Справа № 202/13268/24
Провадження № 1-кс/202/7663/2024
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
07 листопада 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 05.11.2024 за №12024040000001408, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді з клопотанням, яке погоджено з прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 05.11.2024 за №12024040000001408, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в провадженні ГУ Національної поліції України в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000001408 від 05.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
05 листопада 2024 року о 09 годині 11 хвилин, водій ОСОБА_5 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи технічно справним автомобілем «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить йому на праві власності, здійснював рух у світлий час доби, по сухому асфальтобетонному покриттю АДРЕСА_2 , з боку вул. Вітчизняної у напрямку до вул. В. Бабенка, проїжджа частина якої має дві смуги для руху в одному напрямку.
В процесі свого руху, у вказаний час, а саме 05 листопада 2024 року о 09 годині 11 хвилин, водій ОСОБА_5 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об'єктивну можливість виявити на вищезазначеному нерегульованому пішохідному переході пішоходів ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також транспортний засіб «Hyundai Tucson» реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіль «Lexus» реєстраційний номер НОМЕР_4 , які рухаючись попереду в правій смузі у попутному йому напрямку перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зменшили швидкість свого руху до повної зупинки транспортних засобів, водій ОСОБА_5 своєчасно не зменшив швидкість руху керованого ним автомобіля «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_1 та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та переконатися, що на пішохідному переході немає пішоходів, тим самим створив останнім небезпеку для руху, внаслідок чого о 09 годині 11 хвилин 05 листопада 2024 року в районі буд. № 78 по вул. Симиренківській, здійснив наїзд передньою центральною частиною керованого автомобіля «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішоходів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які перетинали проїзну частину вул. Симиренківська по нерегульованому пішохідному переході справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля в складі дев'яти малолітніх учнів-пішоходів під наглядом вчителів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Порушення вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_5 знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої малолітньому пішоходу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження від яких останній загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди, малолітньому пішоходу ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою лівого гомілкового суглобу, садна, поверхневої травми інших частин голови, та малолітньому пішоходу ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, закритої черепно-мозкової травми, забою та саден лобної ділянки зліва.
05.11.2024 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
06.11.2024 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Слідчий указує на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та вважає, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, тому просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення застави.
Прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити.
Підозрюваний визнав обставини викладені в повідомленні про підозру, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник частково визнав обставини викладені в повідомленні про підозру, просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши у судовому засіданні доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до таких висновків.
У провадженні відділення СУ ГУ Національної поліції України в Дніпропетровській областіперебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000001408 05.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
05.11.2024 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
06.11.2024 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 , а також спричинило потерпілим тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, виходячи з наступного.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.11.2024, показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та ОСОБА_13 , протоколами слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , та ОСОБА_13 , речовими доказами вилученими під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, іншими матеріали кримінального провадження у своїй сукупності.
При цьому, стороною захисту не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричасність підозрюваного ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, виходячи з наступного.
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та/або суду існує та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Зазначена вище обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного у вигляді її можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 має можливість впливати на свідків та потерпілих існує, оскільки досудове розслідування, протягом якого орган досудового розслідування має можливість зібрати докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, наразі не завершено.
Ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та був позбавлений права керування транспортними засобами, при цьому продовжував керувати транспортним засобом без посвідчення водія, наявний ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України прокурором не доведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Виходячи з положень п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчим суддею також береться до уваги відомості про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, раніше не судимий, однак зазначені обставини не можуть бути самодостатньою підставою для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Крім встановлених ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ст. 177 КПК України, наявності обґрунтованої підозри, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, та вважає, що застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є недостатнім і не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, та не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені ризики, відсутні будь-які стримуючі фактори від неналежного виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, а так само відсутній належний контроль за їх дотриманням.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.12.2024.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини (п.2 ч.4 ст.183 КПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави .
Керуючись ст. ст. 176-178, 183-184, 193-194, 196-198 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 05.11.2024 за №12024040000001408, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.12.2024 включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1