Справа № 216/5107/24
провадження 1-кп/216/584/24
іменем України
04 листопада 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12024041230001195 від 01.06.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженець м. Суми, в силу ст. 89 КК України не судимого, розлученого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , стрілець - снайпера І механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти З механізованого батальйону, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
Обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
В провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12024041230001195 від 01.06.2024 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні 04 листопада 2024 року прокурором було подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
1. Зміст поданого клопотання
Клопотання обґрунтовано тим, що Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону підтримується публічне обвинувачення у кримінальному проваджені № 12024041230001195 від 01.06.2024, в якому ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , на посаді стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону, у військовому званні «солдат», який на теперішній час самовільно залишив частину відповідно до витягу з наказу № 32 від 01.02.2024, в порушенні вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, в порушення вимог ст.ст. З, 28 Конституції України, відповідно до яких людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, умисно з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, спричинив тяжкі тілесні ушкодження своєму знайомому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виразилось у заподіянні ножового удару в живіт, та призвело до спричинення тілесних ушкоджень у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної порожнини без ушкоджень внутрішніх органів з пересіченням 5,6 ребер по задньої-паховій ділянці, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Так, 31.05.2024 у денний час військовослужбовець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своїми знайомими ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 знаходилися в паяльному цеху ТОВ «Смарт Берде», за адресою: АДРЕСА_3 .
В процесі спілкування в приміщенні даного цеху ОСОБА_6 почав глузувати з ОСОБА_4 , викликавши у останнього почуття образи, в наслідок чого у ОСОБА_4 раптово виникли почуття гострої неприязні до ОСОБА_6 та умисел, направлений на заподіяння йому тілесних ушкоджень за вказаних мотивів.
Діючи з цією метою, ОСОБА_4 дістав із власної сумки ніж господарсько- побутового призначення, який носив при собі без визначеної мети, та таким чином підшукав собі знаряддя злочину.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , знаходячись на одинці з ОСОБА_6 в приміщенні паяльного цеху ТОВ «Смарт Берде», за адресою: АДРЕСА_3 , діючи з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень з мотивів гострої неприязні до нього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, утримуючи підшуканий ним ніж господарсько-побутового призначення у правій руці, приблизно о 15:00 годині 31.05.2024 умисно клинком зазначеного ножа завдав потерпілому ОСОБА_6 , який стояв напроти нього звернутим обличчям, одного удару в область живота.
В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 , останньому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото - різаного поранення живота без пошкодження внутрішніх органів, з перетином 10-11 ребер ліворуч, ускладнене поза очеревинною гематомою ліворуч, яке згідно висновку експерта № 1168 від 05.07.2024 року у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 03.06.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30.07.2024 включно, який неодноразово продовжувався, останній раз 09 вересня 2024 року та строк дії запобіжного заходу спливає 07 листопада 2024 року.
На теперішній час відсутні дані про зменшення ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст.184 КПК України ризики, встановлені під час досудового слідства, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Посилаючись на викладене, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виправдовують продовження щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Позиція учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор та потерпілий клопотання підтримали, просили задовольнити посилаючись на обставини викладені у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу зазначив, що не має наміру переховуватись від суду, або іншим чином перешкоджати дієвості кримінального провадження. Повідомив, що в нього погіршився стан здоров'я та зараз він проходить курс лікування в установі виконання покарань. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за фактичним місцем проживання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 за узгодженою із підзахисним позицією, проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечує. Послалась на недоведеність та необґрунтованість ризиків, на які вказує сторона обвинувачення, наявність міцних соціальних зв'язків, а саме на те, що обвинувачений проживає в м. Кривий Ріг із жінкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт, разом з тим, надати відомості про власника нерухомого майна в якому без реєстрації проживає обвинувачений та його згоди на застосування домашнього арешту за вказаною адресою на теперішній час не може.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді
3.1. Підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення..
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Разом із цим, положеннями статті 199 КПК України унормований порядок продовження строку тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 199 КПК України).
Дослідивши клопотання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.
3.2. Набуття статусу обвинуваченого
Запобіжні заходи на стадії судового розгляду можуть застосовуватися лише до обвинуваченого.
За змістом ч. 2 ст. 42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу .
Як було зазначено вище, в провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12024041230001195 від 01.06.2024 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який згідно штампу був переданий до суду 24 липня 2024 року.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 набув статус обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про продовження дії запобіжного заходу.
Разом з тим, суд зауважує, що на даній стадії провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення. Оцінку законності отримання доказів стороною обвинувачення має надати суд першої інстанції за результатами судового провадження, оцінивши всі докази як окремо так і в їх сукупності
3.3. Наявність ризиків
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні прокурор вказує на ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
3.3.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру процесуальних дій, які належить провести.
При цьому, суд при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_4 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду - санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, обвинувачений в офіційно зареєстрованому шлюбі не перебуває, не проживає за місцем реєстрації, неповнолітніх дітей або інших утриманців не має.
Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, ступень соціальних зв'язків, суд приходить до висновку про існування ризику переховування від суду.
3.3.2. Наявність ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Окрім того, потерпілий в підготовчому судовому засіданні повідомляв, що побоюється здійснення на нього тиску з боку обвинуваченого з мотивів помсти та особистої неприязні.
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Суд вважає, що оскільки обвинуваченому відомі анкетні дані, місце мешкання свідків, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушенні із застосуванням насильства, вказане свідчить про реальну можливість вчинення спроб неправомірного впливу на останніх з метою надання необхідних обвинуваченому показів в майбутньому, враховуючи вимоги ст.23 КПК України.
3.3.3. Вчинити інше кримінальне правопорушення
Оскільки ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України суд визнає вказаний ризик необґрунтованим.
3.4. Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, суд, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
- відсутність відомостей про стійкі соціальні зв'язки обвинуваченого на території України;
- відсутність на утриманні обвинуваченого неповнолітніх дітей або інших утриманців.
- за станом здоров'я ОСОБА_4 не є особою з інвалідністю, відомосте про те, що за станом здоров'я він не може утримуватись в установі виконання покарань суду не надано.
- майновий стан обвинуваченого, який офіційного доходу не має;
- ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, який на думку суду не є високим.
3.5. Можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу
На переконання суду, досліджені під час судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією обвинуваченого, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного судового розгляду, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених судом обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин обвинуваченого, застосування домашнього арешту та застави, як основного запобіжного заходу, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом обвинуваченого до технічних засобів комунікації, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків, окрім того, жодна особа не звернулась до слідчого судді письмовим зобов'язанням про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням їх особистих характеристик, суд приходить висновку, що до обвинуваченого слід продовжити застосований винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, судом не встановлено законодавчих обмежень щодо продовження до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При цьому, вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторін може ускладнити проведення процесуальних дій, а тому вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, а саме - до 07 листопада 2024.
3.6. Альтернативний запобіжний захід
Суд, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , враховуючи особу обвинуваченого, суспільну небезпечність інкримінованих діянь, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
4. Висновки за результатами розгляду клопотання
З урахуванням встановлених вище обставин, те, що ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження відносно ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки прокурором доведено, що зазначені обставини на цьому етапі кримінального провадження виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 177, 331 КПК України суд, - -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3» продовжити на строк 60 днів, тобто по 02 січня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали встановити до 02 січня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 05 листопада 2024 року о 16-45 год.
Суддя ОСОБА_8