Справа № 216/6186/24
Провадження № 1-кп/216/641/24
про зміну запобіжного заходу
08.11.2024 року м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 1 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 та за клопотанням захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт стосовно ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадженння за № 42023230000000095 від 21.02.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч.1, 2 ст. 182, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 309 КК України, -
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_9 ,
обвинувачений ОСОБА_6 , який приймає участь в режимі відеоконференції
обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ,
захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 ,
У провадженні Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч.1, 2 ст. 182, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 309 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 підтримав подане клопотання прокурора ОСОБА_12 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_3 . Вказане клопотання обґрунтовує тим, що зазначена особа обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч.1, 2 ст. 182, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 309 КК України, санкція найтяжчої статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. Зважаючи на ризики, передбачені ст.177 КПК України, встановлені у даному кримінальному провадженні, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 вищевказаний запобіжний захід, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.09.2024 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 09 листопада 2024 року включно.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 заперечував щодо продовження ОСОБА_3 домашнього арешту у нічний час доби та просив застосувати обвинуваченій запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, так як обвинувачена завжди з'являється на судові засідання, свої обов'язки не порушувала, що свідчить про сумлінне виконання нею процесуальних обов'язків. Крім того, обвинувачена раніше не судима, характеризується позитивно.
Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала думку свого захисника.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_10 також підтримав думу сторону захисту .
Інші учасники кримінального провадження підтримали клопотання захисника обвинуваченої, у задоволенні клопотання прокурора просили відмовити.
Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
До того ж, ризик переховування обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливої міри покарання. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик переховування від слідства та суду може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Дана позиція висловлена у рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції» заява №1236/86 від 26.06.1991, «Томазі проти Франції» заява №12850/87 від 27.08.1992, «Мансур проти Туреччини» від 08.06.1995, «Мамедова проти Росії» заява №7064/05 від 01.06.2006, «Луценко проти України» заява №6492/11 від 03.07.2019, «Бекчиев проти Молдови» заява №9190/03 від 04.0.2005, «Панченко проти Росії» заява №45100/98 від 08.02.2005.
Як відзначає Європейський суд з прав людини ухвалив рішення в справі «Навальний проти Росії» № 2 (заява № 43734/14) від 09.04.2019 Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що мало місце: порушення статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) і порушення статті 18 (застереження щодо застосування прав) Європейській конвенції з прав людини. Суд встановив, що наказ про арешт не був обґрунтованим, особливо з огляду на той факт, що не існувало ризику втечі пана і спроби уникнути розслідування. Обмеження, накладені на нього, в тому числі суворі обмеження його спілкування, не були пропорційними звинуваченням в скоєнні кримінального злочину, з якими він зіткнувся… Проте він не продемонстрував жодних ознак того, що він мав намір втекти від розслідування, навпаки, він був присутнім на всіх необхідних слідчих діях. Отже, Суд не уявляв, як національний суд міг визначити, що пан Навальний порушив своє зобов'язання не залишати Москву і не міг знайти причину, яка мала основу в кримінальному процесі для призначення домашнього арешту. Таким чином, наказ був незаконним, який застосовувався протягом всього періоду арешту.
Відповідно до ч.1, 5 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 знаходиться на розгляді в Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, остання зарекомендувала себе з позитивної сторони, своєчасно виконує покладені на неї обов'язки, вважає, що є підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання, тому у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії домашнього арешту відносно ОСОБА_3 необхідно відмовити, а клопотання захисника ОСОБА_4 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання задовольнити.
Керуючись ст. 176-179, 193-196, 369-372 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Змінити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утримуватися від спілкування зі свідками по матеріалах кримінального провадження.
Роз'яснити обвинуваченій, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний час - 594,75 грн.) до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний час - 4758 грн.).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1