Провадження № 1-кс/714/581/24
ЄУН : 714/1486/24
"07" листопада 2024 р. м. Герца
Слідчий суддя Герцаївського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 ,-
за участю: секретаря судового засіданняОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-
Прокурор Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Як зазначено у клопотанні, в провадженні слідчого відділення №2 (м. Герца) знаходяться матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 квітня 2024 року за № 12024262020003926 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.198 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало повідомлення працівників Державної прикордонної служби про те, що 30 жовтня 2024 року близько 18 год. 22 хв., на МПП «Порубне», що в с. Тереблече Чернівецького району, заїхав автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянина Румунії Rosca Vladimir, який значиться у базі даних Інтерполу як викрадений.
За постановою старшого слідчого відділення № 4 (м. Новоселиця) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 від 31 жовтня 2024 року вказаний автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню. Зважаючи на те, що вказане майно є предметом кримінального правопорушення, з метою уникнення його знищення, втрати або пошкодження, прокурор просив накласти на нього арешт.
Прокурор Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, втім в матеріалах клопотання міститься заява останнього про розгляд клопотання у його відсутності. Клопотання підтримує повністю та просив його задовольнити.
ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), як особа щодо майна якого вирішується питання про арешт, будучі належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, втім від його захисника ОСОБА_7 до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності. Водночас просили задовольнити клопотання прокурора частково, а саме заборонити лише відчуження транспортного засобу.
Дослідивши додані до клопотання письмові докази, слід зазначити про наступне.
Відповідно до ч.1 та п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, метою якого є досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди та можу бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів зазначених у статті 98 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен зокрема враховувати : правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК).
Звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна, прокурор як на правову підставу свого клопотання послався саме на необхідність накладення арешту на майно за для забезпечення збереження речових доказів.
Нормою ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Частиною 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (відповідності до ч. 11 ст. 170 КПК України).
Як встановлено судом, органом досудового розслідування здобуті дані про те, що 30.10.2024 квітня о 18:22 год. на міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Порубне» на виїзд з України, на прикордонний контроль прибув транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням громадянина Румунії Rosсa Vladimir. Під час внесення інформації в систему баз даних відносно вказаного автомобіля на VIN-код НОМЕР_3 відбулось спрацювання БД «Інтерпол» (викрадений транспортний засіб).
За даним фактом 30 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено повідомлення про кримінальне правопорушення за №12024262020003926 та розпочате досудове розслідування, в ході якого дана правова кваліфікація за ст. 198 КК України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , власником автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер, VIN-код НОМЕР_3 , являться Nedelco Ion.
Органом досудового розслідування в межах даного кримінального провадження, вилучено автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_1 з VIN-кодом НОМЕР_3 та свідоцтво про його реєстрацію на ім'я ОСОБА_8 , які за постановою старшого слідчого відділення № 4 (м. Новоселиця) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 від 31 жовтня 2024 року визнано речовими доказами.
Згідно даних департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», VIN НОМЕР_3 , значиться в обліках Генерального секретаріату Інтерполу, як такий що викрадений з Республіки Польща 13.09.2024 року.
Диспозицією ст. 198 КК України передбачено кримінальну відповідальність за заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного кримінально протиправним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) майна, одержаного кримінально протиправним шляхом.
Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що вилучений автомобіль, «Mercedes-Benz Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію № S00734385V відповідають ознакам речових доказів, визначеним у ст. 98 КПК України, а накладення на них арешту, з урахуванням обсягу обставин, які підлягають з'ясуванню під час проведення досудового розслідування яке здійснюється за ст. 198 КК України відповідатиме цілям такого арешту, визначеним ч.2 ст. 170 КПК України.
Водночас, вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен зокрема враховувати : правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК).
Частиною 11 ст. 170 КПК України передбачено що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При цьому, п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України зобов'язує слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна врахувати, серед іншого, також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно з ст. 1 «Додаткового протоколу» до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 20.11.1952 року (Париж), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За наведених вище обставин, прихожу до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання прокурора та застосовування найменш обтяжливого способу арешту автомобіля підозрюваного, залишивши його у користуванні та володінні, заборонивши ОСОБА_6 відчужити автомобіль.
Слід також зазначити, що часткове задоволення вказаного клопотання, виправдовують потреби досудового розслідування з метою попередження відчуження майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 110, 131, 170, 171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_5 -24 НОМЕР_6 та свідоцтво про його реєстрацію № НОМЕР_4 , власником якого є Nedelco Ion, однак фактичним володільцем являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець м.Сучава Республіка Румунія, заборонивши відчуження транспортного засобу.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду протягом 5-ти днів.
Повний текст ухвали складений «08» листопада 2024 року.
Слідчий суддя: