Справа № 201/4365/24
Провадження № 2/201/2399/2024
(заочне)
05 листопада 2024 року місто Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Галко С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Стислий виклад позиції позивача
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 17 квітня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача майнову шкоду в розмірі 84 452,13 грн., та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., а разом 104 452, 13 грн. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 17 грудня 2023 року в м. Дніпро по вул. Макарова біля буд. 1-А, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Ford Focus C-Мах», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Fiat», державний номер знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Постановою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року у справі №204/128/24 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.
В результаті ДТП автомобіль позивача марки «Fiat Qubo», державний номер знак НОМЕР_2 отримав значні пошкодження задньої частини. На підставі висновку експерта № 0402/24 від 05 лютого 2024 р. з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В., вартість відновного ремонту транспортного засобу склала 410 858,10 грн., а ринкова вартість 271 143,38 грн.
Вартість відновного ремонту більше ринкової вартості, тому матеріальний збиток заподіяний власнику дорівнює ринковій вартості автомобіля 271 143,38 грн., оскільки відновлювати цей автомобіль економічно недоцільно. Також, судовим експертом ОСОБА_3 була визначена ринкова вартість колісного транспортного засобу марки «Fiat Qubo», д.н.з. НОМЕР_2 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП, яка складає 39 491,25 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобілю «Ford Focus C-Мах», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі полісу № 215522570, та за результатами розгляду страхового випадку ОСОБА_1 20 лютого 2024 року сплачено страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн. (ліміт відповідальності 160 000,00 грн., сума франшизи 3 2000,00 грн.), що підтверджується банківською випискою.
Отже сума яка підлягає стягнення з відповідача становить у розмірі 74 852,13 грн. з розрахунку 271 143,38 - 39 491,25 - 156 800,00 = 74 852,13).
Крім шкоди, заподіяної в результаті ДТП, позивач поніс додаткові витрати, у вигляді послуг судового експерта (оцінювача) в розмірі 6 400,00, що підтверджується Договором про надання експертних послуг № 07 від 03 січня 2024 року та квитанцією про сплату послуг експерта на загальну суму 6 400,00 грн.
ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн. без врахування суми франшизи, розмір якої відповідно до полісу № 215522570 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 3 200,00 грн.
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто, франшиза це ті збитки, попередньо прописані в договорі, які страховик не відшкодовує в разі виникнення страхового випадку. Таким чином, сума франшизи в розмірі 3 200,00 грн. підлягає стягненню з відповідача, винуватця дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у негативних наслідках немайнового характеру. Позивач пережив стрес внаслідок ДТП, морально страждав та переживав, що більше не зможе користуватися своїм автомобілем. Не зміг здійснити заплановану поїздку до своїх родичів у Львівську область. Також, позивач зазнав побутовий незручностей, що виникли наслідок відсутності автомобіля. Кожний день використовуючи авто для поїздок на роботу та зворотно, позивач та його дружина, змушені були через відсутність автомобіля змінювати звичний режим свого життя, долати значні відстані громадським транспортом, в некомфортних умовах, в негоду, з ризиком невчасно прибути на роботу, втратою значно більше часу ніж приїздив би автомобілем, тощо. Заявлена сума моральної шкоди у розмір 20 000 грн. є помірною, розумною і справедливою та повністю відповідає ступеню заподіяної позивачу моральної шкоди.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 17 квітня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Демидовій С.О. (а.с.72).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача. (а.с.73-74).
До суду 18 квітня 2024 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача. (а.с.73-74).
Ухвалою судді від 19 квітня 2024 року відкрито загальне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. (а.с.75-76).
09 липня 2024 року ухвалою судді закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті. (а.с.115-116).
Представник позивача надав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився про день та час повідомлений належним чином, правом на надання відзиву не скористався, причин не явки суду не повідомив.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками та судові повістки по справі направлялися відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відмітками "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановленні судом
17 грудня 2023 року в м. Дніпро по вул. Макарова біля буд. 1-А, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Ford Focus C-Мах», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Fiat», державний номер знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 12-13) в результаті даної ДТП автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.
30 грудня 2023 року відносно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення серії АА №649641, про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с.14-16).
Постановою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року у справі №204/128/24 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с.17-20).
Відповідно висновку експерта № 0402/24 від 05 лютого 2024 р. з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складеного судовим експертом ОСОБА_3 , вартість відновного ремонту транспортного засобу - автомобіля марки «Fiat», державний номер знак НОМЕР_2 , склала 410 858,10 грн, 271 143,38 грн. ринкова вартість колісного транспортного засобу - автомобіля марки «Fiat», державний номер знак НОМЕР_2 , з чого слідує що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля, а тому матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості автомобіля 271 143,38, оскільки відновлення транспортного засобу економічно недоцільно. Ринкова вартість колісного транспортного засобу у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП склала 39 491,25 грн. (а.с.22-64).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Ford Focus C-Мах», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі полісу № 215522570, та за результатами розгляду страхового випадку ОСОБА_1 20 лютого 2024 року сплачено страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн. (ліміт відповідальності 160 000,00 грн., сума франшизи 3 2000,00 грн.), що підтверджується банківською випискою. (а.с.65).
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача спричинену матеріальну шкоду в розмірі 74 852,13 грн. з розрахунку 271 143,38 (матеріальний збиток) - 39 491,25 (ринкова вартість колісного транспортного засобу у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП) - 156 800,00 страхове відшкодування = 74 852,13.
Окрім того позивачем було понесено додаткові витрати, у вигляді послуг судового експерта (оцінювача) в розмірі 6 400,00, що підтверджується Договором про надання експертних послуг № 07 від 03 січня 2024 року та квитанціями про сплату послуг експерта від 03 січня 2024 року та від 05 березня 2024 року на загальну суму 6 400,00 грн. (а.с.66-69).
ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн. без врахування суми франшизи, розмір якої відповідно до полісу № 215522570 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 3 200,00 грн., які позивач просив суд стягнути з відповідача.
Окрім майнової шкоди діями відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду яку вона оцінює в 20 000 грн. та просить суд стягнути з відповідача.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 та 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 29 та 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, відповідно до ст. 1187 ЦК України.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вищезазначене узгоджується з висновками щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17) та від 09 листопада 2022 року (справа № 497/470/2021).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки вина ОСОБА_2 щодо пошкодження транспортного засобу, який належить на праві власності позивачеві підтверджується постановою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2024 року у справі № 204/128/24, а сума належного страхового відшкодування виплаченого страховою компанією у розмірі 156 800 грн. не в повній мірі покриває понесені матеріальні збитки, то, саме з відповідача підлягає стягненню різниця між вартістю матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Fiat Qubo», д.н.з. НОМЕР_2 та отриманою страховою виплатою в розмірі 74 852,13 грн. з розрахунку 271 143,38 (матеріальний збиток) - 39 491,25 (ринкова вартість колісного транспортного засобу у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП) - 156 800,00 страхове відшкодування = 74 852,13.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено , що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. . Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Враховуючи, що ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн. без врахування суми франшизи, розмір якої відповідно до полісу № 215522570 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 3 200,00 грн. , то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 200 грн.
Крім того, враховуючи підтверджені та достовірні витрати позивача на оплату послуг експерта у розмірі 6 400 грн., саме з відповідача стягується відшкодування даних витрат відповідно до ст. 29 та 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Щодо позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди.
Тлумачення статті 23 ЦК України, свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007 року).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
При обґрунтуванні завданої моральної шкоди позивач посилається на той факт, що з вини відповідача позивач втратив можливість користуватися належним йому автомобілем, позивач змушений тривалий час користуватись громадським транспортом. Ситуація, що склалась, порушила нормальні життєві зв'язки позивача.
Суд вважає, що діями відповідача були заподіяні моральні страждання позивачу, зокрема, у позивача був порушений звичайний спосіб життя, пов'язаний з експлуатацію автомобіля, він був позбавлений можливості використовувати належний йому на праві власності транспортний засіб за призначенням, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя.
Суд, з урахуванням принципів співмірності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 6 000,00 грн.
З огляду на вказане вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за майнову вимогу, та 363,36 грн. (6000 грн. х 1211,20 грн. : 20 000 грн. = 363,36 грн.) за вимогу, яка стосується стягнення моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду у розмірі 84 452,13 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду у розмірі 6 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати за сплату судового збору у розмірі 1 563,56 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 08 листопада 2024 року.
Суддя С.О. Демидова