05 листопада 2024 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта, заявленого у кримінальному провадженні № 201/925/24 (пр. № 1-кп/201/574/2024), відомості про яке 27 жовтня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041680001208, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в с. Заплавка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, -
Прокурором до суду надісланий обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України. В день його надходження до суду було ухвалено рішення про призначення підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні захисником - адвокатом ОСОБА_5 було заявлено письмове клопотання про повернення прокурору обвинувального акта, у зв'язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, в обґрунтування якого захисник зазначив, що в обвинувальному акті, всупереч вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, відсутнє формулювання обвинувачення, що унеможливлює якісний і повний захист обвинуваченої від пред'явленого їй обвинувачення. Окрім того, обвинувальний акт містить посилання на висновок експерта, що є неприпустимим, оскільки це є посиланням на докази та суперечить положенням ч. 2 ст. 291 КПК України. У зв'язку з викладеним, захисник у своєму клопотанні просив обвинувальний акт повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання захисника про повернення обвинувального прокурору.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта, зазначивши про те, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, останній містить виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Посилання на висновок експерта в обвинувальному акті не порушує принцип безпосередності дослідження доказів та зумовлено необхідністю викладу фактичних обставин, які прокурор вважає доведеними та правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Вирішуючи по суті подане клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору, дослідивши зміст останнього на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд доходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого провадження суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); 3) формулювання обвинувачення.
Законодавець свідомо розділяє обвинувальний акт на ту частину, де зазначаються фактичні обставини, і на ту, де має бути чітко викладене формулювання кримінально карного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого одною із диспозицій статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
Суд звертає увагу, що дотримання зазначеної вимоги до змісту обвинувального акта є однією із гарантій права особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, на захист, оскільки пред'явлення конкретного обвинувачення і чітке викладення фактичних обставин кримінального правопорушення надає обвинуваченій особі можливість ефективно захищатися від такого обвинувачення та використовувати всі передбачені кримінально-процесуальним законом права на свій захист.
У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції, Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (справа «Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року зазначається що, «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії), п. 79). Крім того, положення зазначеного вище підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 20.04.2006 року у справі ОСОБА_6 та інші проти Австрії, п. 34).
У постанові Верховного Суду України у справі № 5-328кс16 від 24.11.2016 року, прийнятої за результатами розгляду справи щодо неоднакового застосування судами нижчої інстанції норм процесуального права, зазначено про те, що в обвинувальному акті, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які мають суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист, повинно бути обов'язково зазначено фабулу обвинувачення, яка є фактичною моделлю вчиненого злочину та юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення), що є правовою моделлю злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Як вбачається із надісланого прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра обвинувального акту ці вимоги закону органом досудового розслідування та прокурором виконані не були.
В порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт містить лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення щодо особи, однак не містить формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення визначає конкретний обсяг і межі судового розгляду та дає обвинуваченій можливість реалізувати своє право на захист та знати, в чому саме вона обвинувачується. Однак, у зазначеному обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 не міститься сформульованого належним чином обвинувачення.
Наявність вказаного недоліку може порушувати право на захист обвинуваченої, оскільки, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, особа, якій висунуте обвинувачення, повинна бути детально поінформована про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.
Крім того, судом встановлено, що виклад фактичних обставин в обвинувальному акті містить низку посилань на висновок експерта.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Даний доказ не є беззаперечним, а підлягає оцінці разом з іншими доказами як окремо, так і в сукупності з іншими. Вказівка на висновок експертизи в обвинувальному акті як на беззаперечний доказ порушує принцип змагальності сторін.
Посилання на докази в обвинувальному акті є недопустимим, та таким що утворює дисбаланс між правами обвинувачення та захисту. Зазначені обставини до того ж суперечать принципам верховенства права й неупередженості суду, безпосередності дослідження ним доказів, що закріплено у ст. ст. 7, 8, 22, 23 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, прокурору Західної окружної прокуратури міста Дніпра, для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 9, 17, 55, 291, 314, 372, 376 КПК України, суд -
Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта, заявленого у кримінальному провадженні № 201/925/24 (пр. № 1-кп/201/574/2024), відомості про яке 27 жовтня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041680001208, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України - задовольнити.
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, повернути прокурору Західної окружної прокуратури м. Дніпра для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали суду буде складений і оголошений об 16.10 годині 07 листопада 2024 року.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а сторонами кримінального провадження, які не були присутні у судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.
Головуючий суддя: ОСОБА_1