Справа № 715/1144/24
Провадження № 2/715/323/24
08 листопада 2024 року селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складi: головуючого судді Григорчака Ю.П.
секретар судового засідання Соломян О.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 18.02.2023 року між ним та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено договір позики, у відповідності до якого відповідач отримав 2 000 000 (два мільйони) доларів США. Вказаний договір було укладено у формі розписки від 18.02.2023 року, яка засвідчена особистим підписом відповідача. Відповідно до умов договору відповідач отримав від нього кошти у розмірі 2 000 000 дол. США та зобов'язувався повернути до 18.10.2023 року. На момент звернення до суду відповідач не повернув кошти у повному обсязі, а тому він вимушений звернутися з даним позовом про стягнення з нього коштів. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти у розмірі 2 000 000 (два мільйона) доларів США, що за нинішнім курсом НБУ (08.04.2024 року) складає 77 600 000 (сімдесят сім мільйонів шістсот тисяч) гривень, а також судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Мандзюк В.Б. підтвердив обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що дійсно отримував в борг грошові кошти від позивача, проте на даний момент не має можливості повернути їх.
Представник третьої особи ОСОБА_4 - адвокат Розенбойм Ю.О. в судових засіданнях, що передували 08 листопада 2024 року, заперечував проти задоволення позову, зазначаючи про фіктивність правочину між позивачем та відповідачем.
Адвокат Мойса Є.В. в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву в інтересах ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи. Суд зазначає, що інтереси ОСОБА_4 до 07 листопада 2024 року представляв адвокат Розенбойм Ю.О. 07 листопада 2024 року, тобто за день до проведення судового засідання, адвокат Розенбойм Ю.О. направив до суду заяву про припинення представництва інтересів ОСОБА_4
07 листопада 2024 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від нового представника ОСОБА_4 - адвоката Мойси Є.В. про відкладення розгляду справи та надання можливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак ОСОБА_5 у даній заяві не надав жодних відомостей про реєстрацію в ЄСІТС, а до клопотання додав ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1431085, в якому відсутні будь-які відомості щодо особи, інтереси якої він представляє та судової справи, в якій здійснює представництво.
Відповідно до ч.6 ст.14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи вище викладене, зміна адвоката третьою особою за день до судового засідання, надання адвокатом заяви про відкладення розгляду справи та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції без зазначення в даній заяві відомостей щодо реєстрації в ЄСІТС, ордеру без зазначення в ньому відомостей про особу, представництво інтересів якої здійснюється, чи справи, в якій здійснюється таке представництво, суд розцінює, як свідоме зловживання своїми процесуальними правами та умисні дії, що спрямовані на затягування судового розгляду, який триває з квітня 2024 року.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом встановлено, що 18.02.2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, у відповідності до якого ОСОБА_2 отримав 2 000 000 (два мільйони) доларів США. Вказаний договір було укладено у формі розписки від 18.02.2023 року, яка засвідчена особистим підписом відповідача.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання обов'язку щодо повернення грошових коштів.
Щодо тверджень представника третьої особи ОСОБА_4 про фіктивність правочину між позивачем та відповідачем, а також розписки, досліджуваної в судовому розгляді, суд зазначає таке.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
16 серпня 2024 року ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 - адвоката Розенбойма Ю.О. про призначення експертизи задоволено. Призначено у справі судово фізико-хімічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи відповідає давність виготовлення розписки від 18 лютого 2023 року, підписаної ОСОБА_2 , яка міститься на аркуші 7 справи, вказаній в ній даті. Якщо ні, то коли ця розписка була виготовлена?; Чи містить розписка від 18 лютого 2023 року, підписана ОСОБА_2 , яка міститься на аркуші 7 справи, ознаки штучного старіння?
30 вересня 2024 року до Глибоцького районного суду Чернівецької області від експерта КНДІСЕ надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, в якому експерт серед іншого просить надати порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, в яких містяться рукописні записи та підписи, виконані чорнилом чорного кольору (не обов'язково фігурантом досліджуваного документу) за період часу, починаючи з місяця датування досліджуваного документа (січень 2023 року) та завершуючи датою, яка визначена із обставин справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в розгляді справи неодноразово оголошувались перерви для надання сторонам можливості ознайомитись зі змістом поданого експертом клопотання та дане клопотання було внесене судом до ЄСІТС з метою доступу сторін до нього. При цьому детальний аналіз змісту клопотання експерта вказує на те, що виконання вимог такого клопотання не було обмежене наданням якихось конкретно визначених документів, що містяться у володінні однієї зі сторін чи інших осіб, доступ до яких утруднений або неможливий, а тому не кореспондує з необхідністю витребування судом таких документів у їх володільців. Натомість представник третьої особи, який і заявив клопотання про проведення експертизи, продовжував наполягати в суді на повторному направленні матеріалів справи до експертної установи, не долучаючи до матеріалів справи будь-яких документів, про які зазначив експерт в п. 2 свого клопотання та не будучи позбавленим можливості самостійно зробити це, вказуючи в судовому засіданні про те, що саме на суд покладений обов'язок витребування таких документів у відповідача, що суперечить принципам змагальності та диспозитивності цивільного процесу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Щодо тверджень представника третьої особи про намагання вказаним позовом вплинути на хід виконання іншого рішення суду, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На момент ухвалення даного судового рішення суду не відомо про наявність інших рішень судів, які б набрали законної сили та якими була б надана остаточна правова оцінка будь-яких інших фінансових правовідносин між відповідачем у даній справі та третьою особою, а також будь-яких виконавчих проваджень з виконання таких рішень, а тому покладання судом в основу своїх висновків припущення про можливий вплив в майбутньому даного судового рішення на гіпотетичне право третьої особи на майно суперечитиме ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 також підлягають стягненню судові витрати по справі в рахунок сплаченого позивачем судового збору в розмірі 15 745,60 грн.
На пiдставi викладеного та керуючись ст.ст. 4-13, 19, 23, 76-81, 141, 142, 259, 265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , несплачену суму боргу в розмірі 2 000 000 (два мільйони) доларів США, що в еквіваленті становить 77 600 000 (сімдесят сім мільйонів шістсот тисяч) гривень 00 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 745 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 60 копійок.
Повний текст виготовлено 08 листопада 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: