яких є імперативною, що, як слушно зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягав застосуванню, що є підставою для зміни судового рішення.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду має бути змінений в частині призначення покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2024 року, ухвалений стосовно ОСОБА_7 - змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 2 ст. 59 КК України зобов'язати ОСОБА_7 : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4