Справа № 212/10060/24
2/212/4321/24
08 листопада 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -
10 жовтня 2024 року представник позивача, адвокат Ратушна Р. А., звернулась до суду із даним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що ОСОБА_1 з 22.05.2000 року по 28.12.2022 року працював в АТ «Криворізький залізорудний комбінат» з повним робочим днем. Робота у підземних умовах за тривалий час трудових відносин з відповідачем негативно вплинули на стан його здоров'я, спричинивши виникнення професійного хронічного захворювання, за фактом якого було проведено розслідування. За час роботи на підприємстві відповідача ОСОБА_1 отримав наступні захворювання: радикулопатія попереково-крижова, L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язо-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Таким чином через хронічне професійним захворювання було порушено нормальні життєві зв'язки позивача. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті. Тому факт моральних страждань є очевидним, які позивачу мають бути відшкодовані внаслідок ушкодження його здоров'я у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства зі створення безпечних умов праці. Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача (65%), встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, просила стягнути на користь позивача з відповідача у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 320000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
У відзиві представник відповідача, АТ «Криворізький залізорудний комбінат», ОСОБА_2 , зазначила, що від роботодавця не повинно вимагатись створення умов праці, які практично не можливо забезпечити. Вимагається лише сприяння зниженню негативного впливу шкідливих умов наскільки це є обґрунтовано можливим. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Обов'язок створити безпечні умови праці не є абсолютним. В певних умовах виключити наявність шкідливих виробничих факторів не є можливим, тому від роботодавця вимагається здійснювати превентивні заходи, які запобігають негативному впливу цих факторів. Фактична тривалість робочого дня у ОСОБА_1 була скорочена, позивач забезпечувався засобами колективного та індивідуального захисту відповідно до типових галузевих норм. Отже, роботодавець здійснював всі заходи, які спрямовані на зменшення впливу та дії шкідливих виробничих факторів на здоров'я позивача. Розмір заявленої до компенсації моральної шкоди в розмірі 320 000 грн. є завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості, не враховує розміру присудженої компенсації у подібних спорах і має за мету безпідставне збагачення позивача. Жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв'язку з небезпекою для здоров'я або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв'язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від позивача під час його роботи у відповідача не надходило. Знаючи про наявність хвороби, яка перешкоджає роботі за посадою, та може призвести до погіршення стану здоров'я, позивач свідомо сприяв у настанні негативних наслідків, штучно збільшуючи обсяг відповідальність підприємства. Зауважила, що згідно довідки ГУ ПФУ від 27.08.2024 р. позивачу нараховані страхові виплати: щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати потерпілого - 20314,95 грн.; одноразова допомога потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності - 36000 грн. При визначенні розміру відшкодування моральних страждань слід зважити, що за висновком МСЕК позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, робота в умовах вібрації та виробничого пилу. Відтак не виключається можливість позивача працювати в оптимальних та допустимих умовах праці з урахуванням встановлених обмежень, а тому відсутня втрата соціальної адаптованості потерпілого та відповідно пов'язаних з цим моральних втрат. При ухваленні рішення суду просить врахувати вказаний відзив.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2024 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Представник позивача, адвокат Ратушна Р. П., надала суду заяву з проханням провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не заперечував проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного вмотивування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював з 22.05.2000 р. по 28.12.2022 р. на АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на посадах: підземним гірником, машиністом бурової установки, звідки позивача було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, що підтверджується копією трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 ).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 1 травня 2024 року, складеного відносно підприємства АТ "Кривбасзалізрудком", встановлено наявність у ОСОБА_1 , стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів становив 22 роки 04 місяця на підприємстві відповідача, професійного захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язо-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня, що підтверджується медичним висновком від 28 березня 2024 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», із зазначенням виникнення його причин: в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, що перешкоджає їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив аерозолів фібро генної дії, та рівнів вібрації локальної, що перевищували нормативні значення, що підтверджується інформаційною довідкою від 20.03.2023 року про умови праці Державної служби з питань праці.
Згідно із довідкою МСЕК № 573875 від 05.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності з 27 серпня 2014 року внаслідок професійного захворювання безстроково.
Згідно із довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 130235 від 05.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено втрату 65% працездатності (45% радикулопатія, 25% вібраційна хвороба, 10% ХОЛЗ) з 27 серпня 2024 року безстроково з рекомендацією медикаментозного лікування, а також санаторного лікування.
У зв'язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні протягом 2017-2024 років, що підтверджується виписками-епікризами, виписками з медичних карток стаціонарного хворого, а також медичним висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 499 від 28.03.2024 року.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" (на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
На підставі ст.237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Враховуючи, що відшкодування працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, та моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я під час роботи у відповідача, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок АТ "Кривбасзалізрудком".
Отже, суд відкидає посилання представника відповідача на те, що у відповідача відсутня відповідальність за спричинення позивачу профзахворювання, оскільки на підприємстві відповідача не було організовано безпечні умови праці позивача, що стало наслідком розвитку у нього професійного захворювання.
При цьому наявність вини у даному випадку для відповідальності відповідача за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Також судом встановлено, що у зв'язку з отриманням професійного захворювання зі встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 65% позивачу безумовно заподіяно моральну шкоду. Внаслідок професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений проходити тривале лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт у повсякденному житті, обмеженість у можливості продовжувати колишній активний спосіб життя та тривогу за майбутнє.
Тому суд відкидає посилання представника відповідача на те, що позивачем не було доведено завдання йому моральних страждань через спричинене йому професійне захворювання.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.
Так відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Таким чином суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання кількість часу, який ОСОБА_1 пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, його профмаршрут, що стало причиною встановлення професійного захворювання ОСОБА_1 , ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання, необхідність позивача у медикаментозному лікуванні, розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а також відповідальність, яка лежить підприємстві відповідача у спричиненні ушкодження здоров'я позивачу.
Отже, на підставі переліченого вмотивування, враховуючи те, що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача 22 роки 04 місяця у важких умовах, отримавши внаслідок недосконалості виробництва 65% стійкої втрати працездатності безстроково через набуте ним професійне захворювання при роботі у таких шкідливих умовах, якому було безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, зважаючи також на розмір на 1 січня 2024 року мінімальної заробітної плати в сумі 7100 грн., то на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням його здоров'я моральної шкоди з боку АТ "Кривбасзалізрудком" повинен дорівнювати саме 300000 грн., що відповідатиме спричиненій відповідачу моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійного захворювання на його здоров'ї та подальшому житті.
При цьому судом було враховано, що ОСОБА_1 з 27.08.2024 року нараховано страхові виплати втраченої зарплати в розмірі 20314,95 грн., а також отримання ним одноразової допомоги в разі стійкової втрати професійної працездатності в сумі 36400 грн.
Суд крім того зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.
Суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров'ю.
На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави також судовий збір в сумі 3000 грн.
Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я - 300000 (триста тисяч) грн. без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариство "Криворізький залізорудний комбінат" в дохід держави судовій збір в сумі 3000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 8 листопада 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", ЄДРПОУ 00191307, адреса: м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева 1-А.
Суддя: Д. О. Козлов